Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.11.12
Текст
пун̣йа-вр̣кша-лата̄ш́рамаіх̣
удйа̄нопавана̄ра̄маір
вр̣та-падма̄кара-ш́рійам
Послівний переклад
сарва — усі; р̣ту — пори року; сарва — усі; вібгава — щедроти; пун̣йа — доброчесні; вр̣кша — дерева; лата̄ — рослини; а̄ш́рамаіх̣ — з павільйонами; удйа̄на — садами; упавана — квітниками; а̄ра̄маіх̣ — чудовими садами й парками для розваг та відпочинку; вр̣та — оточені; падма-а̄кара — місцями, де ростуть лотоси, або чудовими водоймами; ш́рійам — посилюючи красу.
Переклад
Дваракапурі будь-якої пори року було сповнене дарів. В місті були парки й сади з квітниками, альтанками й водоймами, в яких квітли незліченні лотоси.
Коментар
Людська цивілізація може стати досконалою, якщо буде застосовувати дари природи за призначенням. Як видно з описів щедрот Двараки, скрізь у місті можна було побачити квітники, сади й ставки з чудовими лотосами. У вірші не згадано за заводи й фабрики, які існують завдяки бойням і без яких не знайти сьогодні жодного великого міста. Але навіть сучасну цивілізовану людину вабить до природних дарів. Ті, хто обіймає посади керівників у сучасному суспільстві, будують собі житло серед красивої природи, там, де сади і водойми. Звичайні люди натомість змушені жити в переповнених містах, де немає ні парків, ані садів. Картина Двараки, як постає з цього опису, звісно, інша. З вірша дізнаємося, що всю дгаму, тобто житлові квартали, оточували сади з водоймами, в яких росли лотоси. Неважко зрозуміти, що тодішні люди залежали від дарів природи — плодів і квітів, а не від промислових підприємств, що вони женуть людей жити в брудних халупах міських нетрів. За поступ цивілізації свідчить не ріст кількости заводів і фабрик, за якого людина дедалі більше черствіє душею, а плекання прихованих духовних якостей людини, що дає їй можливість повернутися до Бога. Розвиток заводів і фабрик — то уґра- карма, злоякісна діяльність. Така діяльність руйнує піднесені почуття в кожній окремій людині й у цілому суспільстві, перетворюючи світ на в’язницю демонів.
У вірші згадано, що у Двараці росли доброчесні дерева, які своєї пори року давали квіти й плоди. Недоброчесні дерева — то лише непотрібні хащі, і використовувати їх можна хіба що на дрова. В сучасному світі такі дерева заведено висаджувати краями доріг. Людську енерґію слід застосовувати правильно, що саме і становить сенс життя. Для розвитку тонких тканин людського тіла потрібні плоди, квіти, гарні сади, парки й водойми з качками й лебедями, що бавилися б між лотосів, а також корови, що давали б доволі молока й масла. На противагу цьому в людях, що працюють у темницях шахт, фабрик і майстерень, розвиваються демонічні нахили. Промислові маґнати процвітають коштом робітничого класу, внаслідок чого між ними знову і знову виникають жорстокі сутички. З опису Дварака-дгами ми можемо зрозуміти, якою має бути ідеальна цивілізація.