З ведичних мантр знаємо: Верховний Бог-Особа не має потреби працювати: на тасйа ка̄рйам̇ каран̣ам̇ ча відйате. Але якщо Верховний Господь не потребує діяти, як можна казати за дії Верховного Господа? Попередній розділ пояснює, що діяти так, як Крішна, не може ніхто. Слід розуміти: з дій Господа треба брати приклад, а не імітувати їх. Так, приміром, Крішна є ідеальний домогосподар, і з цього треба брати приклад, але якщо хтось хоче зімітувати Крішну, поширившись у багато форм, з того нічого не вийде. Слід завжди пам’ятати, що, граючи роль звичайної живої істоти, Господь Крішна водночас лишається Верховним Богом-Особою. Можна брати приклад з того, як Крішна, граючи роль звичайної людини, держав Себе зі Своїми дружинами, але бути чоловіком більш як шістнадцятьох тисяч дружин водночас — цього зімітувати не вдасться. Отже, щоб стати ідеальним домогосподарем, треба брати за взір щоденне життя Господа Крішни, проте зімітувати Його у будь-чому ми не на силі, хоч би як намагалися.

Господь Крішна вкладався спати разом з кожною зі Своїх шістнадцятьох тисяч дружин, але вранці вставав дуже рано, за три години до схід сонця. У природі заведено, що півні починають співати на брахма-мухурту, і тому ніяких будильників не потрібно: щойно рано-вранці запіють півні, знати, що вже час вставати. Зачувши кукурікання, Крішна негайно вставав, хоч дружинам Його це не було до вподоби. Крішнині дружини так любили Його, що цілу ніч тримали Його в обіймах, і тому, щойно починали співати півні, дружини Крішни в розпачі бралися клясти осоружне кукурікання.

При кожнім палаці в саду росли квіти паріджати. Паріджата — то не якась казкова квітка. Нагадаємо, що Крішна привіз паріджату з небесних планет і посадив у садку біля кожного Свого палацу. Щоранку вітерець розносив скрізь аромат паріджат, і їх запах був перший, який вдихав Крішна, вставши од сну. На той аромат з гудінням зліталися бджоли, а птахи починали мелодійно цвірінькати. Здавалось, то хор професійних співців підносить до Крішни молитви. Шріматі Рукмінідеві, чільна цариця Господа Крішни, запевне знала, що брахма-мухурта є найсприятливіший час доби, проте початок брахма-мухурти завше був для неї сумний, бо Крішна лишав її в ліжку саму. Хоч як Шріматі Рукмінідеві не любила того часу, а Господь Крішна вставав з першою хвилею брахма-мухурти. Ідеальний домогосподар повинен учитися в Господа Крішни вставати рано-вранці, хоч як приємно лежати в ліжку в обіймах дружини.

Вставши з ліжка, Господь Крішна полоскав рот, мив руки й ноги і одразу сідав медитувати на Себе. Це не означає однак, що і ми повинні всідатися медитувати на себе самих. Нам слід медитувати на Крішну, Радга-Крішну. Це справжня медитація. Крішна — це Сам Крішна, тому Він власним прикладом вчив нас, що в брахма-мухурту слід медитувати на Радга-Крішну. Якщо медитувати так, Крішна буде дуже вдоволений. Якщо під час брахма-мухурти ми будемо медитувати на Радгу й Крішну, думати про дії ідеального подружжя, Шрі Рукмінідеві і Крішну, що вчили ціле людство вставати рано-вранці і одразу братися діяти в свідомості Крішни, ми теж відчуємо трансцендентну насолоду і задоволення. Між медитацією на вічні форми Радга-Крішни і співом Харе Крішна маха-мантри різниці немає. Крішні ж не лишалося нічого іншого, як медитувати на Себе. Об’єктом медитації є Брахман, Параматма чи Верховний Бог-Особа, але Крішна вміщує в Собі три: Він є Верховний Бог-Особа, Бгаґаван, локалізована Параматма — то Його поширення, повна частка, а всепроникаюче сяйво Брахмана — особистісне випромінення Його трансцендентного тіла. Отже, Крішна єдиний і для Нього все єдине. Саме в цьому різниця між звичайною живою істотою і Крішною. Для живої істоти існує велика кількість розрізненостей. Звичайна жива істота відмінна від свого тіла і від решти видів живих істот. Кожна людина відрізняється від інших людей і від тварин. Навіть у її власному тілі всі частини відмінні між собою. В нас є руки й ноги, і руки відрізняються від ніг. Не можна діяти рукою як ногою чи використовувати ногу замість руки. Очі не чують — чують вуха, але вуха не вміють бачити, бачать очі. Таку розрізненість позначають терміном сваджа̄тйа віджа̄тйа.

Верховний Бог-Особа не знає такої тілесної обмежености, коли одна частина тіла не здатна виконувати функції інших. Між тілом Господа і Ним Самим різниці немає. Він весь духовний, і тому немає матеріальної відмінности між Його тілом і душею. Також Він невідмінний від мільйонів Своїх утілень і повних поширень. Першим поширенням Крішни є Баладева, Баладева поширюється у Санкаршану, Ва̄судеву, Прад’юмну і Аніруддгу, Санкаршана знов поширюється у Нараяну, а Нараяна у дальше четверне поширення, Санкаршану, Ва̄судеву, Прад’юмну й Аніруддгу. Отже, поширенням Крішни не скласти числа, але всі вони єдині. Крішна поширюється у багато втілень, як-от Господь Нрісімха, Господь Вепр, Господь Риба, Господь Черепаха, але різниці між відначальною дворукою формою Крішни, що має людську подобу, і тими гігантськими формами тварин немає. Немає різниці й між тим, як діють окремі частини Його тіла. Його руки можуть діяти як ноги, очі діяти як вуха, ніс — виконувати функцію будь-якої іншої частини Його тіла. Для Крішни нюхати, їсти чи слухати — одне й те саме. Ми, обмежені живі істоти, мусимо використовувати певну частину тіла тільки у чітко визначений спосіб, для Крішни ж такої різниці не існує. Ан̇ґа̄ні йасйа сакалендрійа-вр̣тті, сказано в «Брахма-самхіті»: функцію будь-якої частини Його тіла може виконувати яка завгодно інша частина. Отже, вивчення Крішни та Його особистости дає можливість висновити, що Він — єдине ціле, а тому коли Він медитує, Він медитує на Себе. Якщо медитує на себе звичайна людина (на санскриті то називається со ’хам), то є імітація. Крішна медитує на Себе, бо Він є довершене ціле, але ми не повинні, імітуючи Крішну, медитувати на самих себе. Наше тіло — це тільки позначення, але тіло Крішни не таке. Тіло Крішни також Крішна. В Крішні немає нічого чужорідного. Хоч що існує в Крішні, це теж Крішна. Тому Він є верховний, незруйнівний, довершене буття та Верховна Істина.

Буття Крішни не є відносне. Все, що є відносною істиною, — поза Крішною, але Крішна є Верховна Абсолютна Істина. Буття Крішни не залежить ні від чого, тільки від Нього Самого, натомість наше буття є відносне. Приміром, ми бачимо тільки при світлі сонця, місяця чи електрики. Отже, наша здатність бачити відносна, і так само відносними є світло сонця, місяця чи електрики. Ми вважаємо їх за джерела світла, бо бачимо їх такими. Але в Крішні не існує ані залежности, ні відносности. Дії Його не залежать від того, як їх сприймають, не залежить Він і від допомоги інших. Його буття — поза обмеженим часом і простором, а що Він трансцендентний щодо часу й простору, Його не вкриває ілюзія, майа, дія якої обмежена. З ведичної літератури ми знаємо, що Верховний Бог-Особа має безліч енерґій, і всі ці енерґії виходять із Нього, тому різниці між Ним і Його енерґіями немає. Однак є такі філософи, що кажуть: коли приходить Крішна, він прибирає матеріальне тіло. Тож навіть якщо визнати, що, спускаючись у матеріальний світ, Він приймає матеріальне тіло, висновок буде, що Його тіло не діє в матеріальний спосіб, бо матеріальна енерґія від Нього не відмінна. Тому «Бгаґавад-ґіта» каже, що Він приходить через Свою внутрішню потенцію, атма-майу.

Крішну називають Верховний Брахман, бо Він є причина творення, підтримання й знищення. Господь Брахма, Господь Вішну й Господь Шіва є поширеннями Його різних матеріальних якостей. Матеріальні якості впливають на зумовлені душі, але Крішни ті дії й наслідки дій не заторкують, бо ці якості єдині з Ним й водночас відрізняються від Нього. Сам Крішна є сач-чід-ананда-віґраха, вічна форма блаженства і знання, а що величі Його не збагнути, то Його називають Верховний Брахман. Коли Він медитує на Брахман, Параматму чи Бгаґавана, Він медитує на Себе, бо немає нічого, що було б поза Ним. Тої медитації жодній живій істоті не зімітувати.

Закінчивши ранкову медитацію, Господь робить омовіння чистою освяченою водою, тоді перебирається в свіже, бере на плечі чадар і починає виконувати щоденні релігійні обов’язки. Перший з Його численних релігійних обов’язків — зробити жертвопринесення на вогонь і подумки промовити мантру Ґаятрі. Господь Крішна, ідеальний домогосподар, виконував усі релігійні обов’язки, жодним не нехтуючи. Коли сонце вставало з-за обрію, Господь підносив особливі молитви до бога Сонця. Ведичні писання згадують за бога Сонця й інших півбогів як за різні частини тіла Господа Крішни, і вшановувати півбогів, великих мудреців та прабатьків домогосподареві в обов’язок.

В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що в цьому світі немає такого обов’язку, що його Господь мав би виконувати, але Він діє в матеріальному світі як звичайна людина, життя якої є взірець для всіх. Господь вшановував півбогів, бо такий припис Вед. Реґулівні засади на вшанування півбогів та предків звуть тарпана, що означає «давати втіху». Прабатьки, можливо, прийняли тіла на інших планетах, але якщо їхні нащадки виконують тарпану, прабатьки щасливі, хоч би де були. Обов’язок домогосподаря дбати, щоб члени його родини були щасливі, а якщо відправляти тарпану, будуть щасливі і прабатьки. Як зразковий домогосподар, Господь Шрі Крішна відправляв цей обряд і віддавав шану старшим членам Своєї родини.

Дальшим Його обов’язком було роздавати корови в милостиню брахманам. За раз Господь Крішна давав не менше як 13084 корови. Кожну прикрашало шовкове вкривало і перлове намисто, роги були визолочені, а ратиці посріблені. Всі корови давали багато молока, бо недавно отелилися вперше, і були спокійні та покірні. Разом з коровами брахманам давано і гарного шовкового вбрання, кожному — оленячу шкуру й доволі кунжутового сім’я. Господа знають як ґо-брахмана-хітая ча, це означає, що найперший Його обов’язок — дбати за добробут корів і брахман. Тому Він весь час жертвував брахманам багато вбрані корови та всілякі речі. Далі Він, що бажає добра всім живим істотам, торкався сприятливих речей, як-от молоко, мед, ґгі (пряжене масло), золото, самоцвіти й вогонь. Господь Сам Собою дуже вродливий, бо Його трансцендентне тіло є цілком досконале, і ще Він вбирався в жовті шата і надягав на шию коштовне намисто з каустубг. Він завжди носив квіткові ґірлянди, тіло намащував сандаловою пастою і прикрашав Себе косметикою й оздобами. Кажуть, що коли Господь надягав прикраси на Своє трансцендентне тіло, вони ставали неповторно красиві. Після того Господь ішов подивитися на мармурову статую корови з телям і відвідував храми Бога чи півбогів, наприклад, храм Господа Шіви. Прагнучи побачити Його, багато брахман приходили до Верховного Господа щоранку перед сніданком, і Він радо їх вітав.

Далі обов’язок Господа був задоволити людей у місті і в палаці, що належали до різних каст. Він виконував їхні різноманітні бажання, і вони були щасливі, а Господеві то була велика втіха. Квітковими ґірляндами, горіхами бетеля, сандаловою пастою та іншою духмяною косметикою, що Йому підносили, Він наділяв спочатку брахман, далі старших членів родини, потім цариць, міністрів, а вже що лишалося, брав для Себе. Коли Господь закінчував ці щоденні справи, під’їздив колісничий Дарука на Його дивовижній колісниці. Дарука вставав перед Господом, молитовно склавши руки, тим даючи зрозуміти, що колісниця готова. Господь виходив з палацу, щоб їхати на прогулянку. Господь, що Його супроводжували Уддгава і Сат’які, виглядав наче бог Сонця, що, виїжджаючи вранці на своїй колісниці, затоплює землю сліпучим промінням. Коли Господь виходив з палаців, усі цариці дивилися Йому вслід і ґраційно махали рукою на прощання. Господь на відповідь усміхався, і Його усміх був такий звабний, що серця їм стискалися від болю розлуки з Господом.

Господь їхав до Палати зібрань, що називалася Судгарма. Нагадаємо, що Судгарму забрано з небес і встановлено у місті Двараці. Палата зібрань мала таку особливість: хто входив туди, звільнявся від матеріальних страждань шести різновидів — голоду, спраги, скорботи, ілюзії, старости і смерти. Ці страждання невід’ємні від матеріального існування, але той, хто лишався у Палаті зібрань, був від них вільний. Попрощавшись у всіх шістнадцяти тисячах палаців, Господь знов ставав одним і вступав до Палати Судгарма разом з іншими членами династії Яду. Він сідав на високий царський трон, і усе навкруги заливало Його трансцендентне сяйво. Крішна був як місяць уповні серед численних зір — великих героїв династії Яду. В зібранні були присутні професійні блазні, танцюристи, музики та балерини, і, щойно Господь сідав на троні, вони починали грати, співати й танцювати, щоб потішити Господа і створити добрий настрій. Спочатку виходили блазні потішити Господа і товариство жартами, зранку підняти всім настрій. Тоді театральні актори розігрували сцени, а потім показували своє мистецтво витончені балерини. Вистава відбувалась під звуки мріданґ і він, флейт і дзвіночків, їм вторували пакгваджі (різновид барабанів), до мелодійного хору приєднувалися сприятливі звуки мушель. Співали професійні співці — сути й маґадги, інші артисти виконували різні танці. Всі артисти були відданими, і то був їхній спосіб підносити шанобливі молитви Верховному Богові-Особі. Часами вчені брахмани, що були в зібранні, рецитували ведичні гімни і, застосовуючи все знання, що мали, розтлумачували їх присутнім, а то ще дехто з брахман оповідав за історичні діяння великих царів, і Господь разом з громадою радо те слухали.

Якось під браму Палати зібрань прийшов чоловік, якого ніхто в зібранні не знав. З дозволу Господа Крішни брамник пустив чоловіка зайти всередину. Виконуючи наказ, брамник привів його перед Господа. Чоловік, підійшовши, молитовно склав руки і вклонився Господеві. Сталося так, що коли цар Джарасандга підкорив інші царства, багато царів не схилили перед ним своєї голови, і за це Джарасандга їх усіх схопив (а їх було двадцять тисяч) і кинув за ґрати. Той чоловік, що його брамник привів перед Господа Крішни, був посланець, якого відрядили ті ув’язнені царі. Його належно представили, і він почав пояснювати, хто він і чого прийшов.

— Світлий Господи, — сказав посланець, — Ти — вічна форма трансцендентного блаженства і знання. Тому жодній матеріальній людині Тебе не описати словами і не збагнути через розумування. Осягти хоча б частку Твоєї величі можуть лише ті, хто повністю віддалися Твоїм лотосовим стопам. Твоєю милістю такі люди звільнюються від матеріальних тривог. Любий мій Господи, я не належу до тих відданих Тобі душ, бо і досі перебуваю під чаром двоїстости та ілюзії матеріального існування. Я прийшов шукати захистку Твоїх лотосових стіп, тому що боюся повторюваних народжень і смертей. Мій любий Господи, я гадаю, що так само, як я, багато живих істот навічно заплуталися в корисливій діяльности та її наслідках. Вони геть не схильні дотримуватися Твого завіту і виконувати віддане служіння Тобі, хоча робити це втішно серцю і найсприятливіше з того, що є в житті. Навпаки, вони не приймають свідомости Крішни і тому блукають трьома світами, спонукувані до того впливом ілюзорної енерґії матеріального існування.

Любий Господи, хто на силі виміряти Твою ласку й могуття? Ти завжди присутній у подобі невблаганної сили вічного часу, що не дає виповнитись нескінченним бажанням матеріалістів, і тому вони раз у раз зазнають невдач і розчарування. Мої шанобливі поклони Тобі, що існуєш і як вічний час! Любий Господи, Ти — володар усіх світів, і Ти втілився нині разом зі Своїм повним поширенням, Господом Баларамою. Сказано, що Ти прийшов у цьому втіленні, щоб захистити Своїх вірних і знищити лиходіїв. То чому негідники, як оцей Джарасандга, тримають нас у жахливих умовах, тим оспорюючи Твою владу? Ми вражені, що перебуваємо в такому становищі, і ніяк не доберемо, як таке може бути. Можливо, цього Джарасандгу послано мучити нас через якісь наші минулі лиходійства. Але з явлених писань ми знаємо, що, той, хто віддався Твоїм лотосовим стопам, вже захищений від наслідків гріховного життя. Мене послано від імені ув’язнених царів цілковито віддатися Тобі і прохати в Тебе захисту. Ми сподіваємось, що тепер Ти прихистиш нас. Ми зрозуміли, в чому суть життя. Наш царський сан — то лише винагорода за колишню доброчесну діяльність, а страждання у Джарасанджиній в’язниці — то наслідок минулих недоброчесних дій. Нині ми усвідомлюємо, що наслідки і доброчесної і недоброчесної діяльности минущі і що за зумовленого життя щасливим бути неможливо. Матеріальне тіло дають нам ґуни матеріальної природи, і тому спокій для нас неможливий. Матеріальне життя означає просто нести на собі тягар цього мертвого тіла. Корислива діяльність перетворила нас на в’ючні тварини, що тягнуть на собі матеріальні тіла. Зумовлені, ми змушені забути за насолоду життя у свідомості Крішни, але тепер ми знаємо, що ми найгірші з дурнів. Через невігластво ми заплуталися в тенетах матеріальних наслідків. Тому ми й прийшли прохати в Тебе притулку Твоїх лотосових стіп, що миттю викорінює наслідки корисливої діяльности. В цей спосіб ми зможемо звільнитися від занечищення матеріальними стражданнями і насолодою.

Любий Господи, ми віддаємо себе Твоїм лотосовим стопам — то звільни нас з пастки корисливої діяльности, до якої ми потрапили внаслідок своєї кармічної діяльности. Уособленням цієї пастки є для нас Джарасандга. Любий Господи, Ти знаєш, що Джарасандга сильний, як десять тисяч слонів, і тому йому вдалося взяти нас у полон: він був наче лев, під поглядом якого застигає отара овець. Світлий Господи, Ти вже вісімнадцять разів стинався з військом Джарасандги і сімнадцять разів переміг, хоча могутність того Джарасандги надзвичайна. Але у вісімнадцятій битві Ти повівся як людина, і тому здалося, ніби Ти зазнав поразки. Любий Господи, ми добре знаємо, що Джарасандзі ніколи не здолати Тебе, бо Твої могутність, сила, можливості й влада необмежені. Немає такого, хто перевершував би Тебе, і рівного Тобі теж немає. Та удавана поразка у вісімнадцятій битві з Джарасандгою була просто прояв Твоєї «людської» поведінки. На жаль, недалекий Джарасандга не розібрав Твоїх хитрощів і з того часу страшенно пишається зі своїх матеріальних могутности й слави. Так, приміром, він кинув нас усіх за ґрати, хоча знав запевно, що ми Твої віддані і коримося тільки Тобі.

Отже, я повів Тобі за наше жалюгідне становище. Хай Твоя Господня Милість розважить все і вдіє як захоче. Я виклав Тобі усе як посланець і представник тих полонених царів, переказав Тобі нашу спільну мольбу. Всі царі дуже прагнуть побачити Тебе, щоб віддатися Твоїм лотосовим стопам безпосередньо. Любий Господи, яви нам Свою милість і приверни до нас добру долю.

Саме коли посланець переказував Господу прохання від царів, прибув мудрець Нарада. Він був великий святий, волосся його вилискувало наче золоте, і коли він вступив до Палати зібрань, здалося, що в зібрання з’явився бог Сонця. Господу Крішні як своєму володареві поклоняються навіть Господь Брахма і Господь Шіва, але, побачивши великого мудреця Нараду, Сам Крішна разом зі Своїми радниками й секретарями підвівся назустріч і віддав йому шану, схиливши перед ним голову. Коли великий мудрець Нарада зручно всівся, Господь Крішна вшанував його усіма дарами, якими заведено вшановувати святого, водночас ласкаво і невимушено промовляючи до Нього:

— Любий великий мудрецю серед півбогів, сподіваюся, в трьох світах усе гаразд. Ти без перешкод подорожуєш цілим космосом, у вищих, середніх і нижчих планетних системах всесвіту. Бачити тебе для нас велике щастя, бо ми можемо без зайвого клопоту дізнатися від твоєї світлости за все нове, що діється в трьох світах, адже в космічному проявленні Верховного Господа ніщо не уникне твого ока. Ти знаєш все, і Я прагну розпитатися в тебе. Чи добре ведеться Пандавам, що збирається робити цар Юдгіштгіра? Ласкаво повідай Мені, що вони хочуть нині робити.

Великий мудрець Нарада відповів:
— Любий Господи, Ти казав за космічне проявлення, що його створив Верховний Господь, але я знаю, що Ти і є той всепроникаючий Творець. Енерґії Твої неохопні й незбагненні, і навіть могутні особи, як-от Брахма, володар цього всесвіту, осягнути Твоєї незбагненної сили не годні. Любий Господи, через Свої незбагненні енерґії Ти перебуваєш в кожному серці як Наддуша, Ти наче вогонь: він є у кожному, але побачити його не можна. В зумовленому житті кожна жива істота мусить коритися трьом ґунам матеріальної природи, а тому, мавши матеріальні очі, бачити Твою присутність у всьому вона нездатна. Однак Твоєю ласкою я багато разів бачив дію Твоєї незбагненної енерґії, і коли Ти питаєш у мене новини за Пандав, які Тобі відомі достеменно, я не дивуюся на Твоє питання. 

Мій любий Господи, Своїми незбагненними енерґіями Ти створюєш космічне проявлення, підтримуєш його і знов руйнуєш. Матеріальний світ, а він є лише тінь світу духовного, здається справжнім лише завдяки дії Твоїх незбагненних енерґій. Нікому не простежити Твоїх майбутніх задумів. Твоє трансцендентне становище для всіх і кожного є вічна таїна. Що до мене, я просто знов і знов з пошаною вклоняюся Тобі. Матеріальні бажання рухають кожним, чиє знання обмежене тілом, і через те кожен розвиває тіло за тілом в круговороті народження і смерти. Люди з матеріальним сприйняттям життя не знають, як визволитись з пастки матеріального тіла. Але Ти, мій Господи, прийшов із Своєї незбагненної милости, щоб явити різноманітні трансцендентні розваги, що, славетні, просвітлюють усіх. Мені не лишається нічого іншого, як тільки шанобливо вклонитися Тобі. 

Любий Господи, Ти є верховний Парабрахман, і коли Ти розважаєшся, вдаючи звичайну людину, це ще один Твій прийом, достоту як у актора на сцені, що грає роль, яка відмінна від його суті. Ти запитав мене про Своїх двоюрідних братів, Пандав. Зараз Ти граєш роль того, хто бажає їм добра, тому я розповім Тобі про їхні наміри. Ласкаво вислухай мене.

Передусім скажу, що матеріальне багатство царя Юдгіштгіри точно як у жителів вищої планетної системи Брахмалоки. Йому нема чого прагнути, а проте він хоче виконати жертвопринесення Раджасую єдино задля того, щоб мати нагоду бути в Твоєму товаристві і вдоволити Тебе.
Цар Юдгіштгіра, — розповідав Нарада Господу Крішні, — такий багатий, що навіть на Землі володіє всіма щедротами Брахмалоки. Він цілковито задоволений і нічого більше не потребує. В нього є все. Але тепер він прагне вшанувати Тебе, щоб мати Твою безпричинну милість. Благаю Тебе, виконай Його бажання. Любий Господи, на велике жертвопринесення, яке виконуватиме цар Юдгіштгіра, зберуться всі півбоги і найславетніші царі світу.

Любий Господи, Ти — Верховний Брахман, Бог-Особа. Хто виконує віддане служіння Тобі, слухаючи за Тебе, оспівуючи і пам’ятаючи Тебе, певно очиститься від скверни ґун матеріальної природи, годі й казати за тих, хто має нагоду бачити Тебе, ба й торкатися Тебе. Любий Господи, Ти є втілення усього сприятливого. Твої трансцендентні ім’я і слава розійшлися всесвітом від найвищих до нижчих планетних систем. Води, що омивають Твої лотосові стопи, на вищих планетних системах відомі як Мандакіні, на нижчих як Бгоґаваті, а на земних як Ґанґа. Ці священні, трансцендентні води течуть цілим усесвітом, очищаючи все навколо.

Якраз перед тим, як у Палату зібрань Судгарму, що в Двараці, з’явився великий мудрець Нарада, Господь Крішна та міністри радилися, як ліпше напасти на царство Джарасандги. Вони обговорювалось це питання дуже серйозно, і тому прохання Наради, щоб Господь Крішна їхав до Хастінапури на велике жертвопринесення Раджасую, що хоче виконати цар Юдгіштгіра, було не зовсім на руку. Господь Крішна, що Він владарює навіть над Господом Брахмою, зрозумів бажання Своїх підданих. Тому, щоб їх заспокоїти, Він усміхнувся і сказав Уддгаві:
— Любий Уддгаво, ти Мій близький друг і бажаєш Мені лише добра. Тому Я хотів би побачити все твоїми очима, бо знаю, що твоя порада завжди слушна. Я певний, ти досконало знаєш стан речей. Тому прохаю, скажи своє судження. Що Мені робити? Я цілковито довіряю тобі і зроблю, як ти порадиш.
Уддгава знав, що хоча Господь Крішна діє наче звичайна людина, Він знає все — минуле, теперішнє і майбутнє. Однак Господь хотів чути його раду, і Уддгава, щоб послужити Йому, почав говорити.