ШБ 3.8.9
Devanagari
प्रोवाच मह्यं स दयालुरुक्तो
मुनि: पुलस्त्येन पुराणमाद्यम् ।
सोऽहं तवैतत्कथयामि वत्स
श्रद्धालवे नित्यमनुव्रताय ॥ ९ ॥
मुनि: पुलस्त्येन पुराणमाद्यम् ।
सोऽहं तवैतत्कथयामि वत्स
श्रद्धालवे नित्यमनुव्रताय ॥ ९ ॥
Verse text
прова̄ча махйам̇ са дайа̄лур укто
муніх̣ пуластйена пура̄н̣ам а̄дйам
со ’хам̇ таваітат катгайа̄мі ватса
ш́раддга̄лаве нітйам ануврата̄йа
муніх̣ пуластйена пура̄н̣ам а̄дйам
со ’хам̇ таваітат катгайа̄мі ватса
ш́раддга̄лаве нітйам ануврата̄йа
Synonyms
прова̄ча — сказав; махйам — мені; сах̣ — він; дайа̄лух̣ — милосердний; уктах̣ — згаданий; муніх̣ — мудрець; пуластйена — мудрецем Пуласт’єю; пура̄н̣ам а̄дйам — найголовнішу з Пуран; сах̣ ахам — також і я; тава — тобі; етат — це; катгайа̄мі — розповім; ватса — синку; ш́раддга̄лаве — вірному; нітйам — завжди; ануврата̄йа — послідовнику.
Translation
Цей великий мудрець Парашара, про якого я згадав, за порадою великого мудреця Пуласт’ї, розповів цю найголовнішу з Пуран [«Шрімад-Бгаґаватам»] мені. Я також перекажу її тобі, любий синку, як я її почув, тому що ти мій вірний і щирий послідовник.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Великий мудрець на ім’я Пуласт’я — це прабатько усіх демонічних істот. Колись Парашара розпочав жертвопринесення, в якому повинні були згоріти всі демони, за те що один з них убив і з’їв його батька. На це жертвопринесення з’явився Васіштга Муні і попросив Парашару припинити свій вбивчий обряд. Шануючи становище Васіштги і його авторитет у громаді мудреців, Парашара не міг йому відмовити. Пуласт’я, батько демонів, вражений брахманічними якостями Парашари, благословив його, сказавши, що в майбутньому він стане великим оповідачем Пуран — ведичних писань, доповнень до Вед. Вчинок Парашари викликав захват Пуласт’ї, адже вибачивши демонів Парашара проявив властиве брахманам уміння прощати. Парашара міг знищити своїм жертвопринесенням усіх демонів, але зміркував: «Демони так влаштовані, що вони їдять інших живих істот, людей і тварин, але невже через це я повинен відмовлятися від властивої брахманам схильності вибачати?» Ставши великим оповідачем Пуран, Парашара насамперед виклав «Шрімад-Бгаґавата Пурану», тому що це найважливіша з усіх Пуран. Майтрея Муні хотів переповісти той самий «Бгаґаватам», який він почув від Парашари, і Відура, своєю щирістю і вірним виконанням отриманих від старших вказівок заслужив право почути його. Отже, «Шрімад-Бгаґаватам» передають в учнівській традиції з непам’ятних часів, ще навіть до того, як з’явився В’ясадева. Так звані історики визначають вік Пуран всього-навсього в кілька сотень років, але насправді Пурани існували з непам’ятних часів, ще задовго до всіх відомих матеріалістам і умоглядним філософам історичних подій.