Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.11.12

Текст

сарварту-сарва-вібгава-
пун̣йа-вр̣кша-лата̄ш́рамаіх̣
удйа̄нопавана̄ра̄маір
вр̣та-падма̄кара-ш́рійам

Послівний переклад

сарва  —  усі; р̣ту  —  пори року; сарва  —  усі; вібгава  —  щедроти; пун̣йа  —  доброчесні; вр̣кша  —  дерева; лата̄  —  рослини; а̄ш́рамаіх̣  —  з павільйонами; удйа̄на  —  садами; упавана  —   квітниками; а̄ра̄маіх̣  —  чудовими садами й парками для розваг та відпочинку; вр̣та  —  оточені; падма-а̄кара  —  місцями, де ростуть лотоси, або чудовими водоймами; ш́рійам  —  посилюючи красу.

Переклад

Дваракапурі будь-якої пори року було сповнене дарів. В місті були парки й сади з квітниками, альтанками й водоймами, в яких квітли незліченні лотоси.

Коментар

Людська цивілізація може стати досконалою, якщо буде застосовувати дари природи за призначенням. Як видно з описів щедрот Двараки, скрізь у місті можна було побачити квітники, сади й ставки з чудовими лотосами. У вірші не згадано за заводи й фабрики, які існують завдяки бойням і без яких не знайти сьогодні жодного великого міста. Але навіть сучасну цивілізовану людину вабить до природних дарів. Ті, хто обіймає посади керівників у сучасному суспільстві, будують собі житло серед красивої природи, там, де сади і водойми. Звичайні люди натомість змушені жити в переповнених містах, де немає ні парків, ані садів. Картина Двараки, як постає з цього опису, звісно, інша. З вірша дізнаємося, що всю дгаму, тобто житлові квартали, оточували сади з водоймами, в яких росли лотоси. Неважко зрозуміти, що тодішні люди залежали від дарів природи    —     плодів і квітів, а не від промислових підприємств, що вони женуть людей жити в брудних халупах міських нетрів. За поступ цивілізації свідчить не ріст кількости заводів і фабрик, за якого людина дедалі більше черствіє душею, а плекання прихованих духовних якостей людини, що дає їй можливість повернутися до Бога. Розвиток заводів і фабрик    —    то уґра- карма, злоякісна діяльність. Така діяльність руйнує піднесені почуття в кожній окремій людині й у цілому суспільстві, перетворюючи світ на в’язницю демонів.

У вірші згадано, що у Двараці росли доброчесні дерева, які своєї пори року давали квіти й плоди. Недоброчесні дерева    —    то лише непотрібні хащі, і використовувати їх можна хіба що на дрова. В сучасному світі такі дерева заведено висаджувати краями доріг. Людську енерґію слід застосовувати правильно, що саме і становить сенс життя. Для розвитку тонких тканин людського тіла потрібні плоди, квіти, гарні сади, парки й водойми з качками й лебедями, що бавилися б між лотосів, а також корови, що давали б доволі молока й масла. На противагу цьому в людях, що працюють у темницях шахт, фабрик і майстерень, розвиваються демонічні нахили. Промислові маґнати процвітають коштом робітничого класу, внаслідок чого між ними знову і знову виникають жорстокі сутички. З опису Дварака-дгами ми можемо зрозуміти, якою має бути ідеальна цивілізація.