ШБ 1.12.16
Devanagari
दैवेनाप्रतिघातेन शुक्ले संस्थामुपेयुषि ।
रातो वोऽनुग्रहार्थाय विष्णुना प्रभविष्णुना ॥ १६ ॥
रातो वोऽनुग्रहार्थाय विष्णुना प्रभविष्णुना ॥ १६ ॥
Verse text
даівена̄пратіґга̄тена
ш́укле сам̇стга̄м упейуші
ра̄то во ’нуґраха̄ртга̄йа
вішн̣уна̄ прабгавішн̣уна̄
ш́укле сам̇стга̄м упейуші
ра̄то во ’нуґраха̄ртга̄йа
вішн̣уна̄ прабгавішн̣уна̄
Synonyms
даівена — надприродною силою; апратіґга̄тена — необорною; ш́укле — бездоганного; сам̇стга̄м — загибель; упейуші — що був приречений; ра̄тах̣ — відроджений; вах̣ — для тебе; ануґраха-артга̄йа — щоб появити до тебе ласку; вішн̣уна̄ — всепроникаючим Господом; прабгавішн̣уна̄ — всемогутнім.
Translation
Брахмани мовили: Цю бездоганну непорочну дитину повернув до життя всемогутній, всепроникаючий Господь Вішну, Бог-Особа, так появивши Свою ласку до тебе. Приречена на загибель від нездоланної надприродної зброї, дитина була врятована.
Purport
Всемогутній і всепроникаючий Вішну (Господь Крішна) врятував дитя Парікшіта з двох причин. Першою причиною було те, що цей хлопчик був чистий відданий Господа і тому вже в лоні матері був бездоганний. Друга причина була, що Парікшіт залишився єдиним нащадком роду від Пуру, побожного предка праведного царя Юдгіштгіри. Господь хоче, щоб спадкоємність праведних царів не переривалась і щоб вони правили Землею від Його імені, забезпечуючи справжній поступ, мир і процвітання. Після битви на Курукшетрі з цілої великої царської родини в живих не лишилося жодного чоловіка аж до наступного після Махараджі Юдгіштгіри покоління, і продовжувати рід не було кому. Єдиним живим спадкоємцем роду був Махараджа Парікшіт, син Абгіман’ю — і він був приречений на загибель від нездоланної надприродної зброї, брахмастри, яку випустив Ашваттгама. Те, що в цьому вірші Господа Крішну змальовано як Вішну, також не випадково. Коли Господь Крішна, відначальний Бог-Особа, виступає в ролі оборонця чи нищителя, Він діє у Своєму аспекті Вішну. Господь Вішну — це повне поширення Господа Крішни. І Свою всепроникливість Господь проявляє за посередництвом цього Свого аспекту. Маленького Парікшіта у вірші названо бездоганним, тому що він — бездомісний відданий Господа. Такі віддані приходять на Землю єдино щоб виконати доручену їм від Господа місію. Господь прагне повернути зумовлені душі, що блукають матеріальним творінням, додому, до Бога, і тому допомагає їм — укладаючи трансцендентні писання, як оце Веди, та посилаючи до них місіонерів — святих і мудреців, а також духовного вчителя, що представляє Його Самого. Трансцендентні писання, посланці та представники Господа всі бездоганні, бо скверна матеріальних якостей не може їх навіть торкнутися. Коли їм загрожує загибель, Господь завжди захищає їх. Небезпека приходить з боку позбавлених розуму матеріалістів. Нищівна сила брахмастри, що її Ашваттгама випустив проти маленького Парікшіта, була певно надприродною, і протидіяти цій всепроникаючій зброї не могло ніщо в матеріальному світі. Але всемогутній Господь, що присутній скрізь — і всередині, і назовні, — Своєю всесильною енерґією знешкодив брахмастру. Він хотів врятувати Парікшіта, бо той був істинний слуга Господа і потомок іншого відданого, Махараджі Юдгіштгіри, якому Господь зі Своєї безпричинної ласки завжди був радий прислужитися.