TEKST 8
TEXT 8
Tekst
Текст
vināśāya ca duṣkṛtām
dharma-saṁsthāpanārthāya
sambhavāmi yuge yuge
віна̄ш́а̄йа ча душкр̣та̄м
дгарма-сам̇стга̄пана̄ртга̄йа
самбгава̄мі йуґе йуґе
Synonyms
Послівний переклад
paritrāṇāya – dla wybawienia; sādhūnām – wielbicieli; vināśāya – po to, aby unicestwić; ca – i; duṣkṛtām – niegodziwców; dharma – zasady religii; saṁsthāpana-arthāya – odnowić; sambhavāmi – pojawiam się; yuge – milenium; yuge – po milenium.
парітра̄н̣а̄йа—задля звільнення; са̄дгӯна̄м—відданих; віна̄ш́а̄йа— задля знищення; ча—також; душкр̣та̄м—лиходіїв; дгарма—релігійні засади; сам̇стга̄пана-артга̄йа—щоб поновити; самбгава̄мі—Я з’являюсь; йуґе—з епохи; йуґе—в епоху.
Translation
Переклад
Po to, aby wyzwolić pobożnych i unicestwić niegodziwców, jak również dla odnowienia zasad religii, Ja Sam przychodzę w każdym milenium.
Щоб звільнити праведників і знищити лиходіїв, а також відновити релігійні засади, Я Сам з’являюсь із віку в вік.
Purport
Коментар
ZNACZENIE:
Według Bhagavad-gīty, sādhu (osoba święta) jest człowiekiem świadomym Kṛṣṇy. Może się na pozór wydawać, że jakaś osoba jest niereligijna, jeśli jednak posiada ona w pełni kwalifikacje świadomości Kṛṣṇy, oznacza to, że jest ona sādhu. Słowo duṣkṛtām odnosi się do tego, kto nie dba o świadomość Kṛṣṇy. Tacy niegodziwcy, czyli duṣkṛtām, nazywani są głupcami i najniższymi spośród ludzkości, mimo iż mogą nawet posiadać wysokie wykształcenie świeckie. Z drugiej strony, osoba, która w stu procentach zaangażowała się w świadomość Kṛṣṇy, jest uważana za sādhu, nawet jeśli nie posiada dobrego wykształcenia ani wychowania. Jeśli chodzi o ateistów, to Najwyższy Pan nie musi pojawiać się osobiście, aby ich unicestwić, tak jak to zrobił z demonami Rāvaṇą i Kaṁsą. Pan ma wielu pośredników, całkowicie zdolnych do zniszczenia demonów. Zstępuje On szczególnie po to, aby ukoić Swoich niezachwianych wielicieli, którzy zawsze są niepokojeni przez demony. Demony bezustannie nękają wielbicieli, nawet jeśli ci ostatni są ich krewnymi. I tak Prahlāda Mahārāja był prześladowany przez swojego ojca – Hiraṇyakaśipu. Devakī zaś, matka Kṛṣṇy, była siostrą swojego prześladowcy Kaṁsy, który nękał ją i jej męża Vasudevę, jako że z nich to miał narodzić się Kṛṣṇa. Pan Kṛṣṇa pojawił się więc przede wszystkim w tym celu, aby uchronić Devakī, a nie po to, aby zabić Kaṁsę. Jednak obie te rzeczy wykonał jednocześnie. Dlatego jest powiedziane tutaj, iż Pan pojawia się w różnych inkarnacjach, aby chronić Swoich wielbicieli i zniszczyć demonicznych niegodziwców.
Як вчить Бгаґавад-ґı̄та̄, са̄дгу (святою людиною) є той, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и. Людина може здаватись нерелігійною, але якщо в ній повною мірою присутні якості, що характерні для свідомості Кр̣шн̣и, її потрібно вважати са̄дгу. Слово душкр̣та̄м стосується тих, хто нехтує свідомістю Кр̣шн̣и. Таких лиходіїв, або душкр̣та̄м, змальовано як обмежених, нижчих представників людства, навіть якщо вони і вбираються в шата академічної освіти, тоді як особистостей, стовідсотково заглиблених у свідомість Кр̣шн̣и, вважають за са̄дгу, навіть якщо вони неосвічені й позбавлені файних манер. Що стосується невіруючих, то Верховному Господеві зовсім необов’язково з’являтись Самому, щоб знищити їх, як це Він зробив з демонами Ра̄ван̣ою та Кам̇сою. Господь має багато помічників, які цілком спроможні покарати демонів. Але Господь приходить на Землю Сам, щоб принести вдоволення Своїм щирим відданим, яким завжди дошкуляють демони. Демони постійно турбують бгакт, навіть якщо ті доводяться їм ріднею. Хоча Прахла̄да Маха̄ра̄джа був сином Хіран̣йакаш́іпу, він зазнав гоніння з боку свого батька, і хоча Девакı̄, мати Кр̣шн̣и, була сестрою Кам̇си, вона та її чоловік Васудева терпіли від нього утиски тільки тому, що в них мав народитись Кр̣шн̣а. І Господь Кр̣шн̣а з’явився радше на те, щоб врятувати Девакı̄, ніж щоб убити Кам̇су, але виконав Він і те й інше одночасно. Тому тут і сказано, що Господь з’являється в різних втіленнях в ім’я порятунку відданих та знищення лиходіїв-демонів.
Te zasady inkarnacji podsumowuje następujący werset z Caitanya-caritāmṛty (Madhya 20.263–264) Kṛṣṇadāsy Kavirājy:
В Чаітанйа-чаріта̄мр̣ті (Мадгйа 20.263 – 264) Кр̣шн̣ада̄са Кавіра̄джа з’ясовує, чим є аватара̄, або втілення:
sei īśvara-mūrti ‘avatāra’ nāma dhare
сеі ı̄ш́вара-мӯрті «авата̄ра» на̄ма дгаре
viśve avatari’ dhare ‘avatāra’ nāma
віш́ве аватарі ’дгаре «авата̄ра» на̄ма
„Avatāra, czyli inkarnacja Boga, zstępuje z królestwa Bożego w tę materialną manifestację. I określona postać Osoby Boga, który przychodzi w ten sposób, nazywana jest inkarnacją albo avatārą. Takie inkarnacje przebywają w świecie duchowym, w królestwie Boga, a kiedy zstępują do tego świata materialnego, wtedy otrzymują nazwę avatāra.”
«Авата̄ра, або втілення Господа, приходить з Господнього царства в матеріальний світ. Й певну форму Бога-Особи, що приходить на Землю таким чином, називають втіленням, або авата̄рою. Такі експансії існують в духовному світі, в Господньому царстві. Коли ж вони з’являються в матеріальному світі, їх називають авата̄рами».
Są różnego rodzaju avatāry, takie jak puruṣāvatāry, guṇāvatāry, līlāvatāry, śakty-āveśa avatāry, manvantara-avatāry i yugāvatāry – i wszystkie one pojawiają się planowo w całym wszechświecie. Jednakże Pan Kṛṣṇa jest pierwszym Panem, źródłem wszystkich avatārów. Pan Śrī Kṛṣṇa przychodzi w określonym celu – mianowicie po to, aby uśmierzyć cierpienia Swoich czystych wielbicieli, którzy pragną zobaczyć Go w Jego oryginalnych rozrywkach we Vṛndāvan. Zatem pierwszym celem avatāry Kṛṣṇy jest zadowolenie Jego niezachwianych wielbicieli.
Існують різні авата̄ри: пуруша̄вата̄ри, ґун̣а̄вата̄ри, лı̄ла̄вата̄ри, ш́актй-а̄веш́а авата̄ри, манвантара-авата̄ри та йуґа̄вата̄ри — всі вони з’являються свого часу по всьому всесвіті. Але Господь Кр̣шн̣а є первісний Господь, джерело всіх авата̄р. Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а приходить на Землю з особливою метою — зарадити турботам Своїх чистих відданих, які прагнуть бачити Його неповторні божественні розваги у Вр̣нда̄вані. Отже, головна мета авата̄р Кр̣шн̣и — задовольнити Своїх чистих відданих.
Pan mówi, iż osobiście pojawia się w każdym milenium. To znaczy, że inkarnuje On także w wieku Kali. Jak to zostało oznajmione w Śrīmad-Bhāgavatam, inkarnacją w tym wieku Kali jest Pan Caitanya Mahāprabhu, który rozprzestrzenił kult Kṛṣṇy w formie ruchu saṅkīrtana (zbiorowe intonowanie świętych imion) i rozszerzył świadomość Kṛṣṇy na całe Indie. Przepowiedział także, że kultura saṅkīrtana rozprzestrzeni się na cały świat, przechodząc z miasta do miasta i z wioski do wioski. Pan Caitanya, jako inkarnacja Kṛṣṇy, Osoby Boga, nie został opisany bezpośrednio, ale w poufnych częściach pism objawionych, takich jak ”Upaniṣady”, „Mahābhārata” i Bhāgavatam. Ruch saṅkīrtana Pana Caitanyi bardzo przyciąga wielbicieli Pana Kṛṣṇy. Ten avatāra Pana nie zabija, ale dzięki Swojej bezprzyczynowej łasce zbawia niegodziwców.
The Lord says that He incarnates Himself in every millennium. This indicates that He incarnates also in the Age of Kali. As stated in the Śrīmad-Bhāgavatam, the incarnation in the Age of Kali is Lord Caitanya Mahāprabhu, who spread the worship of Kṛṣṇa by the saṅkīrtana movement (congregational chanting of the holy names) and spread Kṛṣṇa consciousness throughout India. He predicted that this culture of saṅkīrtana would be broadcast all over the world, from town to town and village to village. Lord Caitanya as the incarnation of Kṛṣṇa, the Personality of Godhead, is described secretly but not directly in the confidential parts of the revealed scriptures, such as the Upaniṣads, Mahābhārata and Bhāgavatam. The devotees of Lord Kṛṣṇa are very much attracted by the saṅkīrtana movement of Lord Caitanya. This avatāra of the Lord does not kill the miscreants, but delivers them by His causeless mercy.