Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.11.37
Текст
хй асан̇ґам апі сан̇ґінам
а̄тмаупамйена мануджам̇
вйа̄пр̣н̣ва̄нам̇ йато ’будгах̣
Послівний переклад
там — Господа Крішну; айам — усі ті (звичайні люди); манйате—блукають думками; локах̣—зумовлені душі; хі — певно; асан̇ґам — неприв’язаний; апі — не зважаючи; сан̇ґінам — перебуває під впливом; а̄тма — з собою; аупамйена — порівнюючи; мануджам — звичайна людина; вйа̄пр̣н̣ва̄нам — залучена; йатах̣ — тому що; абудгах̣ — що не мають розуму через невігластво.
Переклад
Матеріалісти, звичайні зумовлені душі, гадають, що Господь — один з них. Через невігластво вони думають, що Господь влягає впливові матерії, тимчасом як Він від неї відчужений.
Коментар
Тут дуже вагомим є слово абудгах̣. Лише через невігластво нерозумні світські сперечальники, не розуміючи Верховного Господа, широко пропаґують свої безглузді вигадки щодо Нього серед невинних людей. Верховний Господь Шрі Крішна — це відначальний і первинний Бог-Особа, і коли Він Сам був присутній перед очима всіх людей, Він повністю проявив Свою довершену божественну могутність у всіх сферах діяльности. У поясненні до першого вірша «Шрімад-Бгаґаватам» ми вже казали, що Він цілком незалежний і може діяти як хоче, і водночас всі Його дії повні блаженства, знання й вічности. Тільки нетямущі обивателі не можуть зрозуміти Його становища, не маючи уявлення про Його вічну форму знання й блаженства, що про неї кажуть «Бгаґавад-ґіта» та Упанішади. Його різноманітні енерґії діють за досконалим накреслом природного плину подій, а Він, роблячи все за посередництвом Своїх різноманітних енерґій, завжди лишається верховною незалежною істотою. Коли Він зі Своєї безпричинної милости до найрізноманітніших живих істот сходить у матеріальний світ, Він робить це Своєю внутрішньою енерґією. На Нього не впливають жодні умови і стани матеріальних ґун природи, і сходить Він такий, який є відначально. Умоглядні філософи, не розуміючи, що Він є Верховна Особа, хибно вважають за найвищу сутність Його безособистісний аспект — незбагненний Брахман. В основі такого усвідомлення теж лежить їхня зумовленість: вони не можуть вийти за межі своїх особистих можливостей. Іншими словами, тільки недалекі люди, зводячи Господа до свого рівня, вважають Його за таку ж обмежену особу, як і вони. Таких людей не вийде переконати, що на Бога-Особу ніколи не впливають ґуни матеріальної природи. Вони не розуміють, що сонця ніколи не зачепить ніяка зараза. Умоглядні філософи підходять до всього тільки з погляду знання, набутого власним досвідом. Тому коли вони бачать, що Господь діє наче звичайний чоловік, зв’язаний узами шлюбу, вони вважають Його таким самим, як вони, лишаючи поза увагою, що Господь одружується одразу з шістнадцятьма тисячами або й більше дружин. Через убогість своїх знань вони бачать тільки один бік медалі, нехтуючи другим. Іншими словами, лише через невігластво вони весь час вважають Господа Крішну за подібного до себе і на підставі того роблять свої, за свідченням «Шрімад- Бгаґаватам», безглузді й неправдиві умовиснови.