TEXT 19
TEKST 19
Текст
Tekst
йаш́ чаінам̇ манйате хатам
убгау тау на віджа̄нı̄то
на̄йам̇ ханті на ханйате
yaś cainaṁ manyate hatam
ubhau tau na vijānīto
nāyaṁ hanti na hanyate
Послівний переклад
Synonyms
йах̣—кожний, хто; енам—його; ветті—знає; ханта̄рам—убивцю; йах̣—кожний; ча—також; енам—його; манйате—думає; хатам— убитого; убгау — обидва; тау — вони; на — ніколи; віджа̄нı̄тах̣ — знають; на — ніколи; айам — він; ханті — вбиває; на — не; ханйате—бути вбитим.
yaḥ – ktokolwiek; enam – to; vetti – wie; hantāram – zabójca; yaḥ – ktokolwiek; ca – również; enam – to; manyate – myśli; hatam – zabity; ubhau – obaj; tau – oni; na – nigdy; vijānītaḥ – posiadający wiedzę; na – nigdy; ayam – to; hanti – zabija; na – ani nie; hanyate – jest zabijana.
Переклад
Translation
І той, хто гадає, що жива істота може вбивати, помиляється, як і той, хто думає, що її можна убити, тому що душа не може вбивати чи бути убитою.
Kto myśli, że żywa istota jest zabójcą albo że jest zabijana, ten nie posiada wiedzy, ponieważ dusza ani nie zabija, ani nie jest zabijana.
Коментар
Purport
Треба розуміти, що насправді, коли тіло вражено смертоносною зброєю, жива істота, втілена в ньому, не гине. Душа настільки мала, що її неможливо вбити жодною матеріальною зброєю; про це розповідатиметься у віршах далі. Живу істоту, внаслідок її духовної природи, взагалі не можна вбити. Те, що гине, або що вважають убитим, є лише тіло. Але це не означає, що треба стати прибічником убивства тіла. Ведичний припис визначає: ма̄ хім̇сйа̄т сарва̄ бгӯта̄ні — «ніколи й ні до кого не застосовуй насильства». Розуміння того, що жива істота не гине, не слід також розглядати як заохочення до знищення тварин. Убивство тіла будь- якої істоти, здійснене без авторитетної санкції на те, — огидне, і його карає закон держави, так само, як і Господній закон. Проте, Арджуна був у іншому становищі: він мусив убивати заради того, щоб врятувати релігійні засади, а не з власної примхи.
ZNACZENIE:
Należy wiedzieć, że kiedy wcielona żywa istota zostaje śmiertelnie zraniona przez jakąś broń, to żywa istota, która znajduje się wewnątrz ciała, nie ginie. Jak dowiemy się z następnych wersetów, dusza jest tak mała, że niemożliwe jest zabicie jej jakąkolwiek bronią materialną. Poza tym, nie może ona zostać uśmiercona z racji swojej duchowej konstytucji. Unicestwić można jedynie ciało, co jednakże nie ma być zachętą do zabijania ciał. Zaleceniem wedyjskim jest: mā hiṁsyāt sarvā bhūtāni: nigdy nie zadawaj nikomu gwałtu. Ani też wiedza o tym, że żywa istota nie może zostać zabitą, nie powinna ośmielać do zabijania zwierząt. Zabicie czyjegokolwiek ciała bez pozwolenia autorytetu jest rzeczą ohydną i jest karalne zarówno przez prawo państwowe, jak i przez prawo Pana. Arjuna jednakże zabijał ze względu na zasady religijne, a nie przez samowolę.