STIH 22
TEXT 22
Tekst
Текст
navāni gṛhṇāti naro ’parāṇi
tathā śarīrāṇi vihāya jīrṇāny
anyāni saṁyāti navāni dehī
нава̄ні ґр̣хн̣а̄ті наро ’пара̄н̣і
татга̄ ш́арı̄ра̄н̣і віха̄йа джı̄рн̣а̄нй
анйа̄ні сам̇йа̄ті нава̄ні дехı̄
Synonyms
Послівний переклад
vāsāṁsi – odjeću; jīrṇāni – staru i iznošenu; yathā – kao što; vihāya – ostavlja; navāni – novu odjeću; gṛhṇāti – prihvaća; naraḥ – čovjek; aparāṇi – drugi; tathā – na isti način; śarīrāṇi – tijela; vihāya – napuštajući; jīrṇāni – stara i beskorisna; anyāni – različita; saṁyāti – prihvaća; navāni – nova; dehī – utjelovljen.
ва̄са̄м̇сі—одяг; джı̄рн̣а̄ні—старі та зношені; йатга̄—точно, як; віха̄йа — відкидаючи; нава̄ні — новий одяг; ґр̣хн̣а̄ті — приймає; нарах̣—людина; апара̄н̣і—інші; татга̄—аналогічно; ш́арı̄ра̄н̣і—тіла; віха̄йа—залишаючи; джı̄рн̣а̄ні—старі і непотрібні; анйа̄ні—інші; сам̇йа̄ті—приймає; нава̄ні—нові вбрання; дехı̄—втілений.
Translation
Переклад
Kao što osoba oblači novu odjeću, ostavljajući staru, duša prihvaća nova materijalna tijela, napuštajući stara i beskorisna.
Як людина одягає нове вбрання, скидаючи старе, так і душа вбирається у нове тіло, залишаючи старе й непридатне.
Purport
Коментар
SMISAO: Prihvaćena je činjenica da atomska osobna duša mijenja tijelo. Čak i suvremeni znanstvenici koji ne vjeruju u postojanje duše, ali koji u isto vrijeme ne mogu objasniti izvor energije u srcu, moraju prihvatiti neprestane promjene kroz koje tijelo prolazi od djetinjstva do dječaštva, od dječaštva do mladosti i od mladosti do starosti. Nakon starosti proces se mijenjanja prenosi na drugo tijelo. To je bilo objašnjeno u trinaestom stihu ovoga poglavlja.
Те, що атомічна індивідуальна душа змінює тіло, є очевидна істина. Навіть сучасні вчені, які не вірять в існування душі, але водночас не знаходять іншого пояснення джерелові енерґії в серці, змушені визнати як незаперечний факт безперервні зміни тіла, що проявляються в його переході від дитинства до хлоп’яцтва, від хлоп’яцтва до юності й від юності до старості. Потім відбувається перехід у нове тіло. Це було з’ясовано в одному з попередніх віршів (2.13).
Atomska individualna duša biva prenesena u drugo tijelo milošću Nad-duše. Nad-duša ispunjava želju atomske duše, kao što prijatelj ispunjava želju svoga prijatelja. Vede, poput Muṇḍaka Upaniṣade i Śvetāśvatara Upaniṣade, uspoređuju dušu i Nad-dušu s dvije prijateljske ptice koje sjede na istom drvetu. Jedna ptica (osobna atomska duša) jede plod drveta, dok druga ptica (Kṛṣṇa) jednostavno promatra Svoga prijatelja. Premda su te dvije ptice kvalitativno jednake, jedna je opčinjena plodovima materijalnog drveta, a druga jednostavno promatra djelatnosti Svoga prijatelja. Kṛṣṇa je ptica koja promatra, a Arjuna ptica koja jede. Iako su prijatelji, jedan je gospodar, a drugi sluga. Budući da je atomska duša zaboravila taj odnos, prelazi s jednog drveta na drugo ili iz jednog tijela u drugo. Podređena ptica, jīva odnosno duša, veoma se teško bori na drvetu materijalnog tijela, ali čim pristane da prihvati drugu pticu kao vrhovnoga duhovnog učitelja – kao što je Arjuna dobrovoljno učinio predavši se Kṛṣṇi da bi ga Kṛṣṇa poučio – odmah se oslobađa sveg jadikovanja. To je potvrđeno u Muṇḍaka Upaniṣadi (3.1.2) i Śvetāśvatara Upaniṣadi (4.7):
Перехід атомічної індивідуальної душі в нове тіло стає можливим з милості Наддуші. Наддуша виконує бажання індивідуальної душі, так само, як один друг виконує бажання іншого. Веди, зокрема Мун̣д̣ака Упанішада, а також Ш́вета̄ш́ватара Упанішада, порівнюють душу і Наддушу з двома птахами, що сидять на одному дереві. Один з птахів (індивідуальна атомічна душа) дзьобає плід цього дерева, а другий (Кр̣шн̣а) просто спостерігає за Своїм приятелем. Природа двох птахів однакова, але один зачарований плодами матеріального дерева, тимчасом як другий є лише свідком діяльності Свого товариша. Кр̣шн̣а — це птах, який спостерігає, а Арджуна — птах, який куштує. Хоча вони й друзі, однак, один з них — повелитель, а другий — слуга. Коли духовна іскра, атомічна душа, забуває за такі взаємостосунки, їй доводиться перелітати з одного дерева на інше, тобто міняти тіло. Душа, джı̄ва, сидячи на дереві матеріального тіла, щосили бореться за існування, але тільки-но вона погоджується визнати другого птаха за Верховного духовного вчителя, а саме так зробив Арджуна, добровільно віддавши себе Кр̣шн̣і в науку, то, підлегла, вона миттю звільняється від усіх скорбот. І Мун̣д̣ака Упанішада (3.1.2), і Ш́вета̄ш́ватара Упанішада (4.7) підтверджують це:
’nīśayā śocati muhyamānaḥ
juṣṭaṁ yadā paśyaty anyam īśam
asya mahimānam iti vīta-śokaḥ
’нı̄ш́айа̄ ш́очаті мухйама̄нах̣
джушт̣ам̇ йада̄ пашйатй анйам ı̄ш́ам
асйа махіма̄нам іті вı̄та-ш́оках̣
„Premda se dvije ptice nalaze na istom drvetu, ptica koja kao uživatelj plodova drveta jede potpuno je obuzeta tjeskobom i mrzovoljom. Ali ako na neki način okrene lice prema svome prijatelju, Gospodinu, i spozna Njegove slave – ispaćena se ptica odmah oslobađa sve tjeskobe." Arjuna se sada okrenuo prema svom vječnom prijatelju, Kṛṣṇi, i od Njega sluša Bhagavad-gītu. Slušajući tako Kṛṣṇu može shvatiti Gospodinove slave i osloboditi se jadikovanja.
«Хоча обидва птахи й сидять на одному дереві, того, котрий дзьобає його плоди, поглинає туга й турботи. Але якщо птах, який страждає, зверне свій погляд до друга, тобто до Господа і пізнає Його велич, — він одразу ж звільниться від усіх своїх тривог». Арджуна нарешті звернув свій погляд до свого вічного друга Кр̣шн̣и, і таким чином, слухаючи Бгаґавад-ґı̄ту з Його уст, має можливість осягнути верховну велич і славу Господа й звільнитися од скорботи.
Gospodin ovdje savjetuje Arjuni da ne tuguje zbog tjelesne promjene svoga starog djeda i učitelja. Treba biti sretan što će ubiti njihova tijela u pravednoj borbi tako da se odmah mogu pročistiti od svih posljedica raznih tjelesnih djelatnosti. Onaj tko položi svoj život na žrtveni oltar ili na bojnom polju u pravednoj borbi odmah biva pročišćen od tjelesnih posljedica i uzdignut na viši položaj života. Tako Arjuna nije imao razloga za žaljenje.
Арджуна отримав від Господа пораду не сумувати з приводу того, що його старий дід та вчитель змінять тіла. Цьому слід було б радіти, адже, знищивши їхні тіла в справедливім двобої, він дасть їм змогу очиститись від усіх наслідків тілесної діяльності. Той, хто втрачає життя на жертовному вівтарі, або віддає його в справедливому бою, одразу ж очищується від наслідків тілесної діяльності й дістає в наступному житті кращі умови існування. Отже, в Арджуни не було підстав для смутку.