ТЕКСТ 42
ВІРШ 42
Текст
Текст
маха̄ра̄джам̇ парӣкшитам
пра̄йопавишт̣ам̇ ган̇га̄йа̄м̇
парӣтам̇ парамаршибхих̣
маха̄ра̄джам̇ парікшітам
пра̄йопавішт̣ам̇ ґан̇ґа̄йа̄м̇
парітам̇ парамаршібгіх̣
Пословный перевод
Послівний переклад
сах̣ — сын Вьясадевы; ту — в свою очередь; сам̇ш́ра̄вайа̄м — дал возможность услышать; маха̄-ра̄джам — императору; парӣкшитам — по имени Парикшит; пра̄йа-упавишт̣ам — ожидавшему смерти без пищи и воды; ган̇га̄йа̄м — на берегу Ганги; парӣтам — окруженный; парама-р̣шибхих̣ — великими мудрецами.
сах̣ — син В’ясадеви; ту — знову; сам̇ш́ра̄вайа̄м а̄са — виголосив ; маха̄-ра̄джам — імператорові; парікшітам — на ім’я Парікшіт; пра̄йа-упавішт̣ам — що сів до самої смерти постити без їжі й води; ґан̇ґа̄йа̄м — на березі Ґанґи; парітам — оточений; парама-р̣шібгіх̣ — великими мудрецями.
Перевод
Переклад
Шукадева Госвами, сын Вьясадевы, в свою очередь поведал «Бхагаватам» великому императору Парикшиту, который в ожидании смерти сидел на берегу Ганги в окружении мудрецов, не принимая ни пищи, ни воды.
Шукадева Ґосвамі, син В’ясадеви, своєю чергою переповів «Бгаґаватам» великому імператорові Парікшіту, що в оточенні мудреців сів на березі Ґанґи чекати своєї смерти, цілковито відмовившись від їжі та питва.
Комментарий
Коментар
Правильный путь восприятия всех трансцендентных посланий — это получение их по цепи ученической преемственности, которая называется парампарой. Если же «Бхагаватам» или другие ведические писания получены не по парампаре, процесс передачи знания считается неавторитетным. Вьясадева передал это послание Шукадеве Госвами, а от него его принял Сута Госвами. Поэтому послание «Бхагаватам» необходимо принимать от Суты Госвами или его представителя, а не от толкователей, не имеющих к нему никакого отношения.
ПОЯСНЕННЯ: Належний спосіб отримувати будь-яке трансцендентне послання — приймати його в ланцюгові учнівської послідовности. Учнівська послідовність називається парампарою. І якщо «Бгаґаватам» чи будь-які інші ведичні писання отримано не через систему парампари, то таку передачу знання вважають за неавторитетну. В’ясадева передав послання «Бгаґаватам» Шукадеві Ґосвамі, а від Шукадеви Ґосвамі це послання отримав Сута Ґосвамі. Тому приймати вість «Бгаґаватам» належить від Сути Ґосвамі або від його представника, а ніяк не від того, хто тлумачить його, не маючи зв’язку з парампарою.
Император Парикшит вовремя получил известие о грядущей смерти и, немедленно оставив царство и семью, удалился на берег Ганги, чтобы поститься до самой смерти. Он был императором, и поэтому туда пришли все великие мудрецы, риши, философы, мистики и другие. Они выдвигали разные предположения о том, что должен был делать Парикшит, но наконец было решено, что он будет слушать повествования о Господе Кришне от Шукадевы Госвами. Так ему был поведан «Бхагаватам».
Імператор Парікшіт був завчасно повідомлений про свою смерть і, одразу покинувши свої царство та сім’ю, пішов на берег Ґанґи, щоб, сидячи там, постити до самої смерти. Він був імператор, і тому там зібралися всі великі мудреці, ріші, філософи, містики тощо. Вони висували багато пропозицій щодо того, як йому належало діяти, аж урешті все вирішилось так: він мав слухати від Шукадеви Ґосвамі про Господа Крішну. Так йому повідано «Бгаґаватам».
Шрипада Шанкарачарья, проповедовавший философию майявады и делавший основной акцент на безличном аспекте Абсолюта, также говорил, что человек должен найти прибежище у лотосных стоп Господа Шри Кришны, ибо споры об Абсолюте не приносят никакой пользы. Шрипада Шанкарачарья косвенно признал, что то, чему он учил в своих цветистых грамматических интерпретациях «Веданта-сутры», не поможет человеку в момент смерти. В критический час смерти нужно повторять имя Говинды. Это советуют все великие трансценденталисты. Шукадева Госвами давным-давно провозгласил эту истину: в конце жизни необходимо помнить о Нараяне. В этом суть всей духовной деятельности. В соответствии с этой вечной истиной, Шукадева Госвами, обладавший необходимыми способностями, поведал «Шримад-Бхагаватам», а император Парикшит выслушал его, и, когда пришло время, они оба освободились благодаря одному и тому же средству — посланию «Бхагаватам».
Шріпада Шанкарачар’я, а він звіщав філософію майавади і особливо наголошував на безособистісному аспекті Абсолюту, теж радив йти по притулок до лотосових стіп Господа Шрі Крішни, бо з суперечок користи немає. Так, непрямо Шріпада Шанкарачар’я визнав, що його коментар на «Веданта-сутру» з усім барвистим аналізом граматики нікому не придасться у час смерти. У вирішальну, смертну, годину людина повинна повторювати ім’я Ґовінди. Така рада всіх великих трансценденталістів. Шукадева Ґосвамі ще у сиву давнину виголосив ту саму істину: в кінці життя людина має пам’ятати Нараяну. В цьому сама сутність духовної діяльности. Й у згоді з цією вічною істиною, сповнений знання і вміння Шукадева Ґосвамі оповідав, а імператор Парікшіт слухав «Шрімад-Бгаґаватам», і належного часу обидва вони звільнилися завдяки одному й тому ж засобові — посланню «Бгаґаватам».