ШБ 1.13.48

Верховний Господь Бог-Особа є один, і іншого такого немає, однак Він проявляє Себе через різноманітні енерґії, бо з самої Своєї природи Він повний вічного блаженства. Живі істоти є проявом Його межової енерґії і якісно єдині з Господом. Як у зовнішній і внутрішній енерґіях Господа, так і поза ними існує безліч істот. Духовний світ є виявом внутрішньої енерґії Господа, і тому живі істоти у внутрішній енерґії якісно єдині з Господом і вільні від скверни зовнішньої енерґії. А жива істота у матеріальному світі, хоча вона і єдина з Господом якісно, покрита скверною цього світу і проявляє свою природу спотворено, через що відчуває так звані щастя й нещастя цього світу. Всі ці відчуття минущі і не здатні заторкнути духовну душу. Істота відчуває такі «щастя» й «нещастя» лише тому, що забула за свою сутність, якісно таку саму, як у Господа. Однак Господь Сам постійно допомагає їй зсередини й ззовні, даючи падшій живій істоті провід, аби вона могла виправитись. Зсередини Він поправляє бажання істоти як локалізована Параматма, а ззовні поправляє її діяльність через Свої проявлення    —    духовного вчителя та явлені писання. Тому людині слід звернути погляд до Господа; не треба піддаватися так званим щастю та нещастю, натомість слід старатися допомогти Господеві в Його зусиллях ззовні направляти падші душі на правильний шлях. Стати духовним учителем можливо тільки з Його наказу, і це означає співпрацювати з Господом. Людина не має права ставати духовним вчителем заради власної користи чи матеріальних здобутків, щоб робити з цього бізнес і заробляти тим на прожиття. Істинні духовні вчителі звертають погляд до Верховного Господа і співпрацюють з Ним, виявляючи свою якісну тотожність з Господом, тимчасом як ті, що забули Господа,    —    це Його спотворені відображення. Тож Нарада порадив Юдгіштгірі Махараджі заховувати спокій за так званих щастя-нещастя і натомість звертати погляд тільки на Господа, допомагаючи Йому виконувати місію, з якою Він прийшов у цей світ. Такий був найперший обов’язок Юдгіштгіри.