ШБ 1.17.16
Devanagari
राज्ञो हि परमो धर्म: स्वधर्मस्थानुपालनम् ।
शासतोऽन्यान् यथाशास्त्रमनापद्युत्पथानिह ॥ १६ ॥
शासतोऽन्यान् यथाशास्त्रमनापद्युत्पथानिह ॥ १६ ॥
Verse text
ра̄джн̃о хі парамо дгармах̣
сва-дгарма-стга̄нупа̄ланам
ш́а̄сато ’нйа̄н йатга̄-ш́а̄страм
ана̄падй утпатга̄н іха
сва-дгарма-стга̄нупа̄ланам
ш́а̄сато ’нйа̄н йатга̄-ш́а̄страм
ана̄падй утпатга̄н іха
Synonyms
ра̄джн̃ах̣ — царя чи керівника; хі — певно; парамах̣ — найвищий; дгармах̣ — обов’язок; сва-дгарма-стга — вірного визначеному обов’язкові; анупа̄ланам — що завжди захищає; ш́а̄сатах̣ — правлячи; анйа̄н — інших; йатга̄ — згідно з; ш́а̄страм — вказівками писань; ана̄паді — коли немає небезпеки; утпатга̄н — тих, хто відхиляється; іха — як правило.
Translation
Найвищий обов’язок царя й правителя — у всьому захищати тих, хто живе за законом, і карати тих, хто за нормальних обставин і без нагальної потреби йде проти наказів священних писань.
Purport
У писаннях є згадка про апад-дгарму, тобто про обов’язки людей за екстремальних обставин. Відомо, що великий мудрець Вішвамітра, опинившись у надзвичайно небезпечному становищі, був змушений живитись собачатиною. За екстремальних обставин людині дозволено вживати в їжу м’ясо будь-яких тварин, однак це не означає, що в державі, та ще й під крилом уряду, для м’ясоїдів має працювати мережа боєн. Ніхто не має права їсти м’ясо за нормальних обставин, просто на догоду язику. Того, хто вдається до цієї грубої насолоди, цар чи правитель обов’язково має покарати.
Для людей будь-якого фаху в писаннях встановлені певні правила, і того, хто їх додержує, називають сва-дгарма-стга, тобто вірним своєму визначеному обов’язкові. «Бгаґавад- ґіта» (18.48) радить не облишати своїх обов’язків, навіть якщо вони мають якісь вади. Йти проти сва-дгарми дозволяється тільки у виключних випадках, за екстремальних умов, але в повсякденному житті переступати їх не можна. Керівник держави покликаний стежити, щоб ніхто не зраджував сва- дгармі, хоч би які були визначені обов’язки людини, і всіляко захищати послідовників сва-дгарми. Порушників слід карати відповідно до приписів шастр, а обов’язок царя — стежити, щоб кожний твердо виконував свої обов’язки у згоді з писаннями.