За ведичним звичаєм молодші повинні щоранку вшановувати старших. Так діти чи учні кожного ранку складають шану батькам чи духовному вчителю. Господь Крішна і Баларама, того звичаю додержуючи, вранці приходили шанобливо вклонитися Своєму батькові Васудеві та його дружинам.

Якось після жертвопринесення на Курукшетрі Господь Крішна й Баларама пішли як звичайно до Васудеви, щоб скласти йому шану, і то була ще одна нагода для Васудеви переконатися в тому, яке піднесене становище посідають його сини. Васудева вже мав таку нагоду на жертовній арені: за те йому казали присутні там великі мудреці. Не лише слова мудреців — йому й самому багато разів випадало бачити, що Крішна й Баларама не є звичайні люди; в Них певно було щось надзвичайне. Тому він зрештою повірив мудрецям, що його сини Крішна й Баларама є Верховний Бог-Особа.

Мавши непохитну віру в своїх синів, він звернувся до Них з такими словами:
— Любий Крішно, Ти — Верховний Бог-Особа сач-чід-ананда-віґраха, а Ти, любий Баларамо, є Санкаршана, володар усіх містичних сил. Тепер я зрозумів, що Ви вічні. Обидва Ви трансцендентні до цього матеріального проявлення і його причини. Ви — Верховна Особа, Маха-Вішну, повелитель усього, що тільки є. На Вас спочиває все космічне проявлення. Ви творці космічного проявлення і водночас елементи, що його складають. Космічне проявлення належить Вам і все створено насправді лише заради Ваших розваг.

Різні фази, крізь які проходить в своєму розвиткові творіння в різні періоди часу від закладин світу й до космічної заглади, також є Ви, тому що Ви є причина й наслідок цього проявлення. Крім того Ви — це два аспекти матеріального світу, панівний і підлеглий, а також верховний трансцендентний владця над ними. Тому чуттями Вас не осягнути; Ви — Наддуша, нерожденна і незмінна. Ви поза впливом перетворень шести різновидів, що відбуваються в матеріальному тілі. Ви створили дивовижне розмаїття матеріального світу, а тоді увійшли в кожну живу істоту, навіть у кожен атом. Ви підтримуєте все.

Життєва сила, що є рушій всього живого, і дія сили творчої, що з неї постає, не діють незалежно. Вони обидві залежать від Тебе, Верховної Особи, що перебуваєш поза тими силами. Ніщо не відбувається без Твоєї волі. Матеріальна енерґія сама свідомости не має. Щоб вона діяла, її треба збудити. Матеріальна природа підкорена Тобі, і тому хоч би скільки живі істоти намагалися щось робити, без Твоєї на те волі вони не зроблять нічого і бажаних наслідків не досягнуть.

Первісна енерґія — то лише Твоє випромінення. Любий Господи! Надзвичайно потужні світло місяця, жар вогню, сонячне проміння, сяйво зірок і електричне світло, а також вага гір, енерґія землі та її аромат — то все Твої різноманітні проявлення. Первісний смак води і життєва сила, що все підтримує — то теж аспекти вияву Твоєї Господньої Милости. І вода і смак її — теж Ти.

Любий Господи! Видається, що істота відчуває, мислить, прагне й воліє чогось, виявляє фізичну силу, рухається і росте завдяки рухові різних потоків життєвого повітря в тілі, але зрештою то все є вияви Твоєї енерґії. На Тобі спочиває безмежний космічний простір. Коливання у просторі, грім, верховний звук омкара і різні назви для різних предметів — то все символічно представляє Тебе. Ти є все. Чуття, півбоги, що їм підлеглі чуття, те, як знання отримують (а саме на це призначені чуття), і самий предмет знання — це все Ти. Ти — притаманна інтелекту здатність розрізняти і незатьмарена пам’ять живої істоти. Ти — оманне его в ґуні невігластва, а воно є причиною цьому матеріальному світові; Ти — оманне его в страсти, з якого постають чуття, і Ти — оманне его в добрі, що породжує панівні божества матеріального світу. Ілюзорна енерґія, майа, що змушує зумовлену душу постійно переходити з одного тіла до іншого — теж Ти.

Любий Верховний Боже-Особо, Ти є первісна причина всіх причин, достоту як земля є першопричиною дерев, рослин і всяких таких проявлень. Земля наявна в усьому. Так і Ти присутній у всьому матеріальному проявленні як Наддуша. Ти — верховна причина всіх причин, вічне начало усього. Насправді все є лише вияв Твоєї енерґії. Три ґуни матеріальної природи (саттва, раджас і тамас) і наслідок їхньої взаємодії пов’язані з Тобою через йоґамайу. Здається, що вони незалежні, але насправді сукупна матеріальна енерґія спочиває на Тобі, Наддуші. А що Ти є верховна причина усьому, Тебе не заторкують жодні матеріальні видозміни — ні народження, ні існування, ні ріст, ні тривання, ні смерть. Твоя верховна енерґія йоґамайа діє в розмаїтості проявлень, але йоґамайа — це Твоя енерґія, тому й кажуть, що Ти присутній у всьому.

Все сказане детально пояснено в дев’ятій главі «Бгаґавад-ґіти», там Господь каже: «У Своєму безособистісному аспекті Я поширений скрізь у матеріальній енерґії. Все в Мені, але Сам Я деінде». Те саме повторює і В’ясадева. Що Господь не присутній скрізь, означає, що хоча Його енерґія діє скрізь, Сам Він перебуває поза всім. Ось грубий тому приклад: на великому підприємстві енерґія директора, тобто те, як він організує роботу підприємства, охоплює все розмаїття діяльности, яка протікає на підприємстві, але це не означає, що власник підприємства присутній скрізь власною особою. Працівники відчувають присутність власника в кожнім цеху й на кожній ділянці роботи, але та присутність умовна. Насправді скрізь діє його енерґія. Так само й всюдисущого Верховного Бога-Особу можна відчути в дії Його енерґій. Отже, все підтверджує філософію незбагненности, що Верховний Бог-Особа єдиний з усім і водночас від усього відмінний. Господь єдиний, а Його енерґії розмаїті.

Васудева сказав:
— Матеріальне тіло наче повновода ріка, а її хвилі — то ґуни матеріальної природи: добро, страсть і невігластво. Матеріальне тіло, а також чуття, мислення, відчуття й воління, горе і щастя, прив’язаність і хіть — то все утвори трьох ґун природи. Нерозумні люди, котрі нездатні усвідомити Твоєї трансцендентної сутности, що понад цими матеріальними взаємодіями, чимдалі більше загрузають в корисливій діяльності. Для них народження і смерті не спинити, їм немає нагоди звільнитись.

Інше підтвердження тому — в четвертій главі «Бгаґавад-ґіти». Там Господь каже, що кожен, хто знає правду про з’яву та дії Верховного Господа Крішни, є вільний від пут матеріальної природи, і він вертається додому, до Бога — адже трансцендентні ім’я, форма, дії та якості Крішни до матеріальної природи не належать.

— Любий мій Господи, — казав далі Васудева, — якщо зумовлена душа якось стикається з відданим служінням, то, незважаючи на всі свої вади, вона отримує тіло цивілізованої людини з розвиненою свідомістю і відтак стає придатна робити дальший поступ у відданому служінні. Однак людський загал перебуває під чаром зовнішньої енерґії і тому не користується з переваг людської форми життя. Так люди втрачають нагоду прийти вічної свободи, нерозумно знищуючи плоди поступу, що його зроблено впродовж тисяч народжень.

Кожен, хто сприймає життя на тілесному рівні, через хибний егоїзм прив’язується до плодів свого тіла. Кожна зумовлена істота перебуває в пастці несправжніх стосунків, що засновані на фальшивій прив’язаності. В путах матеріальної зумовлености заплутаний цілий світ. Я знаю, що жоден з Вас не є мені сином. Ви — Прадгана й Пуруша, тобто Верховний Бог-Особа, відначальний володар і прародитель. Але Ви прийшли на Землю, щоб убити царів-кшатрій, що, непотрібно нарощуючи збройні сили, переобтяжили землю. Ви вже колись казали мені за це. Любий Господи, Ти — притулок душ, що впокорилися Тобі, верховний доброзичливець смиренних і покірливих. Тому я приймаю притулок Твоїх лотосових стіп, бо тільки вони можуть дати звільнення з лабетів матеріального існування.

Протягом тривалого часу я вважав себе за тіло і гадав, що Ти, Верховний Бог-Особа, мій син. Любий Господи, з’явившись у Камсиній в’язниці, Ти одразу повідомив мене, що Ти, Верховний Бог-Особа, прийшов захистити релігійні засади і знищити невірних. Ти ненароджений, але сходиш кожної епохи, щоб виконати Свою місію. Любий Господи, як у небі з’являється і зникає багато різних форм, так Ти приходиш і відходиш у Своїх численних вічних формах. То хто на силі збагнути Твої розваги чи таємницю Твоїх з’яви й зникнення? Єдине, що ми маємо робити — уславлювати Твою верховну велич.

Васудева промовляв до своїх божественних синів, а Господь Крішна й Баларама просто усміхалися. Вони дуже люблять Своїх відданих і тому приймали всі Васудевині визнання з ласкавою усмішкою. Щоб підтвердити слова Васудеви, Крішна сказав:
— Любий батьку, хоч би що ти казав, а Ми таки твої сини. Все, що ти сказав, свідчить, що ти глибоко розумієш філософію духовного пізнання. Я приймаю твої слова.

Васудева вважав Господа Крішну й Балараму за своїх синів, а це — вершина досконалости життя. Але мудреці у місці прощі Курукшетрі казали за Господа як за верховну першопричину, і тому з любови до Крішни й Баларами Васудева просто повторював їхні слова. Господь Крішна не хотів применшувати Своїх синовніх стосунків з Васудевою і тому від самого початку визнав, що є вічним сином Васудеви. Далі Господь Крішна повідомив Свого батька про духовну тотожність усіх живих істот. Він сказав:
— Любий батьку, кожен, Я і брат Мій Баларама теж, а також жителі Двараки й ціле космічне проявлення є такі, як ти оце щойно пояснив. Але якісно ми всі єдині.

Господь Крішна хотів, щоб Васудева побачив усе очима маха-бгаґавати, найпіднесенішого відданого, який бачить, що всі живі істоти є невід’ємні частки Верховного Господа і що Верховний Господь перебуває в кожному серці. Насправді сутність кожної живої істоти духовна, але, прийшовши до матеріального існування, вона опинилась під впливом ґун природи. Вкрита тілесним розумінням життя, вона забула, що духовна душа якісно така сама, як і Верховний Бог-Особа. Помилково вважати, що сутності відмінні через те, що відмінні матеріальні тілесні покрови. Духовна душа по-різному виявляє себе перед нами, і через те є різні тіла.

Далі Господь Крішна наводить ясний приклад про п’ять матеріальних елементів. Усе в матеріальному світі містить в собі сукупність матеріальних елементів, а саме неба, повітря, вогню, води і землі; вони в глекові, в горі, в дереві і в сережці. Ті п’ять первнів наявні скрізь, просто їхня кількість і співвідношення різні. Гора — то гігантська форма, складена з п’яти елементів. Глек містить ті самі елементи, але у меншій кількості. Отже всі матеріальні предмети мають ті самі складові, різні лише форма і кількість. Так само й живі істоти — від Господа Крішни, усіх вішну-таттв і мільйонів форм Вішну, і до живих істот різних видів, починаючи з Господа Брахми і найменшою мурахою закінчуючи, всі якісно єдині духовно. Існують кількісні відмінності, але за якостями всі одної природи. Тому Упанішади твердять, що Крішна, Верховний Бог-Особа, є найвищий з усіх живих істот; Він підтримує їх і постачає їм усе потрібне для життя. Которі знають цю філософію, їхнє знання досконале. Ведичний вислів тат твам асі, тобто «Ти такий самий», не означає, що кожен — це Бог. Він означає, що якісно всі мають таку саму природу, що і Бог.

Вислухавши від Крішни підсумок цієї філософії духовного життя, Васудева був надзвичайно задоволений своїм сином. Від піднесення він, не мігши говорити, мовчав. Девакі, мати Господа Крішни, весь час сиділа поруч чоловіка. Вона чула, що Крішна й Баларама колись були вже явили Своєму вчителеві милість: повернули йому померлого сина, привівши його з країни повелителя смерти Ямараджі. Від того часу, як вона дізналась за це, вона все думала за своїх синів, котрих убив Камса, і та думка все більше захоплювала її увагу.

З тугою згадуючи своїх померлих синів, Девакі звернулася до Господа Крішни й Баларами:
— Любий Баларамо, саме ім’я Твоє каже, що Ти усім даєш насолоду й повну силу. Твого могуття не осягнути розумом, не змалювати словом. А Ти, мій любий Крішно, є повелитель усіх містичних йоґів. Я знаю, що Ти — Господь Праджапаті, якими є Брахма і його помічники, і Ти відначальний Бог-Особа, Нараяна. До того ж я певно знаю: Ти зійшов, щоб знищити негідників-царів, які поступово збочили з істинного шляху. Втративши владу над розумом і чуттями, вони вже не перебували на рівні добра і тому жили, не знаючи сорому, свідомо нехтуючи вказівки явлених писань. Ти зійшов, щоб убити правителів-ошуканців і так зменшити тягар Землі. Мій любий Крішно, я знаю, що Маха-Вішну, джерело творіння, який лежить у космічному проявленні в Причиновому Океані, є просто поширення Твоєї повної частки. Я до решти віддаюся під Твій захист. Я чула, Ви хотіли віддячитися Своєму вчителеві Сандіпані Муні, і він попрохав Вас повернути до життя його померлого сина. І хоча син його помер вже давно, Ви з Баларамою вмить привели його з царства Ямараджі. Я певна, що Ти — верховний повелитель усіх містичних йоґів. Тому прохаю, задовольніть і моє бажання. Воно таке саме, як і бажання Вашого вчителя. Поверніть моїх синів, яких убив Камса. Якщо Ви їх повернете, моє серце заспокоїться. Моє серце буде втішене, навіть якщо я просто побачу їх.

Почувши від Своєї матері такі слова, Господь Баларама і Крішна, закликавши на допомогу йоґамайу, вирушили на нижчу планетну систему Суталу. Коли Верховний Бог-Особа прийшов як Ваманадева, цар демонів Балі Махараджа зумів Його задоволити, віддавши усе, чим володів. Саме тоді Балі Махараджа й отримав цілу Суталу жити й царювати. Коли Балі Махараджа, великий відданий, побачив, що до нього на планету прийшли Господь Баларама і Крішна, він ніби поринув у океан щастя. Помітивши Господа Крішну й Балараму, він і за ним уся його родина встали зі своїх місць і схилилися Господеві до лотосових стіп. Балі Махараджа запропонував Господу Крішні й Баларамі найліпші місця, щоб сісти, а коли обидва Господа зручно всілися, омив Їм лотосові стопи і тою водою побризкав на голову собі і членам своєї родини. Вода, що в ній омивали лотосові стопи Крішни й Баларами, здатна очистити навіть великих півбогів і Господа Брахму в тому числі.

Далі Балі Махараджа приніс коштовне вбрання, прикраси, сандалову пасту, горіхи бетеля, світильники й всілякі вишукані страви. Він і його родина вшанували Господа згідно з приписами шастр і запропонували свої багатство і тіло лотосовим стопам Господа. Цар Балі відчував таку трансцендентну насолоду, що весь час брав лотосові стопи Господа і притискав їх до грудей, а ще ставив їх собі на голову. Це давало йому трансцендентне блаженство. Від любови й прив’язаности з очей йому покотилися сльози, волосся на тілі настовбурчилося. Він почав підносити до Господа молитви, голос його тремтів і переривався.

— Любий Господи Баларамо, Ти первісний Анантадева. Твоя велич незрівнянна: з Вас з Господом Крішною постають Анантадева Шеша й інші трансцендентні форми. Ти — відначальний Верховний Бог-Особа, і Твоя вічна форма всеблаженна і повна довершеного знання. Ти — Творець цілого світу. Це Ти поклав початок системам ґ’яна- й бгакті-йоґи і втвердив їх. Ти є Верховний Брахман, первинний Бог-Особа. Тому я складаю Тобі найшанобливіші поклони. Любий мій Господи, живій істоті дуже важко побачити Тебе, однак коли Ти являєш до Своїх відданих ласку, побачити Тебе їм нескладно. Отже, тільки Твоя безпідставна трансцендентна ласка причиною, що Ти прийшов сюди і появив Себе нам, щоб ми, що перебуваємо під впливом головно якостей невігластва і страсти, побачили Тебе.

Любий Господи, ми дайт’ї, з роду демонів. Усі демони чи істоти демонічної природи — ґандгарви, сіддги, від’ядгари, чарани, якші, ракшаси, пішачі, духи й привиди — з самої своєї природи стати відданими Тобі чи Тобі поклонятися нездатні, а натомість лише чинять усілякі перешкоди на шляху відданости. Однак Ти, Верховний Бог-Особа, що представляєш усі Веди, перебуваєш в ґуні чистого добра. Становище Твоє завжди трансцендентне. Тому дехто з нас, хоча й народжені в ґунах страсти й невігластва, прийняли притулок Твоїх лотосових стіп і стали відданими. Є між нас справді чисті віддані, а хтось віддався Твоїм лотосовим стопам, щоб отримати з відданости певну користь.

Ми, демони, прийшли до прямого спілкування з Твоєю особою єдино завдяки Твоїй безпричинній милості. Таке неможливе навіть для великих півбогів. Жодному не збагнути, як Ти дієш через Свою енерґію йоґамайу. Навіть півбоги нездатні осягнути всього обширу дії Твоєї внутнішньої енерґії — то хіба нам дасться знати таке? Я підношу до Тебе смиренну молитву: прошу, будь ласкавий до мене, що повністю віддався Тобі, і обдаруй мене Своєю безпричинною милістю, щоб я народження у народження міг пам’ятати тільки Твої лотосові стопи. Це моє єдине прагнення: жити одному, як парамахамси, що, вмиротворені, подорожують скрізь, покладаючись тільки на Твої лотосові стопи. І ще одне: якщо я мушу з кимось спілкуватися, то хай це будуть лише Твої чисті віддані, бо Твої чисті віддані бажають усім живим істотам тільки добра.

Любий мій Господи, Ти — верховний владика і повелитель цілого світу. Тому прохаю, візьми мене служити Тобі, і хай я до решти очищуся від матеріальної скверни. Ти можеш очистити мене, бо якщо заглибитись у любовне служіння Твоїй Господній Милості, вже не потрібні жодні реґулівні засади, що їх встановлено у Ведах.

Слово парамахамса, що його тут наведено, означає «найпіднесеніший лебідь». Лебідь вміє відділяти молоко від води. Якщо вони змішані, він вибирає молоко, лишаючи воду. За аналогією парамахамсою називають людину, яка з матеріального світу вибирає лише духовне, живе самітником і у всьому покладається тільки на Верховний Дух, а не на матеріальний світ. Якщо людина досягає рівня парамахамси, вона вже не мусить дотримуватися реґулівних засад Вед. Парамахамса товаришує тільки з чистими відданими, а решти людей, що згубно прив’язані до матеріального, уникає. Іншими словами, ті, що прив’язані до матеріального, гідно оцінити парамахамс нездатні. Проте ті, що мали щастя зробити духовний поступ, приймають притулок парамахамс і це є вершиною людського життя.

Вислухавши молитви Балі Махараджі, Господь Крішна сказав:
— Мій любий царю демонів, за доби Сваямбгуви Ману один Праджапаті на ім’я Марічі зачав у лоні своєї дружини, Урни, шістьох синів-півбогів. Сталося так, що Господа Брахму полонила краса його дочки і, зажадавши її, він почав її переслідувати. Ці шестеро півбогів спостерігали дії Господа Брахми з неприхованою відразою. Те, що півбоги засудили дії Господа Брахми, було великою образою з їхнього боку, і тому їх проклято народитися синами Хіран’якашіпу. Далі сини Хіран’якашіпу потрапили до лона матері Девакі, і кожного, щойно він народжувався, вбивав Камса. Любий царю демонів, матір Девакі дуже хоче побачити свої шестеро померлих синів. Вона сильно тужить через те, що вони передчасно загинули від Камсиної руки. Я знаю, вони живуть з тобою. Я вирішив забрати їх: хай Моя мати Девакі заспокоїться. Після того, як побачать Мою матір, ті шестеро зумовлених душ звільняться і, щасливі, піднесуться на свою рідну планету. Імена тих шістьох зумовлених душ такі: Смара, Удґітга, Парішванґа, Патанґа, Кшудрабгріт і Ґгріні. Вони всі повернуться до свого первісного становища півбогів.

Розповівши за це цареві демонів, Крішна замовчав. Балі Махараджа зрозумів бажання Господа. Він вшанував Господа як належить і віддав ті шестеро зумовлених душ, і тоді Господь Крішна і Господь Баларама повернулися з ними до Двараки. Господь Крішна віддав дітей Своїй матері Девакі. Девакі забула себе від радощів. Від материнської любови з грудей їй само потекло молоко, і вона з великим задоволенням нагодувала їх. Вона знов і знов саджала синів собі на коліна, вдихала аромат їхнього волосся, а сама думала тільки одне: «Він повернув мені моїх втрачених дітей!» Деякий час перебувавши під чаром енерґії Вішну, вона, тішачись своїми дітьми, насолоджувалась безмірним материнським щастям.

Молоко Девакіних грудей було трансцендентний нектар, бо те саме молоко ссав Господь Крішна. Тому діти, поссавши груди Девакіджі, які колись ссав Господь Крішна, одразу стали свідомі своєї духовної природи. Вони віддали поклони Господеві Крішні й Баларамі, своєму батькові Васудеві й матері Девакі, а тоді перенеслися на свої небесні планети.

Коли вони пішли, Девакі застигла з подиву, що її померлі діти повернулися й знов пішли на свої планети. Пояснити собі самій всі ці події вона змогла лише тим, що це розваги Господа Крішни. Енерґії Господа Крішни незбагненні, і тому Він на силі здійснити будь-яке чудо. Якщо не брати до уваги незбагненних і необмежених Господніх енерґій, збагнути, що Господь Крішна є Верховна Душа, неможливо. Безліччю Своїх енерґій Він виконує безліч розваг, і ніхто не на силі змалювати їх уповні, ані повно пізнати. Оповідаючи «Шрімад-Бгаґаватам» мудрецям Наймішаран’ї з Шаунакою Ріші на чолі, Сута Ґосвамі дійшов отакого висновку.

«О мудреці, — сказав він, — варто знати, що всі трансцендентні розваги Господа Крішни є вічні. То не звичайні оповіді за історичні події. Оповіді за розваги Верховного Бога-Особи невідмінні від Самого Господа. Тому кожний, хто слухає про Господні розваги, одразу очищується від скверни матеріального існування. А чисті віддані насолоджуються цими розвагами так, ніби їм до вух вливається нектар». Ці оповіді дав нам Шукадева Ґосвамі, піднесений син В’ясадеви, і кожен, хто слухає, і так само той, хто оповідає, стає свідомий Крішни. Повернутися додому, до Бога, може лише така свідома Крішни людина.