ШБ 1.13.44
Devanagari
यन्मन्यसे ध्रुवं लोकमध्रुवं वा न चोभयम् ।
सर्वथा न हि शोच्यास्ते स्नेहादन्यत्र मोहजात् ॥ ४४ ॥
सर्वथा न हि शोच्यास्ते स्नेहादन्यत्र मोहजात् ॥ ४४ ॥
Verse text
йан манйасе дгрувам̇ локам
адгрувам̇ ва̄ на чобхайам
сарватга̄ на хі ш́очйа̄с те
снеха̄д анйатра мохаджа̄т
адгрувам̇ ва̄ на чобхайам
сарватга̄ на хі ш́очйа̄с те
снеха̄д анйатра мохаджа̄т
Synonyms
йат — хоча; манйасе — гадаєш; дгрувам — Абсолютна Істина; локам — особистості; адгрувам — нереальність; ва̄ — чи; на — чи ні; ча — також; убгайам — чи і те, і те; сарватга̄ — будь-як; на — ніколи; хі — певно; ш́очйа̄х̣ — причина журитися; те — вони; снеха̄т — через прив’язаність; анйатра — або якось інакше; моха-джа̄т — через оману.
Translation
Чи ти вважаєш душу за вічну сутність, а матеріальне тіло за тлінне, а чи думаєш, що все існує у безособистісній Абсолютній Істині, чи гадаєш, що все є незбагненним поєднанням матерії та духу, — в будь-якому разі, шановний царю, біль розлуки виникає через ілюзорну прив’язаність і тільки через неї.
Purport
Істина полягає в тому, що кожна жива істота є осібна, невід’ємна частка Верховної Істоти, і її природне становище — добровільно підпорядковуватись й служити вищій волі. Жива істота вічно підвладна Господеві і в зумовленому матеріальному існуванні, і у звільненому стані повного знання і невмирущости. Однак ті, хто не посідає істинного знання, висувають численні теорії щодо справжнього становища живої істоти. Втім, усі філософські школи визнають, що жива істота вічна, а складене з п’яти елементів тіло, яке її вкриває, тимчасове і тлінне. За законами карми вічна жива істота переселяється з одного матеріального тіла до іншого, а матеріальні тіла тлінні зі своєї природи. Тому немає причин тужити, коли жива істота переселяється до іншого тіла чи коли матеріальне тіло на певній стадії вмирає. Є й інші філософи, які вважають, що коли з духовної душі спадає матеріальна оболонка, душа зливається з Верховним Духом. Є ще такі, які не вірять в існування духа чи душі, а тільки в дану у відчуттях матерію. Ми щодня стикаємося у житті з перетвореннями матерії з однієї форми в іншу, однак не побиваємся через ці зміни. Хоч би якого погляду трималась людина, в будь-якому випадку опиратися дії божественної енерґії вона нездатна. Ця енерґія не кориться нікому, а тому журитися нема чого.