Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.2.16
Текст
від̣амбанам̇ йад васудева-ґехе
врадже ча ва̄со ’рі-бгайа̄д іва свайам̇
пура̄д вйава̄тсід йад-ананта-вірйах̣
Послівний переклад
ма̄м — в мене; кгедайаті — викликає біль; етат — це; аджасйа — ненародженого; джанма — народження; від̣амбанам — пантеличить; йат — що; васудева-ґехе — в домі Васудеви; врадже — у Вріндавані; ча — також; ва̄сах̣ — перебування; арі — ворог; бгайа̄т — від страху; іва — наче; свайам — Сам; пура̄т — з Матгура-пурі; вйава̄тсіт — втік; йат — той, хто; ананта-вірйах̣ — безмежно могутній.
Переклад
Коли я думаю про Господа Крішну — про те, як Він, хоча ненароджений, народився у темниці, де ув’язнено Васудеву, як Він залишив батьків притулок і пішов до Враджі, від страху перед Своїм ворогом приховуючи Свою істинну тотожність, і як Він, володар безмежної сили, злякано втік з Матгури, — це все пантеличить мене і крає мені серце.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Господь Шрі Крішна — це первинна особа, з якої постали всі і все (ахам̇ сарвасйа прабгавах̣ [Б.-ґ. 10.8], джанма̄дй асйа йатах̣ [В.-с. 1.1.2]), тому не може бути нічого рівного Йому чи вищого за Нього. Господь уособлює Собою найвищу досконалість, тож коли Він влаштовує трансцендентні розваги в ролі сина або чийогось суперника чи ворога, Він грає Свою роль так досконало, що це пантеличить навіть чистих відданих, як-от Уддгаву. Уддгава чудово знав, що Господь Шрі Крішна існує вічно і не може померти чи назавжди зникнути, та все одно він побивався за Господом Крішною. Всі ці Господні події влаштовані якнайдосконаліше, щоб додати слави Його неперевершеному становищу. Все це призначено для Господньої насолоди. Коли батько, бавлячись із малим сином, лягає на підлогу і вдає з себе переможеного, він просто хоче потішити свого маленького сина і нічого більше. Господь всемогутній, тому Він здатний поєднати в Собі такі несумісні протилежності, як народження і нерожденність, силу й поразку, страх і безстрашність. Чистий відданий прекрасно знає, як Господь може сумістити несумісне, але йому шкода невідданих, які, не знаючи неперевершеної величі Господа, вважають Його за вигадану постать тільки через те, що писання сповнені начебто суперечливих тверджень. Насправді в писаннях немає суперечностей. Усі ці так звані суперечності чудово упогоджуються, і ми це побачимо, коли будемо бачити Господа як Господа, а не як одного з нас, з усіма нашими вадами.