ШБ 1.13.19

Не існує такої сили, що могла б втримати жорстоку руку смерти. Вмирати не хоче ніхто, хоч би яких мук завдавало тіло. Проте навіть за доби так званого наукового проґресу немає ніяких засобів проти старости та смерти. Старість    —    це попередження про близьку смерть, яку призначає невблаганний час, і ухилитись ні від цієї судової повістки, ні від верховного вироку вічного часу не може ніхто. Відура пояснив це Дгрітараштрі, щоб той не прохав його знайти якийсь спосіб протидіяти навислій загрозі, як він уже не раз робив раніше. Випереджаючи прохання Дгрітараштри, Відура повідомив, що протидіяти цьому не може ніщо і ніхто в матеріальному світі. А що в цьому світі порятунку від смерти немає, вона тотожна Верховному Богові-Особі; за це каже Він Сам у «Бгаґавад-ґіті» (10.34).

Зупинити смерть у матеріальному світі не в змозі ніхто і ніщо. Хіран’якашіпу, прагнувши стати безсмертним, вдався до суворих аскез, від яких здригнувся всесвіт, і зрештою сам Брахма з’явився до нього, аби переконати його припинити ті суворі аскези. Хіран’якашіпу попрохав у Брахми благословення стати безсмертним. Брахма, проте, відповів, що навіть він сам, дарма що живе на найвищій планеті, підвладний смерті а тому дарувати такого благословення не здатний. Отже, вмирають навіть на найвищій планеті всесвіту, а про інші планети, які багато на чому поступаються Брахмалоці (планеті Брахми) шкода й гадки. Скрізь, де поширює свою дію вічний час, неодмінно є вся ця низка нещасть    —     народження, хвороби, старість та смерть, і подолати жодного з них неможливо.