Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.7.11

Текст

йатга̄ джале чандрамасах̣
кампа̄діс тат-кр̣то ґун̣ах̣
др̣ш́йате ’санн апі драшт̣ур
а̄тмано ’на̄тмано ґун̣ах̣

Послівний переклад

йатга̄  —  як; джале  —  у воді; чандрамасах̣  —  місяця; кампа-а̄діх̣  —  дрож і таке інше; тат-кр̣тах̣  —  породжене водою; ґун̣ах̣  —  якість; др̣ш́йате  —  можна бачити; асан апі  —  хоча й не існуючи; драшт̣ух̣  —  спостерігача; а̄тманах̣  —  душі; ана̄тманах̣  —  відмінного від душі; ґун̣ах̣  —  якість.

Переклад

Як місяць, відбиваючись у воді, набуває її якостей, через що спостерігачеві здається, ніби він тремтить, так і душа, стикаючись із матерією, немовби набуває матеріальних якостей.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Верховну Душу, Бога-Особу, порівнюють до місяця в небі, а живих істот порівнюють до відображення місяця у воді. Місяць у небі не рухається і не тремтить, як тремтить його відбиток у воді. Загалом, місячний відбиток у воді, як і первісний місяць на небі, не мав би дрижати, але через його тісний зв’язок із водою здається, що він хитається, хоча сам місяць непорушний. Рухається тільки вода, а місяць нерухомий. Так само здається, що живих істот забруднюють матеріальні якості, як оце ілюзія, смуток і страждання, хоча насправді чиста душа цілком вільна від таких якостей. Слід окремо звернути увагу на вжите в цьому вірші слово пратійате, яке означає «немовби» і «не так, як є насправді» (тобто так само нереально, як відчуття того, кому сниться, немовби йому відрізають голову). Відбиток місяця на воді    —    це не він сам, а його відокремлені промені. Відокремлені частки Господа, які потрапили у воду матеріального існування, починають хитатися, тоді як Господь подібний до місяця в небі, що ніяк не стикається з водою. Коли світло сонця й місяця відбивається у матерії, вона стає яскравою і привабливою. Ознаки життя, що осявають такі матеріальні прояви, як дерева й гори, порівнюють із світлом сонця й місяця. Цей відблиск променів сонця й місяця люди слабкого розуму приймають за саме сонце чи місяць; саме на цій ідеї заснована філософія чистого монізму. Насправді, світло сонця й місяця відмінне від самих сонця й місяця, хоча нерозривно пов’язане з ними. Місячне світло, розливаючись усім небом, немов знеособлюється, але сама місячна планета має особистісну природу, як і її жителі. У місячному промінні одні матеріальні предмети здаються більш важливі, а інші    —    менш важливі. Коли місячне проміння відбивається від поверхні Тадж Махалу, воно зачаровує більше, ніж те саме проміння, яке освітлює якісь хащі. Хоча місячне проміння всюди залишається тим самим, за різних умов воно справляє різне враження і тому здається різним. Так само і світло Господа рівномірно розливається усім творінням, але, потрапляючи на різні об’єкти, воно виглядає по-різному.

Отже, не слід плутати місячний відбиток на воді із самим місяцем і розвивати викривлене сприйняття світу, засноване на філософії монізму. Тремтіння місяця також не завжди однакове. Коли вода не рухається, відбитий у ній місяць також застигає непорушно. Більш врівноважені зумовлені душі менше підлягають коливанням, але через зв’язок із матерією у цьому світі схильність до коливань присутня у всьому.