ШБ 2.10.34

ПОЯСНЕННЯ: Грубе зовнішнє тіло Всевишнього проявляється в певні проміжки часу, а тому зовнішній прояв, або форма, Верховного Бога-Особи    —    це не вічна форма Господа, що їй немає початку, середини і кінця. Усе, що має початок, проміжне становище і кінець, називають матеріальним. Матеріальний світ взяв початок від Господа, отже форма Господа існувала до початку матеріального світу і тому, безперечно, трансцендентна щодо найтоншого матеріального прояву. В матеріальному світі за найтоншу стихію вважають ефір. Ще тонші за ефір розум, інтелект, а також оманне его. Але всі вісім оболонок описано як зовнішні покриви Абсолютної Істини. Отже Абсолютна Істина недосяжна для будь-яких матеріальних описів і теорій. Вона, безумовно, трансцендентна до всіх матеріальних уявлень. Це називають нірвіш́ешан̣ам. Проте не слід помилково вважати, що слово нірвіш́ешан̣ам заперечує наявність у Абсолютної Істини трансцендентних якостей. Віш́ешан̣ам означає «якості», і якщо до цього слова додати префікс нір, це означатиме, що Абсолютна Істина не має матеріальних якостей і матеріального розмаїття. Даний вірш розгортає цей заперечний вираз у чотири трансцендентні якості, описуючи Абсолютну Істину як непроявлену, трансцендентну, вічну і неприступну для слів та розуму. Її неможливо описати словами і це означає, що до Неї не застосовні жодні матеріальні поняття. Не досягнувши трансцендентного рівня, пізнати трансцендентну форму Господа не вдасться.