Бґ. 4.35

Сприймаючи знання від душі, яка усвідомила себе, тобто бачить справжній стан речей, можна зрозуміти, що всі живі істоти є невід’ємні частки Верховного Бога-Особи, Ш́рı̄ Кр̣шн̣и. Відчуття самостійного існування, незалежного від Кр̣шн̣и, називають ма̄йею (ма̄ — не, йа̄ — це). Дехто думає, що у нас немає нічого спільного з Кр̣шн̣ою, що Він — лише видатна історична особистість, і що Абсолют — це безособистісний Брахман. Насправді ж, як стверджується в Бгаґавад-ґı̄ті, безособистісний Брахман є сяючим випромінюванням Самого Кр̣шн̣и. Кр̣шн̣а, як Верховний Бог-Особа, є причина всього. В Брахма-сам̇гіті ясно визначено, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа, причина всіх причин. Навіть незчисленні втілення — це лише різні Його експансії. Так само і живі істоти є експансіями Кр̣шн̣и. Філософи-ма̄йа̄ва̄ді помилково вважають, що, поширюючись у Своїх численних експансіях, Кр̣шн̣а втрачає Своє власне особистісне існування. Така думка матеріалістична за своєю природою. В матеріальному світі ми бачимо, що коли річ розібрано на окремі частини, вона втрачає свою первинну ідентичність. Але філософи-ма̄йа̄ва̄ді не можуть збагнути, що в абсолютному розумінні один плюс один дорівнює одному, і що один мінус один теж дорівнює одиниці. Таким є стан справ в абсолютному світі.

Через брак знань в науці про Абсолют нас зараз покриває ілюзія, і тому ми вважаємо себе незалежними від Кр̣шн̣и. Хоча ми є відокремленими частками Кр̣шн̣и, проте ми не відрізняємось від Нього. Тілесні відмінності живих істот — це ма̄йа̄, тобто нереальність. Наше призначення полягає в тому, щоб вдовольняти Кр̣шн̣у. Лише внаслідок впливу ма̄йі Арджуна вважав, що його тимчасові тілесні стосунки з родичами важливіші за вічний духовний зв’язок з Кр̣шн̣ою. Усе вчення Ґı̄ти націлене саме на те, що жива істота, як вічна слуга Кр̣шн̣и, не може відокремитись від Кр̣шн̣и і що її почуття індивідуальної незалежності від Кр̣шн̣и називають ма̄йею. Живі істоти, як самостійні невід’ємні частки Всевишнього, мають певне призначення. З давніх-давен, забувши за це призначення, вони знаходять собі місце в різноманітних тілах: людей, тварин, напівбогів тощо. Такі тілесні відмінності виникають внаслідок забуття трансцендентного служіння Господу. Але як тільки жива істота вдається до трансцендентного служіння в свідомості Кр̣шн̣и, вона одразу ж звільнюється від цієї ілюзії. Таке чисте знання можна отримати лише від істинного духовного вчителя і таким чином уникнути помилкової думки, що жива істота рівна Кр̣шн̣і. Досконале знання полягає в тому, що Верховна Душа, Кр̣шн̣а, є вище пристання всіх живих істот, і що, відмовившись од цього пристановища, живі істоти під впливом матеріальної енерґії потрапили в оману і уявляють себе самостійними незалежними особами. Таким чином, так чи інакше ототожнюючи себе з матерією, вони забувають Кр̣шн̣у. Однак, коли такі живі істоти, що заблукали, знаходять своє місце в свідомості Кр̣шн̣и, це означає, що вони вийшли на шлях звільнення, як про те сказано в Бга̄ґаватам (2.10.6): муктір хітва̄нйатга̄- рӯпам̇ сварӯпен̣а вйавастгітіх̣. Звільнення означає поновити своє одвічне становище вічного слуги Кр̣шн̣и (свідомість Кр̣шн̣и).