Skip to main content

Бґ. 1.16-18

Деванагарі

अनन्तविजयं राजा कुन्तीपुत्रो युधिष्ठिरः ।
नकुलः सहदेवश्च सुघोषमणिपुष्पकौ ॥ १.१६ ॥
काश्यश्च परमेष्वासः शिखण्डी च महारथः ।
धृष्टद्युम्नो विराटश्च सात्यकिश्चापराजितः ॥ १.१७ ॥
द्रुपदो द्रौपदेयाश्च सर्वशः पृथिवीपते ।
सौभद्रश्च महाबाहुः शङ्खान्दध्मुः पृथक्पृथक् ॥ १.१८ ॥

Текст

анантавіджайам̇ ра̄джа̄
кунтı̄-путро йудгішт̣гірах̣
накулах̣ сахадеваш́ ча
суґгоша-ман̣іпушпакау
ка̄ш́йаш́ ча парамешв-а̄сах̣
ш́ікган̣д̣ı̄ ча маха̄-ратгах̣
дгр̣шт̣адйумно віра̄т̣аш́ ча
са̄тйакіш́ ча̄пара̄джітах̣
друпадо драупадейа̄ш́ ча
сарваш́ах̣ пр̣тгівı̄-пате
саубгадраш́ ча маха̄-ба̄хух̣
ш́ан̇кга̄н дадгмух̣ пр̣тгак пр̣тгак

Послівний переклад

ананта-віджайам — мушлю під назвою Анантавіджайа; ра̄джа̄ — цар; кунтı̄-путрах̣—син Кунтı̄; йудгішт̣гірах̣—Йудгішт̣гіра; накулах̣ — Накула; сахадевах̣ — Сахадева; ча — і; суґгоша-ман̣іпушпакау—мушлі, що звуться Суґгоша й Ман̣іпушпака; ка̄ш́йах̣—цар Ка̄ш́ı̄ (Ва̄ра̄н̣асі); ча—і; парама-ішу-а̄сах̣—вправний стрілець; ш́ікган̣д̣ı̄—Ш́ікган̣д̣ı̄; ча—також; маха̄-ратгах̣—той, хто спроможний боротися сам проти тисяч; дгр̣шт̣адйумнах̣—Дгр̣шт̣адйумна (син царя Друпади); віра̄т̣ах̣—Віра̄т̣а (принц, який дав притулок Па̄н̣д̣авам, коли вони були змушені переховуватись); ча—також; са̄тйакіх̣—Са̄тйакі (те ж саме, що й Йуйудга̄на, колісничий Господа Кр̣шн̣и); ча—і; апара̄джітах̣—ті, котрі ніколи не зазнавали поразки; друпадах̣—Друпада, цар Па̄н̃ча̄ли; драупадейа̄х̣—сини Драупадı̄; ча—також; сарваш́ах̣—усі; пр̣тгівı̄-пате—о царю; саубгадрах̣—Абгіманйу, син Субгадри; ча—також; маха̄-ба̄хух̣—із могутньою зброєю; ш́ан̇кга̄н — мушлі; дадгмух̣ — засурмив; пр̣тгак пр̣тгак—кожен окремо.

Переклад

Цар Йудгішт̣гіра, син Кунтı̄, засурмив у свою мушлю Анантавіджайу; Накула й Сахадева засурмили в мушлі Суґгошу й Ман̣іпушпаку. О царю, великий лучник цар Ка̄ш́ı̄, могутній воїн Ш́ікган̣д̣ı̄, Дгр̣шт̣адйумна, Віра̄т̣а й непереможний Са̄тйакі, а також Друпада, сини Драупадı̄ та всі інші, такі, як могутньо озброєний син Субгадри, — всі засурмили у свої мушлі.

Коментар

Sañjaya informed King Dhṛtarāṣṭra very tactfully that his unwise policy of deceiving the sons of Pāṇḍu and endeavoring to enthrone his own sons on the seat of the kingdom was not very laudable. The signs already clearly indicated that the whole Kuru dynasty would be killed in that great battle. Beginning with the grandsire, Bhīṣma, down to the grandsons like Abhimanyu and others – including kings from many states of the world – all were present there, and all were doomed. The whole catastrophe was due to King Dhṛtarāṣṭra, because he encouraged the policy followed by his sons.