ШБ 1.10.11-12

Природне становище живої істоти полягає в тому, щоб служити вищому. Але ілюзорна матеріальна енерґія змушує її служити собі, що виявляється в пошуках різного рівня чуттєвої втіхи, причому служити своїм чуттям істоту ніколи не втомлює. Звільнитися від служіння власним чуттям можна тільки якщо спілкуватись з чистими відданими. Спілкуючись з ними, людина поступово піднімається на рівень трансцендентної свідомости і тоді приходить усвідомлення, що їй визначено вічно служити Господеві, а не своїм розбещеним чуттям, що виявляються у хтивості, гніві, жаданні влади і т.д. Матеріальні суспільство, дружба і любов    —     то все різні аспекти хтивості. Дім, країна, родина, суспільство, статки і все з цим пов’язане тримають істоту в’язнем у матеріальному світі, там, де для неї ніколи не припиняються троїсті нещастя. Коли жива істота спілкується з чистими відданими й смиренно слухає їх, її прив’язаність до матеріальної насолоди слабшає, поступаючись місцем бажанню слухати про трансцендентні діяння Господа. Раз виникши, це бажання далі безупинно шириться, наче вогонь у порохівниці. Сказано, що Харі, Бог-Особа, має надзвичайну трансцендентну привабливість, і тому Його відданими стають навіть ті, хто вже усвідомив своє єство і, звільнившись від усіх матеріальних пут, є задоволений у собі. Зваживши все це, неважко уявити, яким піднесеним було становище Пандав, постійних супутників Господа. Вони навіть і подумати не могли жити в розлуці зі Шрі Крішною, бо постійне особисте спілкування з Господом ще поглибило їхню прив’язаність до Нього. Навіть думки про Господа, тобто про Його форму, якості, ім’я, славу, розваги тощо так приваблюють чистого відданого, що він забуває за всі мирські форми, якості, імена, славу та діяльність, а завдяки зрілому спілкуванню з іншими чистими відданими його зв’язок з Господом не переривається ні на мить.