Text 28
ВІРШ 28
Devanagari
Деванагарі
समर्चितो ह्यस्य गृहीतपाणिभि: ।
पिबन्ति या: सख्यधरामृतं मुहु-
र्व्रजस्त्रिय: सम्मुमुहुर्यदाशया: ॥ २८ ॥
Text
Текст
samarcito hy asya gṛhīta-pāṇibhiḥ
pibanti yāḥ sakhy adharāmṛtaṁ muhur
vraja-striyaḥ sammumuhur yad-āśayāḥ
самарчіто хй асйа ґр̣хіта-па̄н̣ібгіх̣
пібанті йа̄х̣ сакхй адгара̄мр̣там̇ мухур
враджа-стрійах̣ саммумухур йад-а̄ш́айа̄х̣
Synonyms
Послівний переклад
nūnam — certainly in the previous birth; vrata — vow; snāna — bath; huta — sacrifice in the fire; ādinā — by all these; īśvaraḥ — the Personality of Godhead; samarcitaḥ — perfectly worshiped; hi — certainly; asya — His; gṛhīta-pāṇibhiḥ — by the married wives; pibanti — relishes; yāḥ — those who; sakhi — O friend; adhara-amṛtam — the nectar from His lips; muhuḥ — again and again; vraja-striyaḥ — the damsels of Vrajabhūmi; sammumuhuḥ — often fainted; yat-āśayāḥ — expecting to be favored in that way.
нӯнам — певно, за попередніх народжень; врата — обітниця; сна̄на — омовіння; хута — вогняні жертвопринесення; а̄діна̄— усіма цими; іш́варах̣ — Бог-Особа; самарчітах̣ — досконало вшанований; хі—певно; асйа—Його; ґр̣хіта-па̄н̣ібгіх̣— законні дружини; пібанті — насолоджується; йа̄х̣ — ті, хто; сакгі — подруго; адгара-амр̣там — нектаром Його вуст; мухух̣ — знов і знов; враджа-стрійах̣ — дівчата Враджабгумі; саммумухух̣ — часто непритомніли; йат-а̄ш́айа̄х̣ — сподіваючись такої ласки.
Translation
Переклад
O friends, just think of His wives, whose hands He has accepted. How they must have undergone vows, baths, fire sacrifices and perfect worship of the Lord of the universe to constantly relish now the nectar from His lips [by kissing]. The damsels of Vrajabhūmi would often faint just by expecting such favors.
Любі подруги, лише подумайте про тих, кого Він узяв за дружин! Яких то обітниць вони мали дотримуватись, які омовіння робити, які вогняні жертвопринесення виконувати і як бездоганно поклонятися Господеві всесвіту, щоб тепер мати змогу повсякчас насолоджуватися нектаром Його вуст [у поцілунку]. Дівчата Враджабгумі часто непритомніли, просто мріючи про таку ласку.
Purport
Коментар
Religious rites prescribed in the scriptures are meant to purify the mundane qualities of the conditioned souls to enable them to be gradually promoted to the stage of rendering transcendental service unto the Supreme Lord. Attainment of this stage of pure spiritual life is the highest perfection, and this stage is called svarūpa, or the factual identity of the living being. Liberation means renovation of this stage of svarūpa. In that perfect stage of svarūpa, the living being is established in five phases of loving service, one of which is the stage of mādhurya-rasa, or the humor of conjugal love. The Lord is always perfect in Himself, and thus He has no hankering for Himself. He, however, becomes a master, a friend, a son or a husband to fulfill the intense love of the devotee concerned. Herein two classes of devotees of the Lord are mentioned in the stage of conjugal love. One is svakīya, and the other is parakīya. Both of them are in conjugal love with the Personality of Godhead, Kṛṣṇa. The queens at Dvārakā were svakīya, or duly married wives, but the damsels of Vraja were young friends of the Lord while He was unmarried. The Lord stayed at Vṛndāvana till the age of sixteen, and His friendly relations with the neighboring girls were in terms of parakīya. These girls, as well as the queens, underwent severe penances by taking vows, bathing and offering sacrifices in the fire, as prescribed in the scriptures. The rites, as they are, are not an end in themselves, nor are fruitive action, culture of knowledge or perfection in mystic powers ends in themselves. They are all means to attain to the highest stage of svarūpa, to render constitutional transcendental service to the Lord. Each and every living being has his individual position in one of the above-mentioned five different kinds of reciprocating means with the Lord, and in one’s pure spiritual form of svarūpa the relation becomes manifest without mundane affinity. The kissing of the Lord, either by His wives or His young girlfriends who aspired to have the Lord as their fiance, is not of any mundane perverted quality. Had such things been mundane, a liberated soul like Śukadeva would not have taken the trouble to relish them, nor would Lord Śrī Caitanya Mahāprabhu have been inclined to participate in those subjects after renouncing worldly life. The stage is earned after many lives of penance.
Релігійні обряди, що їх радять виконувати писання, призначені очистити зумовлені душі від матеріальних якостей і дати їм можливість поступово піднестися на рівень трансцендентного служіння Верховному Господу. Досягнути рівня чистого духовного життя, сварупи, чи своєї справжньої сутности, — найвища досконалість для живої істоти. Звільнитися означає повернутися до стану сварупи. На досконалому рівні, досягнувши сварупи, жива істота втверджується в одному з п’яти різновидів любовного служіння, одним з яких є мадгур’я-раса, тобто стосунки закоханих. Господь завжди довершений Сам у Собі і тому нічого не жадає для Себе. Однак, щоб відповісти на палку любов Свого відданого, Він стає його паном, другом, сином чи чоловіком. У вірші згадано два типи відданих Господа у стосунках кохання. Один тип — свакія, інший — паракія. І ті, і ті перебувають з Богом-Особою Крішною у стосунках кохання. Цариці Двараки були свакія, тобто законні дружини, натомість дівчата Враджі — це юні подружки Господа за часів, коли Він був неодружений. Господь жив у Вріндавані до шістнадцяти років, і Його стосунки з сусідськими дівчатами були стосунками паракія. Ці дівчата, як і цариці, виконували суворі покути: складали обітниці, робили омовіння і приносили жертви на вогонь, як то радять робити писання. Обряди не є самоціллю, як не є самоціллю і кармічна діяльність, плекання знань чи досконале володіння містичною силою; все це — лише засоби досягти найвищого рівня, сварупи, щоб виконувати трансцендентне служіння Господеві, що саме і є природою живої істоти. Кожна істота перебуває з Крішною в якихось певних з вищезгаданих п’яти різновидів стосунків, і ті стосунки проявляються у чистому стані сварупи не занечищені земними прив’язаностями. Коли юні подружки Господа, які прагнуть мати Його за свого нареченого, чи дружини Крішни цілують Його, їхні почуття абсолютно вільні від будь-чого матеріального, спотвореного. Якби ці стосунки були матеріальні, то Шукадева Ґосвамі, звільнена душа, не завдавав би собі клопоту оповідати про них і не насолоджувався б ними, ані став би Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу, вже зрікшись світу, цікавитись цими оповідями. Ці стосунки — то рівень, якого досягають покутами у численних життях.