Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.11.26
Текст
па̄на-па̄трам̇ мукгам̇ др̣ш́а̄м
ба̄гаво лока-па̄ла̄на̄м̇
са̄ран̇ґа̄н̣а̄м̇ пада̄мбуджам
Послівний переклад
ш́рійах̣ — богині процвітання ; ніва̄сах̣ — оселя ; йасйа — той, чиї; урах̣ — груди; па̄на-па̄трам — чаша для пиття; мукгам — обличчя; др̣ш́а̄м — очей; ба̄хавах̣ — руки; лока-па̄ла̄на̄м — півбогів-управителів; са̄ран̇ґа̄н̣а̄м — відданих, що обговорюють і оспівують сутність; пада-амбуджам — лотосові стопи.
Переклад
Груди Господа — обитель богині процвітання. Його обличчя, що наче місяць, — то чаша для очей, спраглих за прекрасним. Руки Його — опертя півбогів-управителів, а лотосові стопи Господа — притулок для чистих відданих, які завжди говорять і співають про Його Господню Милість.
Коментар
Існують різні категорії людей, які прагнуть насолоди від різних об’єктів. Є люди, які шукають ласки богині процвітання, — і ведичні писання повідомляють їх, що в чінтамані-дгамі*, трансцендентній обителі Господа, де всі дерева — то дерева бажань, а будинки зроблені з філософського каменю, Господеві завжди з великою шанобою слугують тисячі й тисячі богинь процвітання. Природне заняття Господа Ґовінди там — пасти корів сурабгі. Якщо нас приваблюватиме краса Господнього тіла, ми само собою отримаємо змогу бачити богинь процвітання. Імперсоналістам, що тільки й знають будувати сухі умоглядні теорії, побачити цих богинь процвітання неприступно. Митцям, чий розум полонить краса творіння, щоб здобути повне задоволення, варто було б звернути погляд на прекрасне лице Господа. Обличчя Господа є самим уособленням краси. Все, що митці йменують красою природи, — це Його усміх, а те, що вони звуть ніжним пташиним співом, — це просто відголоски Господнього шепоту.
* чінта̄ман̣і-пракара-садмасу калпа-вр̣кша-
лакша̄вр̣тешу сурабгір абгіпа̄лайантам
лакшмі-сахасра-ш́ата-самбграма-севйама̄нам̇
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
(Б-с. 5.29)
Державну службу несуть крихітні «боги»-службовці, а на чолі різних ділянок космічного уряду стоять правителі-півбоги. Вони завжди бояться суперників, але якщо вони попрохають Господа захистити їх Своїми руками, Господь має силу оборонити їх від усіх ворогів. Якщо керівну посаду посідає вірний слуга Господа, то він є ідеальним головою виконавчої влади і здатний захищати інтереси людського загалу найліпше. Інші так звані керівники — це уособлення дикунства, і за такої влади люди змушені сильно страждати. Якщо урядовців захищають руки Господа, їм ніщо не загрожує. Суть усього — Верховний Господь, тому Його називають са̄рам, а того, хто оспівує Його чи говорить про Нього, називають са̄ран̇ґа, тобто чистий відданий. Чистих відданих завжди вабить до лотосових стіп Господа, і мед цих лотосів дає відданим трансцендентну насолоду. Вони наче бджоли, що невпинно шукають мед. Шріла Рупа Ґосвамі, великий відданий, ачар’я Ґаудія-вайшнава-сампрадаї, в одній зі своїх пісень писав про мед цих лотосів, порівнюючи себе з бджолою: «Господи Крішно, дозволь здійняти до Тебе молитву. Мій розум, наче бджола, прагне меду. Тож зласкався, дай моєму розуму-бджолі місце біля Твоїх лотосових стіп, що є джерелом усього трансцендентного меду. Я знаю, що навіть великі півбоги, як-от Брахма, попри довгі роки глибокої медитації не здатні побачити сяйво від нігтів на Твоїх лотосових стопах. Однак, о непохибний, я все одно прагну цього, бо знаю, що Ти дуже милостивий до відданих, які впокорилися Тобі. О Мадгаво, я також знаю, що в мені немає справжньої ревности до служіння Твоїм лотосовим стопам. Але могутність Твоєї Господньої Милости незбагненна, і тому Тобі під силу навіть неможливе. Проти Твоїх лотосових стіп і райський нектар — ніщо, і тому вони нездоланно ваблять мене до себе. О верховна вічна особо, молю, дозволь моєму розумові зосередитись на Твоїх лотосових стопах, аби я міг вічно насолоджуватись смаком трансцендентного служіння Тобі». Віддані задоволені і коли просто отримують місце біля лотосових стіп Господа; тоді вони вже не прагнуть бачити Його прекрасного обличчя чи мати захист Його сильних рук. Вони смиренні з природи, і Господь радий мати товариство таких смиренних відданих.