ШБ 1.11.10
Devanagari
कथं वयं नाथ चिरोषिते त्वयि प्रसन्नदृष्टयाखिलतापशोषणम ।
जीवेम ते सुन्दरहासशोभितमपश्यमाना वदनं मनोहरम ।
इति चोदीरिता वाच: प्रजानां भक्तवत्सल ।
शृण्वानोऽनुग्रहं दृष्टया वितन्वन् प्राविशत् पुरम् ॥ १० ॥
जीवेम ते सुन्दरहासशोभितमपश्यमाना वदनं मनोहरम ।
इति चोदीरिता वाच: प्रजानां भक्तवत्सल ।
शृण्वानोऽनुग्रहं दृष्टया वितन्वन् प्राविशत् पुरम् ॥ १० ॥
Verse text
катгам̇ вайам̇ на̄тга чірошіте твайі
прасанна-др̣шт̣йа̄кгіла-та̄па-ш́ошан̣ам
джівема те сундара-ха̄са-ш́обгітам
апаш́йама̄на̄ ваданам̇ манохарам
прасанна-др̣шт̣йа̄кгіла-та̄па-ш́ошан̣ам
джівема те сундара-ха̄са-ш́обгітам
апаш́йама̄на̄ ваданам̇ манохарам
іті чодіріта̄ ва̄чах̣
праджа̄на̄м̇ бгакта-ватсалах̣
ш́р̣н̣ва̄но ’нуґрагам̇ др̣шт̣йа̄
вітанван пра̄віш́ат пурам
праджа̄на̄м̇ бгакта-ватсалах̣
ш́р̣н̣ва̄но ’нуґрагам̇ др̣шт̣йа̄
вітанван пра̄віш́ат пурам
Synonyms
катгам — як; вайам — ми; на̄тга — о Господи; чірошіте — майже весь час далеко від нас; твайі — Тобою; прасанна — задоволення; др̣шт̣йа̄ — поглядом; акгіла — всесвітній; та̄па — страждання; ш́ошан̣ам — що знищує; джівема — зможемо жити; те — Твою; сундара — прекрасне; ха̄са — усмішка; ш́обгітам — прикрашене; апаш́йама̄на̄х̣ — не бачачи; ваданам — обличчя; манохарам — привабливе; іті — так; ча — і; удіріта̄х̣ — кажучи; ва̄чах̣ — слова; праджа̄на̄м — жителів; бгакта-ватсалах̣ — добрий до відданих; ш́р̣н̣ва̄нах̣ — так чуючи; ануґрахам — ласку; др̣шт̣йа̄ — поглядами; вітанван — роздаючи; пра̄віш́ат — вступив; пурам — у Дваракапурі.
Translation
О володарю, якщо Ти весь час будеш десь далеко від нас, ми не зможемо бачити Твого привабливого обличчя й усміху, що знищує всі наші страждання. Як нам жити, коли Тебе нема з нами?
Вислухавши ці слова, Господь, завжди дуже ласкавий до Своїх підданих і вірних, на подяку за вітання обдарував їх Своїм трансцендентним поглядом. Так Господь вступив у Двараку.
Purport
Привабливість Господа Крішни така велика, що той, хто вже привабився до Нього, не на силі зносити розлуку з Ним. Чому це так? Тому що між кожним з нас і Господом існує вічний зв’язок, так само як існує вічний зв’язок між сонячним промінням і сонячним диском. Сонячне проміння складається з корпускул, які випромінює сонце, і тому сонячне проміння невіддільне від сонця. Коли їх розділяють хмари, це роз’єднання вимушене і тимчасове, нав’язане; щойно хмара зникне і з’явиться сонце, сонячне проміння знову проявляє своє природне сяйво. Аналогічно й живі істоти є корпускули цілісного духу, і від Господа їх відділяє лише вимушений покров майі, ілюзорної енерґії. Ту ілюзорну енерґію, чи запону майі, слід усунути. Тоді жива істота зможе побачити Господа віч-на-віч, і всім її стражданням настане край. Кожен хоче позбутися страждань у своєму житті, але як це зробити, не знає. І ось у цьому вірші вказано засіб, а застосуємо ми його чи ні, вирішувати нам.