Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.15.34
Текст
та̄м̇ танум̇ віджаха̄в аджах̣
кан̣т̣акам̇ кан̣т̣акенева
двайам̇ ча̄піш́ітух̣ самам
Послівний переклад
йайа̄—те, чим; ахарат—забрав; бгувах̣—зі світу; бга̄рам — тягар; та̄м—те; танум—тіло; віджахау — знищив; аджах̣ — нерожденний; кан̣т̣акам—шпичак; кан̣т̣акена—шпичаком; іва — наче; двайам — обидва; ча — також; апі — хоча; іш́ітух̣— пануючи; самам — однакові.
Переклад
Господь Шрі Крішна, Верховна нерожденна істота, влаштував так, що усі Яду покинули свої тіла, і так поменшив тягар світу. Так шпичаком витягають іншого шпичака, хоча той, хто це робить, між ними не розрізняє.
Коментар
Шріла Вішванатга Тгакура висловлює думку, що ріші, як оце Шаунаку та інших мудреців, які слухали в Наймішаран’ї «Шрімад-Бгаґаватам» від Сути Ґосвамі, дуже засмутились, почувши, що члени роду Яду перебили одне одного у п’яній нестямі. Щоб розвіяти їхній душевний біль, Сута Ґосвамі запевнив, що загибель членів роду Яду влаштував Господь, щоб полегшити тягар світу. Господь та Його вічні супутники прийшли на Землю допомогти панівним півбогам поменшити світовий тягар. Тому Господь попрохав деяких найдовіреніших півбогів з’явитися в родині Яду і послужити Йому в Його великій місії. Коли місія була завершена, півбоги з Господньої волі покинули фізичні тіла, перебивши одне одного у нестямі сп’яніння. Півбоги звикли пити сома-расу, а отже вино і сп’яніння для них не новина. Часами через сп’яніння півбоги потрапляють у скрутне становище. Якось сини Кувери своєю п’яною поведінкою накликали на себе гнів Наради, але пізніше ласкою Господа Крішни повернули собі первинну подобу. Цю історію ми знайдемо в Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам». І асури, і півбоги для Верховного Господа рівні, однак півбоги коряться Господеві, а асури ні. Отже, приклад зі шпичаком цілком слушний. Один шпичак заліз у п’яту Господеві і непокоїв Його, а інший шпичак, яким вийнято першого — причину прикрости, відслужив добру службу Господеві. Кожна жива істота є невід’ємною часткою Господа, однак той, хто для Нього як той шпичак, зветься асурою, а той, хто добровільно служить Господеві, зветься деватою, півбогом. У матеріальному світі між деватами та асурами завжди триває протиборство, і Господь завжди рятує деват від рук асурів. І ті, і ті підвладні Господу. Отак ці два типи живих істот населяють світ, і місія Господа — завжди, коли заходить потреба, захищати деват і знищувати асур на добро і тим, і тим.