Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.15.39
Текст
ш́ӯрасена-патім̇ татах̣
пра̄джа̄патйа̄м̇ нірӯпйешт̣ім
агнін апібад іш́варах̣
Послівний переклад
матгура̄йа̄м — в Матгурі; татга̄ — також; ваджрам — Ваджру; ш́ӯрасена-патім — царя Шурасени; татах̣ — тоді; пра̄джа̄патйа̄м—жертвопринесення Праджапат’я; нірӯпйа— виконав; ішт̣ім — мету; аґнін — вогонь; апібат — помістив у себе; іш́варах̣ — здатний.
Переклад
По тому в Матгурі Махараджа Юдгіштгіра настановив Ваджру, сина Аніруддги [внука Господа Крішни], царем Шурасени, після чого відправив жертвопринесення Праджапат’я і примістив вогонь у себе, щоб відійти від сімейного життя.
Коментар
Махараджа Юдгіштгіра посадив Махараджу Парікшіта на імператорський трон в Хастінапурі і поставив Ваджру, правнука Господа Крішни, царем у Матгурі, а тоді прийняв зречений спосіб життя. Систему поділу суспільства на чотири стани життя і чотири касти відповідно до якостей і фаху людей називають варнашрама-дгарма, і вона є початком справжнього людського життя; тож Махараджа Юдгіштгіра, покликаний берегти такий устрій людської діяльности, своєчасно зрікся діяльного життя і, передавши стерно влади добре навченому наступникові, Махараджі Парікшіту, прийняв санн’ясу. Наукова система варнашрама-дгарми поділяє людське суспільство на чотири стани за фахом і також на чотири стани за періодами життя. Кожен повинен ділити своє життя відповідно до чотирьох станів — брахмачар’ї, ґріхастги, ванапрастги та санн’яси — незалежно від свого фаху. Сучасні політики не хочуть сходити з арени навіть у досить похилому віці, однак Махараджа Юдгіштгіра, ідеальний цар, добровільно зрікся активної урядової діяльности задля того, щоб підготуватися до наступного життя. Кожен мусить влаштувати своє життя так, щоб на його останній стадії, скажімо, щонайменше впродовж останніх п’ятнадцяти-двадцяти років перед смертю, цілковито присвятити себе відданому служінню Господеві і так досягти найвищої досконалости життя. Марнувати ціле життя на матеріальну насолоду й кармічну діяльність — чисте безглуздя, бо, поки думки людини занурені в кармічну діяльність заради матеріальної втіхи, їй не вибратися з зумовленого життя, інакше кажучи, з матеріального рабства. Ніхто не повинен іти самогубчим шляхом, нехтуючи своїм найвищим завданням — завданням досягти найвищої досконалости життя, повернутися додому, до Бога.