Skip to main content

Бґ. 16.24

Текст

тасма̄ч чга̄страм̇ прама̄н̣ам̇ те
ка̄рйа̄ка̄рйа-вйавастгітау
джн̃а̄тва̄ ш́а̄стра-відга̄ноктам̇
карма картум іха̄рхасі

Послівний переклад

тасма̄т — тому; ш́а̄страм — писання; прама̄н̣ам — мірило; те — твоє; ка̄рйа—обов’язку; ака̄рйа—забороненої діяльності; вйавастгітау—визначених; джн̃а̄тва̄—знаючи; ш́а̄стра—писань; відга̄на—приписи; уктам—як проголошено; карма—роботу; картум— робити; іха—у цьому світі; архасі—тобі слід.

Переклад

Тому, керуючись приписами ш́а̄стр, людині слід зрозуміти, в чому полягає її обов’язок і чого їй не дозволено робити. Знаючи ці правила й приписи, людина повинна діяти таким чином, щоб поступово піднестись.

Коментар

Як з’ясовано в п’ятнадцятій главі, всі рекомендації Вед призначено на те, щоб пізнати Кр̣шн̣у. Той, хто пізнає Верховного Господа за допомогою Бгаґавад-ґı̄ти й утвердивсь у свідомості Кр̣шн̣и, присвятивши себе відданому служінню Господеві, той досяг вищої досконалості в знанні, яке дає ведична література. Господь Чаітанйа Маха̄прабгу зробив цей шлях надзвичайно легким: Він попросив людей лише повторювати маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, вподобати віддане служіння Господу й споживати рештки їжі, запропонованої Кр̣шн̣і. Людину, яка безпосередньо присвятила себе різноманітній діяльності у відданому служінні, слід вважати за знавця всієї ведичної літератури. Вона вже досягла досконалого знання. Звичайно, пересічні люди, що не перебувають в свідомості Кр̣шн̣и й не служать Йому з відданістю, в своїх учинках повинні керуватись приписами Вед, які вказують, що необхідно робити і що є забороненим. Необхідно виконувати ці вказівки без зайвих міркувань, що і називають дотримуванням засад ш́а̄стр. Ш́а̄стри не мають чотирьох головних вад, притаманних обумовленим душам. Чуття людей недосконалі, вони схильні обманювати, неминуче припускаються помилок й підпадають під вплив ілюзії. Чотири вади, притаманні обумовленому життю, позбавляють людину права встановлювати норми і принципи. Всі великі святі, а̄ча̄рйі й маха̄тми визнають непорушними настанови, викладені в ш́а̄страх, бо самі ш́а̄стри перебувають вище будь-яких недоліків.

В Індії є чимало напрямків духовного пізнання. В основному, всіх людей, що намагаються пізнати істину, поділяють на два класи: імперсоналістів та персоналістів. І ті й інші живуть, керуючись ведичними засадами. Не дотримуючись принципів, встановлених ш́а̄страми, неможливо піднятись до рівня досконалості. Отже, якщо хтось справді починає розуміти мету ш́а̄стр, це означає, що йому дуже поталанило в житті.

Причина занепаду людського суспільства полягає в тому, що люди нехтують першоджерелами, в яких змальовано шлях до усвідомлення Верховного Бога-Особи, і це найгірша образа, на яку тільки здатна людина. Тому ма̄йа̄, або матеріальна енерґія Верховного Бога-Особи, постійно завдає нам страждань трьох різновидів. Ма̄йу складають три ґун̣и матеріальної природи. Людині треба піднятись хоча б до ґун̣и благочестя, щоб їй відкрився шлях до усвідомлення Верховного Бога-Особи. В протилежнім випадку вона залишатиметься в ґун̣ах невігластва й пристрасті, які є причинами демонічного життя. Ті, хто перебуває в цих ґун̣ах, із зневагою ставляться до ш́а̄стр, святих і викривляють правильний шлях до розуміння Верховного Бога-Особи. Вони не коряться вказівкам духовного вчителя і нехтують настановами Вед. Слухаючи про велич відданого служіння Господу, вони залишаються байдужими. Такі люди винаходять власні способи духовного розвитку. В цьому полягають деякі з недоліків людського суспільства, які зумовлюють демонічний рівень життя. Однак, якщо людина сприймає вказівки істинного духовного вчителя, здатного вивести її на шлях поступу до вищої мети, то життя її стає успішним.

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до шістнадцятої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти в якій розглядалися божественні й демонічні натури.