STIH 16
TEXT 16
Tekst
Текст
nābhāvo vidyate sataḥ
ubhayor api dṛṣṭo ’ntas
tv anayos tattva-darśibhiḥ
на̄бга̄во відйате сатах̣
убгайор апі др̣шт̣о ’нтас
тв анайос таттва-дарш́ібгіх̣
Synonyms
Послівний переклад
na – nikada; asataḥ – ono što ne postoji; vidyate – da; bhāvaḥ – traje; na – nikada; abhāvaḥ – mijenja prirodu; vidyate – da; sataḥ – vječno; ubhayoḥ – ta dva; api – doista; dṛṣṭaḥ – promatranjem; antaḥ – zaključili; tu – uistinu; anayoḥ – oni; tattva – istinu; darśibhiḥ – koji vide.
на—ніколи; асатах̣—що не існує; відйате—є; бга̄вах̣—стійкість; на—ніколи; абга̄вах̣—змінність; відйате—є; сатах̣—вічний; убгайох̣—з двох; апі—насправді; др̣шт̣ах̣—ті, що спостерігають; антах̣—висновок; ту—насправді; анайох̣—з них; таттва—істина; дарш́ібгіх̣—ті, що бачать.
Translation
Переклад
Oni koji su vidjeli istinu zaključili su da nepostojeće [materijalno tijelo] nije trajno i da vječno postojeće [duša] nije podložno promjeni. To su zaključili proučavajući prirodu i jednog i drugog.
Ті, що бачать істину, дійшли висновку, що неіснуюче (матеріальне тіло) — минуще, а вічне (душа) — не зазнає змін. Вони прийшли до такого висновку, дослідивши природу обох.
Purport
Коментар
SMISAO: Promjenjivo tijelo nije trajno. Suvremena medicinska znanost priznaje da se tijelo mijenja svakog trenutka međudjelovanjem različitih stanica. Tijelo raste i stari, ali duhovna duša uvijek postoji i ostaje ista unatoč svim promjenama tijela i uma. To je razlika između materije i duha. Po prirodi tijelo se uvijek mijenja, ali duša je vječna. Taj su zaključak potvrdili svi oni koji su vidjeli istinu, i impersonalisti i personalisti. U Viṣṇu Purāṇi (2.12.38) rečeno je da su Viṣṇu i sva Njegova prebivališta samoobasjane duhovne prirode (jyotīṁṣi viṣṇur bhuvanāni viṣṇuḥ). Riječi postojeće i nepostojeće odnose se samo na duh i materiju. To je mišljenje svih osoba koje su vidjele istinu.
Мінливе тіло недовговічне. Сучасна медицина визнає, що щомиті, внаслідок життєдіяльності різних клітин, тіло змінюється. Таким чином відбувається ріст тіла та його старіння. Однак, душа існує постійно, і залишається тією ж самою, поза всіма змінами тіла й розуму. В цьому полягає різниця між матерією й духом. За своєю природою тіло мінливе, але душа — вічна. До такого висновку приходять усі мудреці, як імперсоналісти, так і персоналісти. У Вішн̣у Пура̄н̣і (2.12.38) сказано, що і Вішну, і всі Його обителі мають своє особисте світлосяйне духовне існування (джйотı̄м̇ші вішн̣ур бгувана̄ні вішн̣ух̣). Слова «той, що існує» та «позбавлений існування» стосуються духу й матерії. Так вважають усі мудреці.
Ovo je početak naučavanja koje Gospodin prenosi živim bićima zbunjenim utjecajem neznanja. Raspršivanje neznanja podrazumijeva ponovno uspostavljanje vječna odnosa između obožavatelja i obožavanog, te razumijevanje razlike između svih živih bića, Gospodinovih sastavnih djelića, i Svevišnje Božanske Osobe. Prirodu Svevišnjega možemo shvatiti pomnim proučavanjem vlastita bića i razumijevanjem razlike između sebe i Svevišnjega kao dijela i cjeline. U Vedānta-sūtri, kao i u Śrīmad-Bhāgavatamu, Svevišnji se prihvaća kao izvor svih emanacija. Takve se emanacije opažaju kao viša i niža priroda. Živo biće pripada višoj prirodi, kao što će biti otkriveno u sedmom poglavlju. Premda nema razlike između energije i energetika, smatra se da je energetik Svevišnji, a energija ili priroda podređena. Živa su bića stoga uvijek podređena Svevišnjem Gospodinu, kao što je sluga podređen gospodaru ili učenik učitelju. Takvo jasno znanje ne može se shvatiti pod opsjenom neznanja. Da bi raspršio neznanje, Gospodin objašnjava Bhagavad-gītu kako bi prosvijetlio sva živa bića za sva vremena.
З цього починаються повчання Господа всім живим істотам, що перебувають в омані невігластва. Коли розсіюється невігластво, тоді поновлюються вічні взаємостосунки між тим, хто поклоняється, і об’єктом поклоніння, а також розуміння різниці між живими істотами, невід’ємними частками Господа, і Самим Верховним Богом- Особою. Природу Всевишнього можна пізнати, глибоко досліджуючи себе самого, водночас усвідомлюючи свій зв’язок із Ним, як частини і цілого. У Веда̄нта-сӯтрі, так само, як і в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, Всевишнього визнано за джерело усіх проявлень. Ці проявлення пізнають на двох рівнях природи — вищому й нижчому. Живі істоти належать до вищої природи, про що розповідається в сьомій главі. І хоча немає різниці між самою енерґією та її джерелом, за джерело визнають Всевишнього, а енерґію, тобто природу, вважають підлеглою. Таким чином, живі істоти завжди підкорюються Верховному Господеві, так само, як слуга підчиняється хазяїнові, а учень — вчителеві. Це очевидне знання не осягне той, кого засліпило невігластво, і тому заради просвіти всіх живих істот на всі часи Господь і викладає вчення Бгаґавад-ґı̄ти.