ШБ 3.27.12

यथा जलस्थ आभास: स्थलस्थेनावद‍ृश्यते ।
स्वाभासेन तथा सूर्यो जलस्थेन दिवि स्थित: ॥ १२ ॥
йатга̄ джала-стга а̄бга̄сах̣
стгала-стгена̄вадр̣ш́йате
сва̄бга̄сена татга̄ сӯрйо
джала-стгена діві стгітах̣

Synonyms

йатга̄як; джала-стгах̣розміщується на воді; а̄бга̄сах̣відображення; стгала-стгенащо перебуває на стіні; авадр̣ш́йатесприймають; сва-а̄бга̄сенасвоїм відображенням; татга̄так само; сӯрйах̣сонце; джала-стгенаперебуваючи на поверхні води; дівів небі; стгітах̣перебуває.

Translation

Так само як сонце можна побачити спочатку як відблиск на поверхні воді, а тоді як зайчик на стіні, хоча саме воно залишається в небі, так само можна відчути присутність Верховного Господа.

Purport

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш наводить досконалу аналогію. Сонце перебуває в небі, на величезній відстані від земної поверхні, але його відблиск можна побачити в жбані з водою, що стоїть в кутку кімнати. Сама кімната занурена в темряву, а сонце перебуває далеко в небі, але відблиск сонця на поверхні воді розсіює темряву. Чистий відданий бачить присутність Верховного Бога-Особи в усьому сущому, тому що бачить відблиск Його енерґії. У «Вішну Пурані» сказано, що, як присутність вогню можна відчути за допомогою його тепла і світла, так за допомогою поширених всюди енерґій Верховного Бога-Особи можна скрізь відчути Його присутність, хоча Він один і другого немає. В «Ішопанішаді» підтвереджено, що звільнена душа всюди відчуває присутність Господа, так само як всюди можна побачити сонячні промені і їхній відблиск, хоча сонце перебуває на величезній відстані від земної кулі.