РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ

ГЛАВА СЕДЕМНАДЕСЕТА

Екстатична любов

Той, хто, виконуючи впорядковане віддане служіння, насправді підноситься на трансцендентний рівень, вивищується над ґунами матеріальної природи, і його серце стає осяйне, наче сонце. Сонце розташоване дуже далеко від нашої планети, і тому жодній хмарі неможливо його вкрити; а коли відданий очищується і стає як сонце, його серце починає випромінювати екстатичну любов, що набагато чудесніша за сонячне світло. Тільки тоді прив’язаність до Крішни стає досконалою. Відтак відданий у своїй екстатичній любові відчуває спонтанний потяг служити Господу. Це — рівень уттама-адгікарі, рівень досконалої відданости. Такого відданого більше не турбують жодні матеріальні почуття, його цікавить тільки служіння Радгарані та Крішні.

Чрез процеса на регулираното предано служене човек фактически се издига до трансцендентално равнище, отвъд обсега на материалните проявления на природата. Тогава сърцето му става светло като слънцето. Слънцето се намира далеч над планетарните системи и никакви облаци не могат да го покрият. Така и преданите: когато се пречистят като слънцето, от чистите им сърца започва да струи екстатична любов, по-прекрасна и от слънчевата светлина. Само тогава привързаността към Кр̣ш̣н̣а стига до съвършенство. У обзетия от екстаз предан спонтанно се ражда непреодолимо желание да служи на Бога. Тогава той се е издигнал до равнището на уттама-адхика̄рӣ, съвършената преданост. Материалните привързаности вече не могат да го смутят и той изцяло се отдава на служенето на Ра̄дха̄ и Кр̣ш̣н̣а.

Нагадаємо, що в попередніх розділах описано відмітні риси відданого служіння, а також дано настанови щодо того, як саме здійснювати таке служіння за допомогою наших теперішніх чуттів і завдяки тому наближатися до рівня екстатичної спонтанної любови. Крім того, були подані відомості щодо двох різновидів відданого служіння: відданого служіння, в основі якого лежить дотримання реґулівних засад, та відданого служіння, в основі якого лежить спонтанна любов. У відданому служінні, в основі якого лежить дотримання реґулівних засад, можна виділити дві відміни — виконавче віддане служіння та дійове віддане служіння. Власне дійове віддане служіння позначають терміном бгава, що означає «екстаз». Щодо цього у тантрах є таке твердження: екстаз є першою ознакою чистої любови до Бога-Особи, і на цій стадії відданий інколи плаче, а його тілом переходить дрож. Ці ознаки бувають виявлені не завжди, а часами. Коли цар Амбаріша через Дурвасу Муні потрапив у складне становище, він одразу звернувся думкою до лотосових стіп Господа. Відтак у всьому його тілі виявилися певні зміни, а з очей покотилися сльози. Такі ознаки свідчать, що відданий перебуває в стані екстазу, і цей екстаз виявляється через тремтіння тіла й сльози. Після того, як ознаки екстазу виявилися зовні, він лишається в розумі. Якщо екстаз триває, такий стан має назву самадгі. На цій стадії просвітлення закладаються основи майбутніх любовних взаємин відданого з Крішною.

И така, в предишните глави бяха описани признаците на преданото служене и бе обяснено как да се занимаваме с предано служене, като използваме сегашните си сетива, за да се издигнем постепенно до равнището на екстаза в спонтанната любов. Бяха разгледани и двата вида предано служене: преданото служене, подчиняващо се на регулиращи принципи, и преданото служене от спонтанна любов. Преданото служене с регулиращи принципи е две разновидности: изпълнително и резултативно. Резултативният етап в преданото служене се нарича бха̄ва, екстаз. В тази връзка в тантрите се споменава, че екстазът е първият признак на чистата любов към Божествената Личност. На тази степен понякога от очите на човек се леят сълзи или тялото му трепери. Тези признаци се проявяват понякога, невинаги. Когато Дурва̄са̄ поставил цар Амбарӣш̣а в трудно положение, царят започнал да мисли за лотосовите нозе на Бога и тялото му се променило, а от очите му започнали да се леят сълзи. Това са признаци на екстаза. Те се изразяват в треперене на тялото и появяване на сълзи. След като се проявят външно, екстатичните признаци остават в ума и това продължение на екстаза се нарича сама̄дхи. Блаженството, изпитвано на това равнище, става причина за по-нататъшното развитие на любовните отношения с Кр̣ш̣н̣а.

Віддані приходять на цей рівень екстазу двома шляхами. Перший шлях — це постійне спілкування з чистими відданими. Другий шлях — це коли відданому дарує Свою ласку Крішна або коли йому дарує свою милість чистий відданий Крішни. Здебільшого відданий підноситься на рівень екстазу через спілкування з чистими відданими, тимчасом як піднесення завдяки особливій ласці Крішни чи Його відданого — річ дуже рідкісна. З цього можна висновити, що віддане служіння слід здійснювати неухильно і завжди у товаристві відданих, і тоді успіх нам ґарантований. Певно що бувають виняткові випадки, коли відданий отримує особливу милість Крішни. Ми маємо завжди сподіватися її, але водночас не можемо сидіти згорнувши руки, просто чекаючи на Господню ласку — ми мусимо повсякчас виконувати свої щоденні обов’язки у відданому служінні. Буває, що людину, яка ніколи не вчилася у школі чи інституті, визнають за великого вченого, і відомі університети присуджують їй почесне звання. Але це зовсім не означає, що можна не ходити до школи й просто сидіти й сподіватись при тому, що колись якийсь університет відзначить наші знання. З відданим те саме: він мусить сумлінно дотримувати реґулівних засад відданого служіння й водночас сподіватися ласки Крішни або Його відданого.

Този екстаз може да се постигне по два начина. Единият е постоянно да се общува с чисти предани. Другият е особената милост на Кр̣ш̣н̣а или милостта на негов чист предан. Издигането до равнището на екстаза се постига обикновено чрез общуване с чисти предани; вторият случай, постигането равнището на екстаза чрез особената милост на Кр̣ш̣н̣а или на негов предан, се среща много рядко. Това означава, че за да бъде сигурен, че ще се издигне до екстатична позиция, човек трябва стриктно да следва принципите на преданото служене в обществото на предани. Естествено в някои по-особени случаи това може да стане и по благоволението на Кр̣ш̣н̣а. Но макар че винаги трябва да се надяваме на това благоволение, не трябва просто да седим със скръстени ръце и да чакаме милостта на Кр̣ш̣н̣а; ние трябва да изпълняваме задълженията си. Това е като случаите, когато човек, който никога не е ходил на училище и не е учил в колеж, става велик учен и дори най-известни университети го удостояват с почетни звания. Което обаче не означава, че всеки трябва да си спести училището и да се надява, че ще получи признанието на някой университет. И така, човек самоотвержено трябва да следва всички регулиращи принципи на преданото служене и в същото време да се надява на милостта на Кр̣ш̣н̣а или на предания му.

Прикладом того, як істота піднялася на рівень екстатичної любови, дотримуючись реґулівних засад відданого служіння, може служити життя Наради, як він сам описує його В’ясадеві у «Шрімад-Бгаґаватам». Нарада розповідає там про своє попереднє життя і про те, як він піднісся на рівень екстатичної любови. Він служив великим відданим і тому мав змогу слухати їхні розмови та пісні. Отож він слухав пісні й оповіді про діяння Крішни від чистих відданих, і так його серце привабилося до Господа. Він слухав їх так жадібно, що поступово ваблення переросло в екстатичну любов до Крішни. Така екстатична любов передує чистій любові до Крішни, і Нарада у дальшому вірші підтверджує, що, щодня слухаючи бесіди великих мудреців, він поступово розвинув у собі екстатичну любов до Бога. Нарада у Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (5.28) розповідає далі: «Спочатку я минав дні у товаристві великих мудреців, і це тривало впродовж усієї дощової пори року. Щоранку й щовечора я слухав, як вони співають та повторюють мантру Харе Крішна, і завдяки тому моє серце поступово очистилося. Відтоді, як я почав з великою увагою слухати їх, на мене припинили діяти ґуни невігластва та страсти, і відтак я втвердився у відданому служінні Господу».

Пример за това, как чрез следването на регулиращите принципи на преданото служене някой може да се издигне до равнището на екстатичната любов, е животът на На̄рада, описан в Шрӣмад Бха̄гаватам. На̄рада разказва как в миналия си живот се издигнал до равнището на екстатичната любов. Той служел на велики предани и често слушал разговорите и песните им. На̄рада имал възможността да слуша разказите и песните за забавленията на Кр̣ш̣н̣а от устата на чисти предани и затова се привързал от все сърце към тях. Той имал толкова силно желание да слуша тези повествования, че постепенно развил екстатична любов към Кр̣ш̣н̣а. Тази екстатична любов предшества чистата любов към Кр̣ш̣н̣а и в следващия стих На̄рада потвърждава, че като слушал великите мъдреци, постепенно развил у себе си любов към Бога. В Първа песен на Шрӣмад Бха̄гаватам (5.28) На̄рада описва това по следния начин: „Всичко започна оттам, че по време на есенния сезон на дъждовете прекарвах времето си сред великите мъдреци. Всяка сутрин и вечер ги слушах да пеят и да повтарят мантрата Харе Кр̣ш̣н̣а. Така сърцето ми постепенно се пречисти. Щом започнах да ги слушам с огромно внимание, аз се освободих от влиянието на материалните проявления на страстта и невежеството и твърдо се установих в преданото служене на Бога“.

Наведений приклад наочно ілюструє, як, просто спілкуючись з чистими відданими, можна розвинути у собі екстатичну любов до Господа. Отож одною з важливих умов духовного розвитку є постійне спілкування з чистими відданими, які щоденно, вранці та ввечері, повторюють і співають мантру Харе Крішна. Таке спілкування дає змогу очистити серце і розвинути екстатичну чисту любов до Крішни.

Това е практически пример, как като общува с чисти предани, човек може да се издигне до равнището на екстатичната любов. Следователно много важно е постоянно да общуваме с чисти предани, които сутрин и вечер повтарят мантрата Харе Кр̣ш̣н̣а. Общуването с тях ще ни помогне да очистим сърцето си и да постигнем екстатична чиста любов към Кр̣ш̣н̣а.

Подібне твердження знаходимо у Третій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (25.25), де Господь Капіла каже: «Люба матінко! Якщо людина житиме в товаристві чистих відданих, вона реально досвідчить піднесеність відданого служіння Мені та його могутність». Інакше кажучи, коли говорить чистий відданий, його слова мають на серця слухачів великий вплив. Але звідки ця притаманна слуханню та оспівуванню могутність? Професійний декламатор шастр не здатний викликати в серці слухачів трансцендентного екстазу. Натомість коли промовляє той, хто усвідомив свою духовну сутність і дійсно виконує служіння Господу, він має силу вдихнути духовне життя в тих, хто його слухає. Ось тому слід шукати товариства бездомісних, чистих відданих. Спілкуючись з ними і служачи їм, відданий- початківець неодмінно розвине в собі прив’язаність, відданість і любов до Верховного Бога-Особи.

Това се потвърждава и в Трета песен на Шрӣмад Бха̄гаватам (25.25), където Бог Капила казва: „Скъпа майко, когато човек наистина общува с чисти предани, може да усети възвишената мощ на преданото служене на мен“. Казано другояче, думите на един чист предан могат да въздействат върху сърцата на слушателите. В какво се състои тайната на слушането и на възпяването? Професионалният разказвач не може да извика трансцендентален екстаз в сърцата на слушателите. Но личността, която е постигнала себепознание и служи на Бога, притежава силата да пробуди духовния живот в сърцата им. Затова човек трябва да се стреми да общува с чисти и безкористни предани. Чрез общуването с тях и чрез служенето, което им отдава, начинаещият предан със сигурност ще развие привързаност, любов и преданост към Върховната Божествена Личност.

У «Падма Пурані» є історія про віддану, яка, прагнувши піднестись на рівень екстазу, танцювала для Божества Господа крізь цілу ніч, щоб заслужити Господню милість.

В Падма Пура̄н̣а се разказва историята на една жена, начинаеща предана, която танцувала цяла нощ, за да спечели милостта на Бога и да постигне равнището на екстаза.

Трапляється однак і таке, що в людині, яка ніколи не вдавалась до жодного з різновидів відданого служіння, раптом прокидається відданість до Господа Крішни. Мусимо розуміти, що такий раптовий розвиток настрою відданости приходить внаслідок вияву милости Крішни чи Його відданого. Цей «випадковий » розвиток екстатичних почуттів , який відбувається через безпричинну милість Крішни, може статися: 1)через слово, 2)через погляд та 3)просто завдяки добрим побажанням.

Понякога обаче човек постига преданост към Бог Кр̣ш̣н̣а изведнъж, без да се е занимавал дотогава с предано служене. В това внезапно появяване на предаността у някого трябва да се вижда специалната милост на Кр̣ш̣н̣а или на негов предан. Това наглед случайно появяване на екстатични чувства, дошло по безпричинната милост на Кр̣ш̣н̣а, може да се раздели на три групи: предизвикано чрез говорене, чрез поглед и чрез добри пожелания.

У «Нарадія Пурані» є твердження щодо розвитку екстатичної любови за допомогою слова. Господь Крішна каже Нараді: «О найліпший з брахман! Бажаю тобі розвинути бездомісне віддане служіння Мені, бо воно сповнене трансцендентного блаженства і є сприятливе з будь-якого погляду».

В На̄радӣя Пура̄н̣а се дава пример за това, как думите могат да доведат до екстатична любов. Бог Кр̣ш̣н̣а казал на На̄рада: „О, най-достойни от бра̄хман̣ите, желая да започнеш безкористно и чисто предано служене на мен, което е изпълнено с трансцендентално блаженство и е благотворно във всички отношения“.

Про розвиток екстатичної любови за допомогою погляду йдеться у «Сканда Пурані». Там сказано: «Коли жителі провінції Джанґала побачили Бога-Особу, Крішну, почуття затопили їх, і вони не могли відвести від Нього своїх очей».

За екстатичната любов към Кр̣ш̣н̣а, предизвикана от поглед, в Сканда Пура̄н̣а се казва: „Когато жителите на провинция Джа̄н̇гала видяха Кр̣ш̣н̣а, Божествената Личност, те толкова се развълнуваха, че не бяха в състояние да откъснат поглед от него“.

Що стосується щиросердих побажань, то у «Шука-самхіті» знаходимо, як Нарада каже Шрілі В’ясадеві: «Твій син — найпіднесеніший відданий Бога-Особи. А ще я бачу, що він, навіть не дотримуючи жодних реґулівних засад відданого служіння, вже виявляє численні чудові ознаки, що притаманні людям, які виконували віддане служіння впродовж численних народжень».

Що се отнася до искрените благопожелания, в Шука сам̇хита̄ На̄рада казва на Шрӣла Вя̄садева: „Синът ти е най-великият предан на Божествената Личност. Виждам, че и без да следва регулиращите принципи на преданото служене, той вече притежава много от качествата, които човек постига само след като е изпълнявал предано служене в продължение на много, много животи“.

Стосовно екстатичної любови до Крішни у Сьомій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (4.36) Нарада, звертаючись до Юдгіштгіри, каже: «Любий царю! Описати характер Прахлади дуже непросто. Він розвинув природну любов до Крішни, і хоч би як я намагався змалювати його достоїнства, це лишатиметься просто словами. Насправді описати його вдачу достеменно неможливо». Отже, Нарада сам визнає, що екстатична любов до Господа спалахнула в серці Прахлади природно, просто ласкою Господа Крішни.

За екстатичната любов към Кр̣ш̣н̣а На̄рада говори на цар Юдхиш̣т̣хира в Седма песен на Шрӣмад Бха̄гаватам (4.36): „Скъпи царю, много трудно е да се опише характера на Прахла̄да. Той изпитва естествено влечение към Кр̣ш̣н̣а и каквото и да кажа за него, ще бъдат само думи. Не е възможно да се опише истинската му същност“. С това самият На̄рада признава, че естественото развитие на екстатичната любов на Прахла̄да се е осъществило по милостта на Бог Кр̣ш̣н̣а.

Така природна любов до Крішни, яку виявляв Прахлада, розвинулася в нього просто через ласку Наради. Коли Прахлада Махараджа перебував у лоні своєї матері, Нарада зі співчуття до неї виклав їй науку відданого служіння, бажаючи водночас, щоб дитя в лоні цієї жінки також запожиткувало собі добро з його повчань. Завдяки тому, що Нарада, вповноважений відданий і славнозвісний супутник Бога-Особи, бажав Прахладі Махараджі усіх благ, той розвинув у собі всі якості першорядного відданого. Це є прикладом розвитку природної любови до Господа, і причиною її є особлива ласка Бога-Особи чи Його великого відданого, як оце Нарада.

Естественото влечение към Кр̣ш̣н̣а, което изпитвал Прахла̄да, се дължало единствено на милостта на На̄рада. Когато Прахла̄да Маха̄ра̄джа бил в утробата на майка си, състрадателният На̄рада наставлявал майка му върху науката на преданото служене и се молел детето в утробата също да се възползва от думите му. Тъй като На̄рада, който бил велик предан и спътник на Божествената Личност, желаел доброто на детето, Прахла̄да Маха̄ра̄джа постигнал всички качества на възвишен предан. Това се нарича естествена привързаност. Тя идва по особената милост на Божествената Личност или по милостта на велик предан като На̄рада.

У «Сканда Пурані» Парвата Муні каже Нараді: «Любий Нарадо! З усіх святих осіб ти такий великий і славетний, що просто своїми добрими побажаннями перетворив мисливця, людину низького народження, на великого відданого Господа Крішни».

В Сканда Пура̄н̣а Парвата Муни казва на На̄рада: „Скъпи На̄рада, ти си най-славен и най-велик от всички святи личности, защото просто желанието ти бе достатъчно, за да превърне низшия ловец във велик и издигнат предан на Бог Кр̣ш̣н̣а“.

Екстатичну любов до Крішни можна поділити на п’ять різновидів, за що Шрі Рупа Ґосвамі казатиме далі.

Екстатичната любов към Кр̣ш̣н̣а може да се прояви в пет форми, които Шрӣ Рӯпа Госва̄мӣ ще опише по-нататък.