Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.27.8

ПОЯСНЕННЯ: Кожен, хто народився в матеріальному тілі, повинен підтримувати його, задовольняючи його насущні потреби, а для цього треба якось заробляти собі на життя. Відданий повинен докладати більше зусиль, щоб добути собі прожиток, ніж це конче потрібно. Він повинен задовольнятися мінімальним прибутком і не намагатися заробляти дедалі більше, щоб просто накопичувати непотрібні речі. Зумовлена людина, в якої немає грошей, як можна зазвичай бачити, докладає великих зусиль, щоб заробити більше грошей і тоді панувати над матеріальною природою. Капіладева вчить нас, що не слід докладати великих зусиль задля речей, які приходять самі собою, без надмірної праці. Слово, вжите в цьому зв’язку,    —    йадр̣ччгайа̄, означає, що кожній живій істоті судилося зазнати якогось щастя і якогось страждання в цьому тілі. Це називають законом карми. Щоб накопичити більше грошей, недостатньо самих зусиль, бо інакше майже всі володіли б однаковими статками. В дійсності кожен заробляє й дістає стільки, скільки йому судилося згідно з його кармою. Як зауважує «Бгаґаватам», іноді ми потрапляємо в біду чи небезпечне становище, не докладаючи до цього ніяких зусиль, і так само ми можемо жити в розкошах, не докладаючи зусиль, щоб їх здобути. Господь радить нам приймати свою долю такою, як вона є. Свій цінний час треба використовувати на розвиток свідомості Крішни. Іншими словами, треба задовольнитися своїм природним становищем. Якщо доля ставить нас у певні обставини і наш добробут не дуже високий, порівняно з добробутом інших, ми не повинні перейматися цим. Просто треба використати свій цінний час на те, щоб розвивати свідомість Крішни. Розвиток свідомості Крішни не залежить від матеріального процвітання чи скрути. Свідомість Крішни вища за всі обставини, в які ставить нас матеріальне життя. Останній злидар може розвивати свідомість Крішни з таким самим успіхом, як і великий багатій. Тому треба вміти повністю задовольнятися своїм становищем, яке ми отримуємо з волі Господа.

Також у цьому вірші вжито слова міта-бгук. Це означає, що треба їсти рівно стільки, скільки потрібно для того, щоб підтримати в тілі життя. Не слід об’їдатися, намагаючись догодити своєму язику. Людині виділено в їжу зерно, фрукти, молоко та інші подібні продукти. Не слід, женучись за втіхою язика, їсти продукти, які людині їсти не годилося. Зокрема, відданий повинен їсти тільки прасад, їжу, офіровану Богові-Особі. Відданому годиться харчуватися рештками страв, піднесених Господу. Господу офірують страви, приготовані з чистих продуктів, як оце зерно, овочі, фрукти, квіти й молоко, а продукти, які мають природу ґун пристрасті й невігластва Господу пропонувати не можна. Відданий не повинен бути жадібним. Також Капіладева радить у цьому вірші, щоб відданий був муні, або вдумливим. Відданий повинен завжди думати про Крішну і про те, як ліпше служити Верховному Богові-Особі. Це єдине, про що ми повинні турбуватися. Як матеріаліст завше думає про те, як поліпшити своє матеріальне становище, атк відданий повинен завжди думати про те, як поліпшити рівень своєї свідомості Крішни. Іншими словами, він повинен бути муні.

Далі цей вірш радить, щоб відданий жив самотньо. Загалом звичайні люди цікавляться грошима, тобто поліпшенням матеріального боку життя, непотрібним для відданого. Відданий повинен знайти собі житло там, де всі цікавляться відданим служінням. Тому відданий переважно оселяється в святому місці, де живуть інші віддані. Писання радять відданому жити там, де немає великої кількості звичайних людей. Отже, дуже важливо жити на відлюдді (вівікта-ш́аран̣а). Наступна якість    —    це шанта, вмиротвореність. Відданий не повинен бути стурбований. Він повинен задовольнятися прибутком, який приходить до нього природним чином, їсти не більше, ніж треба для підтримання здоров’я, жити самотньо і завжди залишатися вмиротвореним. Спокій розуму конче потрібний для розвитку свідомості Крішни.

Наступна якість    —    це маітра, приязність. Відданий повинен до всіх ставитися дружньо, але тісно дружити тільки з відданими. З іншими він повинен підтримувати стримано-ввічливі стосунки. Він може казати: «Так, пане, ви маєте рацію»,    —    але не зав’язувати тісних стосунків з матеріалістами. Разом з тим, відданий повинен виявляти співчуття до невинних людей, що не належать до атеїстів, але не посідають глибокого духовного розуміння. Відданий повинен виявляти співчуття до них і, наскільки можливо, вчити їх, як розвивати свідомість Крішни. Відданий повинен завжди залишатися а̄тма̄ва̄н, утвердженим у своєму духовному становищі. Він не повинен забувати, що насамперед йому слід піклуватися про розвиток духовної свідомості, або свідомості Крішни, а не ототожнювати себе в невігластві з тілом і розумом. А̄тма̄ може також означати «тіло» або «розум», але в даному випадку слово а̄тмава̄н означає, що треба володіти собою. Відданому треба завжди зберігати чисту свідомість і пам’ятати, що він духовна душа, а не матеріальне тіло чи розум. Тоді він впевнено проґресуватиме в свідомості Крішни.