Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.9.10

ПОЯСНЕННЯ: Як описують попередні вірші, люди, які не мають смаку до відданого служіння Господу, поринають у матеріальну діяльність. Протягом дня більшість із них виконує важку фізичну роботу, трудячи свої чуття виснажливою працею на велетенських промислових підприємствах. Власники цих підприємств вишукують ринки збуту для своєї продукції, а робітники тяжко працюють над її виробництвом на заводах, обладнаних численними верстатами і механізмами. «Завод»    —    це просто інша назва пекла. Вночі, після такої пекельної роботи, люди шукають розради для втомлених чуттів у вині та жінках, але не можуть навіть спокійно поспати, бо всілякі плани, які породжують їхні мізки, женуть від них сон. Через безсоння вони не можуть виспатися вночі і вранці страждають від сонливості. Надприродна сила руйнує плани навіть найбільших учених та мислителів світу, і їм доводиться життя за життям гибіти в матеріальному світі. Навіть якщо великий вчений відкрив атомну енерґію, що дає змогу швидко знищити весь світ, і одержав найбільшу премію за свої заслуги (хоча невідомо, чого більше принесуть його відкриття: користі чи шкоди), йому все одно доводиться пожинати плоди своїх вчинків, корячись владі вищих законів матеріальної природи і обертаючись у круговороті нескінченних народжень і смертей. Всі, хто цурається відданого служіння, приречені знову й знову народжуватися й помирати в матеріальному світі.

Цей вірш підкреслює, що навіть мудреці, які цураються відданого служіння Господу, приречені залишатися в’язнями матеріального світу. Не лише нині, але й раніше було багато мудреців, які намагалися створити власні релігійні системи, які не були засновані на відданому служінні Верховному Господу, однак релігія не може існувати без відданого служіння Господу. Верховний Господь очолює всіх живих істот, і ніхто не може зрівнятися з Ним чи перевершити Його. Навіть безособистісний аспект Господа і Його всюдисущий локалізований аспект не можна поставити на один рівень із Верховним Богом-Особою. Тому ніяка релігія чи філософське вчення не зможуть привести живих істот на вищий рівень без відданого служіння.

Імперсоналісти, задля звільнення виконуючи важкі аскези, можуть наблизитися до безособистісного брахмаджйоті, але врешті-решт, не утвердившись у відданому служінні, вони зіслизають назад до матеріального світу і знову потрапляють у рабство матеріального існування. Це підтверджує наступний вірш:

«Ті, хто уявляють себе звільненими особами, але не виконують відданого служіння Господу, можуть досягнути навіть брахмаджйоті, але через те що вони не очистили свою свідомість і не шукають притулку на Вайкунтгалоках, вони падають з рівня свого так званого звільнення і повертаються назад у матеріальний світ» (Бгаґ. 10.2.32).

Отже, неможливо створити яку-небудь релігійну систему, яка б не засновувалася на відданому служінні Господу. Як пояснено в Шостій пісні «Шрімад-Бгаґаватам», релігійні засади встановлює Сам Господь. У «Бгаґавад-ґіті» також ми бачимо, що Господь засуджує всі різновиди релігійної діяльності за винятком тих, які спонукають людину віддатися Всесвишньому. Тільки те вчення, яке залучає людину до відданого служіння Господу, можна визнати за справжню релігію чи філософію, і ніяке інше. У Шостій пісні можна прочитати такі слова Ямараджі, владики та судді всіх невірних істоти:

«Принципи релігії встановлює Верховний Бог-Особа, і ніхто інший. Більше ніхто не може створити релігійні засади, навіть мудреці і півбоги. Якщо навіть великі мудреці й півбоги не вповноважені встановлювати релігійні заповіді, що тоді казати за інших: так званих містиків, демонів, людей, від’ядгар та чаран, що живуть на нижчих планетах? Господь уповноважив пояснювати і поширювати релігійні принципи дванадцятьох Своїх представників: Брахму, Нараду, Господа Шіву, Кумару, Капілу, Ману, Прахладу Махараджу, Джанаку Махараджу, Бгішму, Балі, Шукадеву Ґосвамі та Ямараджу» (Бгаґ. 6.3.19-21).

Релігійні принципи непідвладні жодній із звичайних живих істот. Ці принципи існують не тільки для того, щоб підняти людину на рівень високої моральності. Відмова від насильства та інші засади дуже важливі для заблудлих людей, бо той, хто не додержує моральних засад і не утримується від насильства, не може зрозуміти релігійні засади. Але зрозуміти справжню суть релігії дуже важко навіть для того, хто додержує всіх принципів моралі і утримується від насильства. Це знання дуже потаємне, тому що той, хто оволодів ним, відразу ж звільняється і досягає вічного життя, сповненого знання і блаженства. Тому людина, яка не живе за принципами відданого служіння Господу, не повинна вдавати з себе релігійного лідера і вводити в оману неосвічених людей. У наступній мантрі «Ішопанішада» категорично забороняє робити це:

Людина, яка нічого не знає про релігійні засади і тому не виконує ніякої релігійної діяльності, набагато ліпша за того, хто під гаслом релігії вводить людей в оману, не навчаючи істинних релігійних засад    —    засад відданого служіння. Таких псевдолідерів від релігії засуджує і Брахма, і всі інші великі авторитети.