ШБ 1.18.2
Devanagari
ब्रह्मकोपोत्थिताद् यस्तु तक्षकात्प्राणविप्लवात् ।
न
सम्मुमोहोरुभयाद् भगवत्यर्पिताशय: ॥ २ ॥
न
सम्मुमोहोरुभयाद् भगवत्यर्पिताशय: ॥ २ ॥
Verse text
брахма-копоттгіта̄д йас ту
такшака̄т пра̄н̣а-віплава̄т
на саммумохорубгайа̄д
бгаґаватй арпіта̄ш́айах̣
такшака̄т пра̄н̣а-віплава̄т
на саммумохорубгайа̄д
бгаґаватй арпіта̄ш́айах̣
Synonyms
Translation
Крім того, Махараджа Парікшіт завжди жив, свідомо впокорений Богові-Особі, і тому, дізнавшись, що через прокляття сина брахмани його вкусить летючий змій, цар не відчув ані страху, ні занепокоєння.
Purport
Відданого Господа, котрий віддає Господеві всього себе, називають нараяна-параяна. Така людина не відчуває страху ніде і ні перед ким, вона не боїться навіть самої смерти. Для неї немає нічого важливішого за Верховного Господа, а рай чи пекло для неї важать однаково. Відданий розуміє, що і рай, і пекло є творіннями Господа і що життя і смерть — це просто різні умови існування, які створив Господь. Однак за будь-яких умов і обставин найголовніше — це пам’ятати Нараяну. Нараяна-параяна пам’ятає Господа повсякчас. Саме таким чистим відданим був Махараджа Парікшіт. Нетямущий син брахмани, що підпав під вплив Калі, несправедливо прокляв Махараджу Парікшіта, але він прийняв це як волю Нараяни. Він знав, що Нараяна (Господь Крішна) врятував його, не давши згоріти в лоні матері; отож він розважив: якщо маю загинути від укусу змії, це так само станеться волею Господа. Відданий ніколи не піде проти Господньої волі. Все, що посилає Господь, є для відданого благословенням. Тому Махараджа Парікшіт не відчував страху і не був стурбований. Це ознака чистого відданого Господа.