Слово від автора

Ми повинні знати, чого потребує сучасне людство. Чого ж воно потребує? Нині людям не перепона географічні кордони    —    не вони роблять країни та спільноти осібними. Порівняно з часами середньовіччя людське суспільство стало відкритіше, а в світі помітна тенденція до утворення єдиної держави, єдиної загальнолюдської громади. Ідеал суспільства духовного комунізму, як видно із «Шрімад-Бгаґаватам», більшою чи меншою мірою заснований на концепції єдности усієї людської спільноти чи взагалі сукупної енерґії живих істот. Великі мислителі вважають, що є велика потреба втвердити цю філософію, і «Шрімад-Бгаґаватам» задовольнить цю потребу людства. Саме тому його розпочинає філософський афоризм з «Веданти»: джанма̄дй асйа йатах̣, що втверджує ідею єдиної першопричини.

Тепер людство не вкриває темрява незнання. Ми бачимо, що скрізь по світі люди роблять значний поступ у створенні матеріальних зручностей, у галузях освіти та економічного розвитку. Проте десь у суспільному організмі є хворе місце, яке не дає спокою, і через це навіть з дрібниць постають великі чвари. Отож, потрібно знайти спосіб, що на основі спільного інтересу з’єднав би всіх людей в єдине суспільство миру, дружби та процвітання. Цього мистецтва навчає «Шрімад-Бгаґаватам»    —    він подає програму духовного відродження всього людства.

Щоб змінити демонічне лице суспільства, слід, як це радить великий відданий Прахлада Махараджа, у школах та вищих навчальних закладах запровадити вивчення «Шрімад- Бгаґаватам».

Причиною дисгармонії в суспільстві є безпринципність атеїстичної цивілізації. Є Бог, Єдиний Усевишній, з кого все постає, хто все підтримує і в кого все повертається на спочинок. Старання матеріальної науки знайти відначальне джерело творіння не досягли успіху. Проте першоджерело всього сущого таки існує, і воно єдине. Що це за відначальне джерело, послідовно й авторитетно пояснює «Шрімад-Бгаґаватам», тобто «прекрасний «Бгаґаватам».

«Шрімад-Бгаґаватам» містить трансцендентне знання не тільки щодо відначального джерела усього сущого, але й щодо наших з Ним стосунків і нашого обов’язку на основі довершеного знання створити досконале людське суспільство. «Шрімад-Бгаґаватам»    —    це шедевр санскритської літератури, і нині ми пропонуємо читачеві його старанний виклад англійською мовою, щоб він, просто уважно читаючи його, міг досконало зрозуміти Бога. Цього знання вистачить, щоб відбивати будь-які нападки атеїстів. Ба більше, той, хто прочитав «Шрімад-Бгаґаватам», зуміє переконати інших, що Бог реально існує.

«Шрімад-Бгаґаватам» починається з визначення відначального джерела усього. Цей правдивий коментар Шріли В’ясадеви до його ж «Веданта-сутри» розгортається у дев’ять Пісень, поступово підводячи читача до найвищого рівня осягнення Бога. І єдине, що потрібно, аби вивчати цю велику книгу трансцендентного знання,    —    читати її уважно й послідовно, крок по крокові, а не плигати як заманеться через розділи, як роблять із звичайними книжками. «Шрімад- Бгаґаватам» треба читати послідовно, главу по главі. У книзі наведено первинний текст на санскриті, його транслітерацію, послівний переклад, тоді літературний переклад та пояснення до текстів. Твір збудований так, що, прочитавши перших дев’ять Пісень, людина, безсумнівно, осягне Бога.

Десята пісня відмінна від перших дев’яти: вона розповідає безпосередньо за трансцендентні діяння Бога-Особи, Шрі Крішни. Зрозуміти Десяту пісню вдасться, тільки якщо вивчити дев’ять попередніх. «Шрімад-Бгаґаватам» складається з дванадцяти Пісень, причому кожна Пісня цілком самостійна. Але читати їх ліпше потроху, одну по одній. Це правило стосується до всіх.

 Мушу визнати, що мій виклад «Шрімад-Бгаґаватам» недосконалий, проте сподіваюсь, що мислителі та провідники суспільства тепло зустрінуть цю працю. Таку переконаність вселяє в мене вірш із «Шрімад-Бгаґаватам» (1.5.11):

«Натомість твір, що містить численні описи трансцендентної величі імені, слави, форми та розваг безмежного Верховного Господа, є трансцендентний. Такий твір призначений зробити переворот у безбожному житті заблукалої цивілізації. І навіть якщо такі трансцендентні твори недосконалі за формою, чисті і щиросерді люди все одно визнають, слухають та рецитують їх».

Ом̇ тат сат

А.Ч. Бгактіведанта Свамі