ТЕКСТ 15
ВІРШ 15
Текст
Текст
гра̄хен̣а йӯтха-патир амбуджа-хаста а̄ртах̣
а̄хедам а̄ди-пуруш̣а̄кхила-лока-на̄тха
тӣртха-шравах̣ шраван̣а-ман̇гала-на̄мадхея
ґра̄хен̣а йӯтга-патір амбуджа-хаста а̄ртах̣
а̄хедам а̄ді-пуруша̄кгіла-лока-на̄тга
тіртга-ш́равах̣ ш́раван̣а-ман̇ґала-на̄мадгейа
Дума по дума
Послівний переклад
антах̣-сараси – в реката; уру-балена – с по-голяма сила; паде – крак; гр̣хӣтах̣ – хванат; гра̄хен̣а – от крокодила; йӯтха-патих̣ – на господаря на слоновете; амбуджа-хастах̣ – с лотосов цвят в хобота си; а̄ртах̣ – силно страдайки; а̄ха – обърна се; идам – по този начин; а̄ди-пуруш̣а – изначалният наслаждаващ се; акхила-лока-на̄тха – Властелинът на вселената; тӣртха-шравах̣ – прочут като мястото за поклонение; шраван̣а-ман̇гала – съвършеното благо на слушането на името; на̄ма-дхея – чието свято име заслужава да се възпява.
антах̣-сарасі — в річці; уру-балена — сильнішим; паде — за ногу ; ґр̣хітах̣ — схоплений; ґра̄хен̣а — крокодилом; йӯтга- патіх̣ — вожак слонів; амбуджа-хастах̣ — з лотосом у хоботі; а̄ртах̣ — у муці; а̄ха — звернувся; ідам — так; а̄ді-пуруша — відначальний, хто насолоджується; акгіла-лока-на̄тга — Господь всесвіту; тіртга-ш́равах̣ — славетний, як святе місце прощі; ш́раван̣а-ман̇ґала — що дарує всі блага тому, хто просто слухає Його ім’я; на̄ма-дгейа — чиє святе ім’я гідне оспівування.
Превод
Переклад
Царят на слоновете изпадна в беда – в реката един крокодил, по-силен от него, захапа крака му. Слонът взе в хобота си един лотосов цвят и призова Бога: „О, изначален наслаждаващ се, о, властелине на вселената! О, избавителю, прочут като святите места! Всички се пречистват, като слушат святото Ти име, което е достойно да се възпява“.
Якось вожака слонів схопив у річці за ногу крокодил, який перевершував його на силі. У великій муці слон, піднявши хоботом лотосову квітку, звернувся до Господа: «О відначальний, хто насолоджується, Господи всесвіту! О рятівниче, чия слава має силу місць прощі! Усі очищуються, лише почувши Твоє гідне оспівування святе ім’я».
Пояснение
Коментар
Историята за освобождението на царя на слоновете, който в реката бил захапан за крака от силен крокодил, е описана в Осма песен на Шрӣмад Бха̄гаватам. Тъй като Богът е абсолютното знание, между него и името му няма разлика. Предводителят на слоновете изпаднал в тежка беда, когато крокодилът го нападнал. Слоновете обикновено са по-силни от крокодилите, но във водата крокодилите винаги побеждават. И тъй като в предишния си живот слонът бил велик предан на Бога, благодарение на миналите си добри дела можел да произнася святото му име. Всички живи същества в материалния свят са нещастни, защото това място е такова, че на всяка крачка ги връхлитат страдания. Но този, който в миналото си е извършвал добри дела, започва да отдава предано служене на Бога, както се твърди и в Бхагавад-гӣта̄ (7.16). Ония, които са извършвали неблагочестиви дейности, не се обръщат към преданото служене на Бога, дори и ако страдат. Това също е потвърдено в Бхагавад-гӣта̄ (7.15). Хари, Божествената Личност, се появил на гърба на вечния си носач Гаруд̣а и освободил слона.
ПОЯСНЕННЯ: Історію порятунку вожака слонів, якого схопив за ногу в річці вищий силою крокодил, розповідає Восьма пісня «Шрімад-Бгаґаватам». Бог-Особа являє собою абсолютне знання, і тому між святим іменем Господа та Ним Самим немає різниці. Цар слонів, коли на нього напав крокодил, опинився у великій скруті. Звичайно слон сильніший за крокодила, проте у воді крокодил перевершує його на силі. У попередньому житті слон був великий Господній відданий, і тому завдяки своїй колишній праведності він зміг промовити святе ім’я Господа. У матеріальному світі страждає кожна жива істота, бо цей світ від природи влаштований так, що тут щокроку чигає якесь нещастя. Але той, хто має за плечима запас доброчесних дій з минулого життя, може стати на шлях відданого служіння Господеві. Це засвідчує «Бгаґавад- ґіта» (7.16). Ті, в кого за плечима неправедна діяльність, не в змозі взятися до відданого служіння Господу навіть за скрути. За це теж сказано у «Бгаґавад-ґіті» (7.15). На поклик слона Бог-Особа Харі відразу ж з’явився на спині Свого вічного носія, Ґаруди, і врятував слона.
Слонът съзнавал връзката си с Върховния Бог. Той нарекъл Бога а̄ди-пуруш̣а, изначалния наслаждаващ се. И Богът, и живите същества имат съзнание и затова могат да се наслаждават, но Богът е първоначалният наслаждаващ се, защото е творецът на всичко. В едно семейство и бащата, и синовете се наслаждават, но бащата е първоначалният наслаждаващ се, а синовете са вторични, подчинени. Чистият предан знае добре, че всичко във вселената принадлежи на Бога и живите същества могат да се наслаждават само на тези неща, които Той определи. Те не могат дори да се докосват до нещо, което не им се полага. Идеята за изначалния наслаждаващ се е обяснена много добре в Ӣшопаниш̣ад. Този, който знае разликата между Бога и себе си, никога не приема нищо, без да го предложи най-напред на Бога.
Слон усвідомлював, які стосунки єднають його з Господом. Звертаючись до Господа, він назвав Його а̄ді-пуруша, «відначальна особа, що насолоджується». І Господь, і живі істоти мають свідомість і тому здатні насолоджуватися, але первинний з усіх, хто насолоджується, — це Господь, тому що все створив Він. У сім’ї насолоджуються і батько, і його сини, однак серед них усіх батько насолоджується перший, а сини — другі. Кожен чистий відданий добре знає, що все у всесвіті належить Господеві і що жива істота може насолоджуватися будь-чим тільки так, як їй суджено волею Верховного Господа. Жива істота безсила навіть торкнутися чогось, що їй не визначено. Первинність насолоди Господа добре роз’яснено в «Ішопанішаді». Той, хто знає цю відмінність між Господом та собою, ніколи нічого не бере, не піднісши попередньо Господеві.
Слонът нарекъл Бога акхила-лока-на̄тха, господар на вселената, а това означава и негов господар. Тъй като бил чист предан, слонът наистина заслужавал да бъде спасен. Богът е обещал, че никога негов предан няма да загине, така че слонът постъпил съвсем правилно, като го повикал на помощ. И милостивият Бог веднага се отзовал. Богът е защитник на всички, но защитава най-напред тези, които признават върховната му власт, а не ония, които от гордост отричат превъзходството му или твърдят, че са равни на него. Всъщност Богът винаги е по-висш. Чистите предани знаят каква е разликата между тях и Бога и тъй като изцяло се оставят в неговите ръце, Богът лично се грижи за тях, като им отдава предпочитания пред другите. А хората, които отричат съществуването на Бога и сами се обявяват за богове, се наричат асури; те са защитени само от ограничената си власт, с която ги е дарил Богът. Тъй като Богът превъзхожда всички, съвършенството му също превъзхожда всичко. Никой не е в състояние да си представи съвършенството на Бога.
Звертаючись до Господа, слон називає Його акгіла-лока-на̄тга — Господь усесвіту, тим самим визнаючи Господа також і своїм господарем. Як чистий відданий Господа, слон заслуговував на порятунок від крокодила. До того ж Господь проголошує, що Його відданий ніколи не загине, тому слонова молитва про Господній захист була повністю доречна. І милосердний Господь одразу ж відгукнувся. Господь захищає всіх, однак насамперед Він захищає тих, хто визнає Господнє верховенство, замість бундючно заперечувати верховенство Господа чи проголошувати себе рівними Йому. Господь вищий над усіма. Чистий відданий розуміє цю відмінність між Господом і собою. Тому Господь насамперед дбає про Свого чистого відданого, бо той цілковито залежить від Нього. А тих, хто заперечує існування Господа, називаючи Богом себе, звуть асурами. Їм за захист служить обмежена сила, підпорядкована волі Господа. Господь вищий за всіх, і тому Його досконалість також неперевершена. Навіть уявою її ніхто не спроможний охопити.
Слонът нарекъл Бога тӣртха-шравах̣, славен като святите места. Хората посещават святите места, за да се освободят от последиците на несъзнателните си грехове. Но човек може да се освободи от последиците на всички грехове просто като помни святото име на Бога. Следователно между Бога и святите места няма разлика. Когато отиде на поклонение в свято място, човек може да се избави от всичките си грехове, но същото благо може да постигне и у дома си или някъде другаде просто като повтаря святото име на Бога. За чистия предан не е нужно да посещава святи места. Той може да се освободи от всичките си грехове просто като помни Бога с искреност. Чистият предан на Бога никога не извършва грехове, но тъй като целият свят е потънал в грехове, понякога дори той може несъзнателно да сгреши. Човек, който върши греховни дейности съзнателно, не е достоен да бъде предан на Бога. Но ако чистият предан е извършил някакъв грях неволно, Богът сам го спасява, заради това че той винаги помни Бога.
Слон також назвав Господа тіртга-ш́равах̣, «чия слава має силу місць прощі». Люди йдуть до святих місць прощі, щоб звільнитися від наслідків несвідомих гріхів. Але від усіх гріхів можна звільнитись, просто згадуючи святе ім’я Господа. Тому між Господом і місцями прощі немає різниці. Прийшовши на прощу до святого місця, можна звільнитись від усіх гріхів, але те саме благо можна здобути вдома чи будь-де, від самого звуку святого імені Господа. Для чистого відданого немає потреби вдаватись на прощу до святих місць. Він може позбутись наслідків усіх гріхів, просто щиро пам’ятаючи Господа. Чистий Господній відданий ніколи й не грішить, але весь світ просякнутий гріховністю, і тому навіть чистому відданому може трапитись ненавмисно згрішити в перебігу щоденного життя. Той, хто грішить свідомо, не гідний називатись Господнім відданим, але якщо чистий відданий чимось несвідомо згрішить, Господь, безперечно, врятує його, бо чистий відданий повсякчасно пам’ятає про Господа.
Святото име на Бога тук е наречено шравана-ман̇гала. Това означава, че просто като го слуша, човек постига успех във всичко. На друго място в Шрӣмад Бха̄гаватам святото име на Бога е наречено пун̣я-шраван̣а-кӣртана. Слушането за Бога и възпяването на дейностите му дори само по себе си е благочестива постъпка. Богът идва на Земята и действа като всички останали в този свят само за да създаде събития, за които да се слуша. Иначе Той няма какво да прави в този свят, Той не е длъжен да върши нищо. Богът идва от безпричинна милост и действа така, както пожелае. Ведите и Пура̄н̣ите са пълни с разкази за дейностите му, за да дадат възможност на хората да пробудят желанието си да слушат и четат за Бога. Но по-голямата част от съвременните хора пилеят времето си в четене на светски произведения. Такива произведения не могат да помогнат на никого; обратното, те ненужно възбуждат умовете на младите хора и усилват гун̣ите на страстта и невежеството, затягайки още по-здраво възела на материалното съществуване. Потребността на хората да слушат и четат трябва да се насочи към слушане и четене за дейностите на Бога – това ще се отрази благоприятно както на отделния човек, така и на обществото като цяло.
Святе ім’я Господа охарактеризовано тут словами ш́раван̣а-ман̇ґала. Смисл їх у тому, що, просто слухаючи святе ім’я, людина отримує все можливе благо. В іншому місці « Шрімад - Бгаґаватам » сказано , що святе ім’я Господа є пун̣йа-ш́раван̣а-кіртана. Інакше кажучи, просто слухати про Господа і вславляти Його — само по собі доброчесна діяльність. Господь сходить на Землю і, подібно до звичайних істот, бере участь у справах світу тільки для того, щоб Своїми діяннями породити оповіді, які люди могли б слухати. Більше Господу нічого робити в цьому світі, і Він нічого не зобов’язаний робити. Він приходить у цей світ зі Своєї безпричинної милости і робить, що Йому до вподоби. Веди та Пурани містять численні описи Його різноманітних діянь, і мета цих писань — пробудити в людях природне бажання слухати й читати про дії Господа. Проте нині цінний час людей здебільшого поглинають світські повісті та романи. Користи з такої літератури нікому немає, навпаки, ці твори без потреби збуджують розум молоді і ще більше підпорядковують людей впливу страсти й невігластва. Внаслідок люди потрапляють під ще більший гніт матеріальних умов. Цю саму схильність слухати й читати можна повернути собі на добро, якщо слухати й читати про діяння Господа. Це людині дасть всебічну користь.
И така, в заключение можем да кажем, че човек винаги трябва да се стреми да слуша святото име на Бога и повествованията за него – затова в този стих Богът е наречен на̄ма-дхея, „този, чието име е достойно за възпяване“.
З усього сказаного можна зробити висновок, що святе ім’я Господа і оповіді про Нього корисно слухати з усіх поглядів. Саме тому у вірші Господа названо на̄ма-дгейа, «чиє ім’я гідне оспівування».