Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.22.19
Текст
йа̄ват теджо бібгр̣йа̄д а̄тмано ме
ато дгарма̄н па̄рамахам̇сйа-мукгйа̄н
ш́укла-прокта̄н баху манйе ’віхім̇сра̄н
Послівний переклад
атах̣ — тому; бгаджішйе — прийму; самайена — з умовою; са̄дгвім — цнотливу дівчину; йа̄ват — поки; теджах̣ — сім’я; бібгр̣йа̄т — прийме; а̄тманах̣ — з тіла; ме — мого; атах̣ — тоді; дгарма̄н — обов’язки; па̄рамахам̇сйа-мукгйа̄н — найліпших серед парамахамс; ш́укла-прокта̄н — які пояснив Господь Вішну; баху — багато; манйе — візьму до уваги; авіхім̇сра̄н — вільні від злоби.
Переклад
Отож я візьму цю доброчесну дівчину за дружину, за тої умови, що, після того як вона зачне від мого сімені дитину, я присвячу себе на життя у відданому служінні, яким живуть найдосконаліші люди. Засади такого життя, вільного від злоби, виклав Сам Господь Вішну.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Кардама Муні зізнався імператору Сваямбгуві, що хоче одружитися на красуні, і погодився взяти за жінку імператорову дочку. Кардама Муні жив як самітник-брахмачарі, дотримуючись повного целібату і, хоча й бажав одружитися, залишатися сімейною людиною до кінця життя не хотів, тому що знав ведичні приписи щодо людського життя. Згідно з приписами Вед, першу частину життя треба присвятити практиці брахмачар’ї, щоб сформувати характер і розвинути духовні якості. На наступному ступені життя можна одружитися й привести на світ дітей, але не слід зачинати дітей, як це роблять коти й собаки.
Кардама Муні хотів мати дитину, яка була би променем Верховного Бога-Особи. Треба зачинати таких дітей, які зможуть виконати свої обов’язки перед Вішну, інакше немає ніякої потреби народжувати дітей. В хороших батьків народжуються діти двох категорій: одні отримують виховання у свідомості Крішни і завдяки цьому мають змогу ще за цього життя звільнитися з лабет майі, а другі являють собою промінь Верховного Бога-Особи і вчать світ про те, як досягнути найвищої мети життя. Подальші глави розповідають про те, що Кардама Муні зачав саме таку дитину — Капілу, втілення Бога-Особи, і цей син виклав філософію санкг’ї. Великі ґріхастги просять Господа, щоб Він послав їм Свого представника і щоб той започаткував рух, який дарує благо всьому людству. Це одна з причин, заради яких варто зачинати дітей. Інша полягає в тому, що наділені глибоким духовним знанням батьки можуть виховати дитину в свідомості Крішни і тій більше не доведеться повертатися до цього сповненого страждань світу. Батьки повинні докласти зусиль до того, щоб дитина, яка в них народилася, більше ніколи не ввійшла в утробу іншої матері. Якщо хтось неспроможний виховати дитину так, щоб вона досягнула звільнення ще за цього життя, йому немає потреби одружуватися й приводити на світ дітей. Якщо люди народжують дітей так само, як коти й собаки, таке потомство тільки ще більше порушує спокій суспільства, і від цього світ стає подібний до пекла. Саме це ми й бачимо за нинішньої епохи Калі. Тепер ні батьки, ні діти, не мають належного виховання. Живучи тваринним життям, і ті, і ті просто їдять, сплять, паруються, захищаються і задовольняють свої чуття. За такого занепаду в суспільстві не може бути спокою. Кардама Муні заздалегідь з’ясовує, що він не житиме в товаристві Девахуті до кінця своїх днів. Він житиме з нею лише доти, доки в них народиться дитина. Іншими словами, статеве життя потрібне лише для того, щоб привести на світ хорошу дитину, і ні для чого іншого. Головна мета людського життя — повністю віддати себе на служіння Господу. Цього вчить Господь Чайтан’я.
Привівши на світ хороших дітей і таким чином виконавши свій обов’язок, чоловік повинен прийняти санн’ясу і постаратися піднятися на рівень досконалої істоти, парамахамси. Парамахамсами називають тих, хто досягнув найвищої досконалості життя. В житті санн’ясі є чотири ступені, і найвищий з них — це ступінь парамахамси. «Шрімад-Бгаґаватам» називають парамахамса-самхітою, або трактатом для людей найвищого рівня. Парамахамса вільний від злоби чи заздрості. На всіх інших рівнях, навіть серед членів одної сім’ї, існує заздрість і дух змагання. Однак усі дії людини, яка перебуває на рівні парамахамси, повністю пронизані духом свідомості Крішни, або відданого служіння, і тому в його серці немає місця для заздрості. Близько ста років тому Тгакура Бгактівінода, що, як і Кардама Муні був сімейна людина, також хотів зачати дитину, яка б могла широко проповідувати філософію і вчення Господа Чайтан’ї. Вислухавши його молитви, Господь послав йому як сина Бгактісіддганту Сарасваті Ґосвамі Махараджу, що нині через своїх істинних учнів проповідує філософію Господа Чайтан’ю усім світом.