Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.22.35
Текст
йа̄ма̄х̣ сва̄нтара-йа̄пана̄х̣
ш́р̣н̣вато дгйа̄йато вішн̣ох̣
курвато бруватах̣ катга̄х̣
Послівний переклад
айа̄та-йа̄ма̄х̣ — час ніколи не минає марно; тасйа — Ману; а̄сан — були; йа̄ма̄х̣ — години; сва-антара — тривалість його життя; йа̄пана̄х̣ — підходячи до кінця; ш́р̣н̣ватах̣ — слухаючи; дгйа̄йатах̣ — медитуючи; вішн̣ох̣ — Господа Вішну; курватах̣ — діючи; бруватах̣ — розмовляючи; катга̄х̣ — розповіді.
Переклад
Отож, хоча його довге життя, що триває одну епоху-манвантару, поступово підходило до кінця, воно не було змарнованим, тому що він завжди слухав про Господні розваги, обдумував їх, описував і оспівував.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Щойно приготована їжа здається дуже смачною, але простоявши три-чотири години, псується і стає несмачною; так само й матеріальні насолоди дають втіху доти, доки людина молода, а коли життя хилиться до кінця, все здається марним і сповненим страждань. Однак життя Сваямбгуви Ману з роками не втрачало смаку. Навіть коли він почав старіти, життя його зберегло свіжість молодих років, тому що він завжди залишався у свідомості Крішни. Життя людини, яка перебуває у свідомості Крішни, завжди сповнене свіжості. В священних писаннях сказано, що з кожним сходом і заходом сонце скорочує життя кожної істоти. Але життя того, хто присвятив себе свідомості Крішни, схід і захід сонця не можуть скоротити. Життя Сваямбгуви Ману з роками не втратило смаку, тому що він завжди уславлював Господа Вішну й розмірковував про Нього. він був найбільший з йоґів, тому що ніколи не марнував свого часу. У вірші зазначено: вішн̣ох̣ курвато бруватах̣ катга̄х̣ — коли він говорив, він говорив тільки про Крішну й Вішну, Бога-Особу, коли він щось слухав, він слухав тільки про Крішну, коли він про щось міркував, він міркував про Крішну та Його діяння.
Відомо, що життя Ману триває дуже довго, сімдесят одну юґу. Одна юґа триває 4 320 000 років, і сімдесят одна така юґа складає життя Ману. За один день Брахми приходить і йде чотирнадцять таких Ману. Усе своє життя — 71 Х 4 320 000 років — Ману присвятив свідомості Крішни, слухаючи, роздумуючи й розмовляючи про Крішну і прославляючи Його. Тому його життя не було змарнованим і ніколи не втратило свого смаку.