ШБ 1.17.45

ПОЯСНЕННЯ: Брахмани та санн’ясі добре розуміються на тому, як провадити суспільство шляхом духовного поступу, а кшатрії, чи правителі, добре знаються на тому, як забезпечувати в суспільстві мир та процвітання. І ті, і ті    —    опора щастя для всіх, і тому вони повинні всіляко співпрацювати задля загального добра. Махараджа Парікшіт був досить вмілим правителем, щоб у всьому, що від нього залежало, запобігти скверні Калі, тим самим створивши в державі сприятливі умови для духовного просвітлення. Якщо людський загал не відкритий для сприйняття, переконати його у потребі духовного просвітлення дуже важко. Аскетизм, чистота, милосердя й правдивість, ці основні засади релігії, роблять суспільство сприйнятливим для духовного знання і готують у ньому ґрунт для духовного піднесення. Махараджа Парікшіт якраз і створив для того всі сприятливі умови. Завдяки його діям ріші Наймішаран’ї отримали змогу протягом тисячі років виконувати жертвопринесення. Іншими словами, без підтримки держави не можна глибоко впровадити в життя суспільства ніякі філософські доктрини чи релігійні принципи. Тому брахмани й кшатрії мають жити у повній згоді і співпрацювати для загального добра. Такий дух панував у суспільстві аж до часів Махараджі Ашоки. Цар Ашока надав Господу Будді усебічної підтримки, завдяки чому вчення Будди поширилося цілим світом.