Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.9.30

ПОЯСНЕННЯ: Господа Брахму, поза сумнівом, єднають з Господом дружні стосунки. Кожна жива істота відвічно зв’язана з Господом тими чи іншими трансцендентними стосунками, що їх налічують усього п’ять: шанта, дас’я, сакг’я, ватсал’я і мадгур’я. Ми вже обговорювали ці п’ять різних стосунків з Богом-Особою. А з цих віршів ясно постає, що Господа Брахму пов’язують з Богом-Особою трансцендентні стосунки дружби. Чистого відданого можуть пов’язувати з Господом будь-які з трансцендентних стосунків, навіть батьківські, але відданий завжди залишається трансцендентний слуга Господа. Немає рівних Господу чи більших за Нього. Так вчить «Бгаґавад-ґіта».

Брахмаджі    —    дарма що його вічно пов’язують із Господом трансцендентні стосунки дружби і дарма що йому довірено піднесену посаду творця живих істот всіх видів    —    однаково усвідомлює своє становище і пам’ятає, що він не є ані Верховний Господь, ані наймогутніший владика. Іноді якась надзвичайно могутня особа може проявити в цьому всесвіті або й поза ним більшу силу, ніж Сам Господь. Проте чистий відданий розуміє, що така сила    —    це вібгуті, якою наділив істоту Господь, і що така наділена вищою силою істота аж ніяк не стає незалежна. Шрі Хануман перетнув Індійський океан одним стрибком, а Господь Шрі Рамачандра пройшов весь шлях мостом, але це не означає, що Хануманджі могутніший за Господа. Іноді Господь наділяє Свого відданого надзвичайною могутністю, але відданий завжди знає, що його сила належить Богові-Особі і що він лише знаряддя Господньої волі. Чистий відданий ніколи не має пихи, притаманної невідданим, які марять себе Богом. Просто диво, як людина, яка щокроку дістає стусани від законів ілюзорної енерґії Господа, водночас може тішити себе фантазією про злиття з Богом. Такі ідеї    —    остання пастка ілюзорної енерґії на шляху зумовленої душі. Перша ілюзія живої істоти полягає в тому, що вона гадає стати Богом у матеріальному світі, зібравши в своїх руках багатство і владу. А зазнавши у цій спробі поразки, вона хоче злитися з Господом. Тому і бажання стати найвпливовішою людиною в матеріальному світі, і бажання злитися з Господом    —    це просто різні пастки ілюзії. Чистий відданий Господа віддає себе Господеві, і тим самим рятує себе від пасток ілюзії, майі. Господь Брахма являє собою перше панівне божество матеріального світу і здатний вершити всілякі чудеса, але він чистий відданий і тому попри своє становище ніколи не має зухвалої ідеї злитися з Богом, характерної для бідних на знання невідданих. Людям із злиденним запасом знання, що пихато марять стати Богом, слід повчитися в Брахми.

Насправді Господь Брахма не створює живих істот. На початку творення світу Господь вповноважує Брахму наділяти живі істоти тілами різної форми, відповідно до їхньої діяльности за попередньої епохи. Обов’язки Брахми зводяться до того, щоб будити живі істоти зі сну і спонукувати їх далі виконувати їхню визначену діяльність. Брахмаджі створює різні категорії живих істот не зі своєї примхи, а згідно зі своїм завданням наділити живі істоти різними категоріями тіл, в яких вони могли б виконувати свою діяльність. Разом з тим він стережеться, щоб не уявити себе всемогутнім Верховним Господом, і вважає себе просто за Його знаряддя.

Віддані Господа виконують свої обов’язки, які їм визначає Господь, і, тому що діють з наказу Господа, безперешкодно досягають у своїй діяльности успіху. Успіх діяльности    —    це заслуга не її виконавця, а Господа. Однак люди з мізерним знанням присвоюють усі заслуги собі, не віддаючи Господеві ніякої шани. Це відзначає всіх невідданих.