Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.15.32
Текст
ко ва̄м іхаітйа бгаґават-парічарйайоччаіс
тад-дгармін̣а̄м̇ нівасата̄м̇ вішамах̣ свабга̄вах̣
тасмін праш́а̄нта-пуруше ґата-віґрахе ва̄м̇
ко ва̄тмават кухакайох̣ паріш́ан̇канІйах̣
Послівний переклад
мунайах̣ — великі мудреці; ӯчух̣ — сказали; ках̣ — хто; ва̄м — ви двоє; іха — на Вайкунтзі; етйа — досягнувши; бгаґават — Верховного Бога-Особи; парічарйайа̄ — служінням; уччаіх̣ — колишньою праведною діяльністю; тат-дгармін̣а̄м — відданих; нівасата̄м — жителів Вайкунтги; вішамах̣ — невідповідна; свабга̄вах̣ — свідомість; тасмін — Верховного Господа; праш́а̄нта-пуруше — вільного від турбот; ґата-віґрахе — що не має ворогів; ва̄м — вас двох; ках̣ — хто; ва̄ — чи; а̄тма-ват — як ви; кухакайох̣ — лицемірних; паріш́ан̇канІйах̣ — не гідні довіри.
Переклад
Мудреці сказали: Хто ці двоє, що проявляють настільки невластиву для Вайкунтги свідомість, хоча служать Самому Господу і, посідаючи таке високе становище, повинні були б мати такі самі якості, як і Господь? Як трапилося, що ці двоє живуть на Вайкунтзі? Хіба ж до Божого царства може увійти якийсь ворог? Верховний Бог-Особа ворогів не має. Хто може мати злобу на Нього? Мабуть, ці двоє — самозванці і тому підозрюють, що інші такі самі, як вони.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Жителів Вайкунтги відрізняє від жителів матеріальних планет те, що на Вайкунтзі всі жителі служать Самому Господу і наділені всіма Його достоїнствами. Згідно з аналізом великих знавців, коли зумовлена душа досягає звільнення і стає відданим, вона може розвинути в собі до дев’яноста дев’яти відсотків достоїнств Господа. Тому не може бути й мови, щоб на планетах Вайкунтги хтось із жителів тримав зло на Господа. У матеріальному світі піддані, трапляється, вороже ставляться до керівника держави, але для Вайкунтги така свідомість зовсім невластива. На Вайкунтгу не може потрапити, не розвинувши в собі всі хороші якості. А основа всіх достоїнств — це підпорядкувати себе Верховному Богові-Особі. Отож, коли мудреців не пустили до палацу, їх дуже здивувала поведінка двох брамників, не схожа на поведінку інших жителів Вайкунтглоки. Хтось може сказати, що сторожа зобов’язана перевіряти, хто має право ввійти до палацу, а хто ні. Однак в даному випадку цей арґумент не має підстав, бо на Вайкунтгу може потрапити тільки той, хто свою свідомість до останку присвятив на служіння Верховному Господу. Жодній особі, вороже налаштованій до Господа, не вдасться проникнути в світ Вайкунтглоки. Виходячи з цього, Кумари зробили висновок, що брамники могли зупинити їх тільки через одну причину — власну нещирість.