ШБ 1.13.29
Devanagari
एवं राजा विदुरेणानुजेन
प्रज्ञाचक्षुर्बोधित आजमीढ: ।
छित्त्वा स्वेषु स्नेहपाशान्द्रढिम्नो
निश्चक्राम भ्रातृसन्दर्शिताध्वा ॥ २९ ॥
प्रज्ञाचक्षुर्बोधित आजमीढ: ।
छित्त्वा स्वेषु स्नेहपाशान्द्रढिम्नो
निश्चक्राम भ्रातृसन्दर्शिताध्वा ॥ २९ ॥
Verse text
евам̇ ра̄джа̄ відурен̣а̄нуджена
праджн̃а̄-чакшур бодгіта а̄джамід̣гах̣
чгіттва̄ свешу снеха-па̄ш́а̄н драд̣гімно
ніш́чакра̄ма бгра̄тр̣-сандарш́іта̄дхва̄
праджн̃а̄-чакшур бодгіта а̄джамід̣гах̣
чгіттва̄ свешу снеха-па̄ш́а̄н драд̣гімно
ніш́чакра̄ма бгра̄тр̣-сандарш́іта̄дхва̄
Synonyms
евам — отак; ра̄джа̄ — цар Дгрітараштра; відурен̣а ануджена — своїм молодшим братом Відурою; праджн̃а̄ — знання внутрішнього світу; чакшух̣ — очі; бодгітах̣ — осягнуте; а̄джамід̣гах̣ — Дгрітараштра, нащадок роду Аджамідги; чгіттва̄ — порвавши; свешу — до родичів; снеха-па̄ш́а̄н — міцні пута прив’язаности; драд̣гімнах̣ — непохитний; ніш́чакра̄ма — вирвався; бгра̄тр̣ — братом; сандарш́іта — скерований; адгва̄ — шлях до звільнення.
Translation
Відура зумів переконати Махараджу Дгрітараштру, нащадка роду Аджамідги, за допомогою знання щодо внутрішньої сутности живої істоти [праґ’я]. Силою непохитної рішучости Дгрітараштра одразу розірвав міцні пута прив’язаности до родини і покинув дім, вирішивши стати на шлях до звільнення, на який скерував його молодший брат.
Purport
Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу, великий проповідник засад «Шрімад-Бгаґаватам», особливо наголошував на важливості спілкування з садгу, чистими відданими Господа. Він казав, що навіть одної миті такого спілкування досить, щоб зійти на рівень найвищої досконалости. Ми не соромимося визнати, що пересвідчились у цьому на собі. Без ласки Його Божественної Милости Шрімад Бгактісіддганти Сарасваті Ґосвамі Махараджі, яка пролилась на нас при першій зустрічі, що тривала лише кілька хвилин, ми ніколи б не змогли взяти на себе велике завдання викласти «Шрімад- Бгаґаватам» англійською мовою. Якби нам не випало тоді щастя побачити його, ми, можливо, стали б промисловим маґнатом, але на шлях звільнення так і не ступили б і ніколи не взялися б за проводом Його Божественної Милости служити Господеві. А в цьому вірші ми бачимо ще один приклад впливу такого спілкування, цього разу між Дгрітараштрою та Відурою. Махараджа Дгрітараштра на руки й на ноги був зв’язаний путами матеріальних прив’язаностей — у політиці, в економіці, в родині. Щоб досягти так званого успіху у своїх далекосяжних планах, він робив що тільки міг, однак його матеріальні плани — від початку й до самого кінця — зазнавали краху. Але незважаючи на те, що його життя не вдалося, він завдяки проникливим настановам чистого відданого Господа, який був ідеальним садгу, зрештою досяг найвищого успіху і усвідомив свою духовну сутність. З цієї причини священні писання вчать, що спілкуватися слід лише з садгу, відкинувши будь-яке інше спілкування, бо це дасть прекрасну нагоду слухати садгу, що вміють розрубати пута ілюзорної прив’язаности до матеріального світу. Матеріальний світ — це поістині велика ілюзія: на позір все здається відчутною реальністю, але наступної миті безслідно зникає, наче пінисті гребені хвиль чи хмари в небі. Хмари в небі здаються безсумнівною реальністю: вони проливають дощ, завдяки якому з’являється на час всіляка рослинність. Та врешті-решт певного часу все зникає — і хмара, і дощ, і рослинність. Але небо з його розмаїттям, з його світилами, лишається вічно. Так само Абсолютна Істина, яку порівнюють до неба, існує вічно, а минуща, подібна до хмари, ілюзія, приходить і йде геть. Істот без розуму вабить до цієї минущої хмари, але мудрого більше цікавить вічне небо з усім його розмаїттям.