Якось Крішна, Верховний Бог-Особа, той, що наділяє живих істот, від Брахми й до найменшої мурашки, усім знанням, сидів в опочивальні Рукміні, а вона разом зі своїми служницями слугувала Господу. Крішна сидів на Рукмінінім ложі, а служниці обмахували Його чамарами (опахала з хвоста яка, щоб відганяти мухи).

Господь Крішна поводився з Рукміні як досконалий чоловік, і це було виявом найвищої довершености Бога-Особи. Багато філософів висувають власні теорії про Абсолютну Істину, в яких Бог нездатний робити те чи інше. Вони заперечують Божі втілення, тобто Верховну Абсолютну Істину в людській подобі. Але істина в іншому: для нашого недосконалого чуттєвого пізнання Бог недоступний. Бог — всемогутня, всюдисуща Особа, і, якщо Його воля, Він може не лише творити, підтримувати й знищувати космічне проявлення, але й приходити в матеріальний світ у вигляді звичайної людської істоти заради того, щоб виконати найвищу місію. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що Він сходить туди, де люди припиняють виконувати визначені їм обов’язки. Немає такого зовнішнього чинника, що змушував би Його приходити, але Він сходить через Свою внутрішню потенцію, щоб поновити властиву людям діяльність і водночас знищити перешкоди на шляху поступу людської цивілізації. Так провадить Свої трансцендентні розваги Верховний Бог-Особа, і цього разу Він зійшов у династію Яду в Своїй вічній формі Шрі Крішни.

У палаці Рукміні все до найменших дрібниць було досконале. Зі стелі звисали балдахіни, прикрашені мереживом і низками самоцвітів, а освітлювало палац світіння від коштовних каменів. При палаці квітли баела й чамелі, найдухмяніші квіти Індії, і від тих суцвіть палац видавався ще кращий. Аромат квітів принаджував до дерев рої бджіл; вночі крізь ґратчасті вікна мереживом лягало на підлогу ласкаве місячне проміння. В садах росли паріджати, кожне деревце рясніло квітами, і ніжний легіт розносив повсюди їхній аромат. У палаці курилися пахощі, і запашний дим сочився крізь віконниці. Сидіння в кімнатах були вкриті молочно-білими укривалами, постіль була біла й ніжна, як піна на молоці. Господь Шрі Крішна зручно розкинувся на ложі в покої і тішився тим, як Рукміні разом із служницями слугує Йому.

Раділа й Рукміні, діставши нагоду слугувати своєму чоловікові, Верховному Богові-Особі. Вона прагнула служити Господу сама, тому взяла чамару з рук служниці і стала обмахувати Його. В чамари було золоте, оздоблене самоцвітами держално, а коли Рукміні взяла його, воно ще покрасивішало, бо на кожнім з пальців цариці вигравали самоцвіти. На ногах у неї були браслети з коштовними каменями, ножні дзвіночки милозвучно видзвонювали під згинками її сарі. Високі груди Рукміні були присипані кункумою й шафраном, і червонуватий відсвіт, падаючи на обличчя, примножував її вроду. Пишні стегна оповивав мережаний пояс з самоцвітами, на шиї наче сонце сяяв медальйон. Вона заглибилася в служіння Господу Крішні, і тому форми її тіла перевершували красою все у трьох світах, хоча на той час вона вже мала дорослих синів. Слід віддати належне красі її обличчя: її кучері, її усміх, гарні сережки у вухах, золоте намисто — від того всього, здавалося, струмував нектар. З усього знати, що Рукміні є сама відначальна богиня процвітання, що вічно слугує лотосовим стопам Нараяни.

Великі знавці ведичної науки вважають розваги Крішни й Рукміні в Двараці за виявлення розваг Нараяни й Лакшмі, які сповнені надзвичайної розкоші. Сільські розваги Крішни й Радги у Вріндавані прості і геть відмінні від витончених міських розваг Крішни і Рукміні у Двараці. Рукміні мала надзвичайно видатні якості, і її поводження Крішні дуже подобалося.

Крішна помітив, що коли Нарада Муні подарував Рукміні квітку паріджату, Сат’ябгама, інша дружина, відчула заздрість до Рукміні. Їй захотілося мати таку саму квітку від Крішни. Вона заспокоїлась тільки тоді, коли Крішна пообіцяв їй ціле дерево. Своєї обіцянки Крішна дотримав: Він приніс з вищих планет на Землю ціле дерево. Крішна гадав, що Рукміні, дізнавшись про те, що Він подарував Сат’ябгамі ціле дерево паріджату, стане просити чогось і собі. Але Рукміні навіть і не згадала за це, бувши дуже стримана й задоволена у своєму служінні. Крішна хотів трохи посердити її, щоб побачити гарне обличчя Рукміні, коли вона гнівається. В Крішни було більше як 16100 дружин, і з кожною Він мав стосунки, які завжди бувають між чоловіком і дружиною. Часами Він створював між Собою й дружиною певну ситуацію, щоби дружина розгнівалась і стала сварити Його, сердячись і водночас з любов’ю, — Крішні то була втіха. Однак в Рукміні Крішна не міг знайти жодного недоліку, бо вона була справді взірець досконалости і повсякчас служила Йому. Тому Він усміхнувся з великою любов’ю й заговорив до неї. Рукміні була дочкою царя Бгішмаки, могутнього володаря, тому Крішна звернувся до неї не на ім’я Рукміні. Цього разу він назвав її царівною:
— Люба царівно, Мене дивує от що: з тобою хотіли одружитися багато великих царственних осіб. І хоча не всі вони були царі, але кожний з них володів царськими багатством й щедротами, всі були гарно виховані, вчені, уславлені серед інших царів, гарні на вроду й мали піднесені особисті якості, були великодушні, дуже могутні й сильні, тобто добрі всіма сторонами. В них не було жодного недоліку, крім того батько і брат не чинили перешкод такому одруженню. Навпаки, твій брат пообіцяв Шішупалі, що віддасть тебе за нього, а твої батьки дали згоду на той шлюб. Шішупала був великий цар, а володіти твоєю вродою прагнув так сильно, що якби ти пішла за нього, думаю, він ніколи і кроку не ступив би від тебе і ціле життя лишався би твоїм вірним служкою.

Як порівняти Мене до Шішупали та його особисті якості з Моїми, Я ніщо. Ти, либонь, і сама це розумієш. Тому Мене й дивує, що Ти відмовила Шішупалі і обрала Мене, що гірший проти нього. Я вважаю, що не гідний чести бути твоїм чоловіком, бо ти така прекрасна, розумна, стримана й шляхетна. Дозволь спитати, що примусило тебе обрати Мене? Тепер, безумовно, Я можу називати тебе Моєю прекрасною дружиною, а все ж хочу нагадати за Своє справжнє становище: Я нижчий за всіх тих царевичів, що прагнули одружитися з Тобою.

Насамперед — це для тебе не тайна — Я так боюся Джарасандги, що не наважуюся жити на суші і тому побудував цей дім на воді серед моря. Ця таємниця не про інших, але Тобі слід знати, що герой з Мене абиякий. Я боягуз, Я боюся інших. Я й досі не почуваюся безпечно, адже всі великі царі на землі — Мої вороги. Я сам зробив їх ворогами, б’ючись з ними з різних причин. Маю й іншу ваду: хоча й сиджу на троні в Двараці, права на те не маю. Царство Я здобув, убивши Свого дядька по матері, Камсу, до того ж по смерті Камси царство мало перейти до Мого діда. Отже, царством Я володію не по праву. Крім того Я не маю в житті чітко визначеної цілі. Люди ніяк Мене не зрозуміють. Що є головна ціль Мого життя? Всі знають, що Я був пастушком у Вріндавані. Гадали, що Я піду стопами Нанди Махараджі і завше буду вірний Шріматі Радгарані та Її подружкам у селищі Вріндавані, а Я раптом взяв і покинув їх усіх. Мені праглося стати відомим царем. Але Я так і не маю царства і не здатний урядувати, як належить цареві. Люди ніяк не зрозуміють, яка ж Моя мета в житті, не розберуть, пастух Я чи цар, син Нанди Махараджі чи Васудеви. Я не маю визначеної цілі в житті, і тому люди звуть Мене волоцюгою. Мені справді дивно, що ти обрала за чоловіка таке нінащо.

Крім того, Я не витончена світська особа і геть не знаю етикету. Людині слід задовольнятись одною дружиною, але, як бачиш, Я одружувався багато разів і маю більш як шістнадцять тисяч дружин, і Я не є такий досконалий чоловік, щоб вдоволити їх усіх. Я не дуже гарно поводжуся з ними, і, знаю, тобі це дуже прикро. Часом Я створюю такі обставини, в яких Мої дружини почуваються нещасними. Я зріс у селі і тому не дуже знаюся на етикеті міського життя. Я не вмію задоволити дружину любою мовою й увагою. І на ділі виходить, що будь-якій жінці, яку Я привабив і яка пішла за Мною, лишається тільки плакати останок життя. Скільки ґопі у Вріндавані привабилися до Мене, а Я їх покинув, і всього їх життя тепер — тужити в розлуці зі Мною. Акрура й Уддгава казали Мені, що коли Я покинув Вріндавану, пастушки, мої друзі, ґопі з Радгарані і Мій названий батько Нанда Махараджа весь час плачуть за Мною. Я назавжди покинув Вріндавану і тепер пробуваю з царицями у Двараці, але й тут з жодною з вас не поводжуся добре. Неважко зрозуміти, що вдачі Я не дуже сталої і на довір’я не заслуговую. Кожен, хто привабиться до Мене, матиме внаслідок скорботу і журбу.

До того ж, люба прекрасна царівно, ти, мабуть, знаєш, що Я не маю ані копійчини. Коли Я народився, Мене у чому був принесли в дім Нанди Махараджі, і там Я ріс як пастух. Хоча в Мого названого батька Нанди Махараджі були сотні тисяч корів, жодна з них Мені не належала. Мені лише доручили випасати їх і дбати за них, але Я не був їхній власник. І тут теж Мені нічого не належить, в Мене ніколи немає грошей. Та журитися про Свою вбогість причин немає — раніше нічого не було, то чого б оце сумувати, що не маю нічого тепер? Ти не могла не помітити, що Мої віддані теж не дуже заможні. Вони просто-таки бідні на земні блага. Которі заможні і грошей не лічать, не хочуть вручати себе Мені: свідомість Крішни їх не цікавить. Але коли людина убожіє — чи то втрачає все волею обставин, чи в неї силою відібрано багатство, вона, якщо дістає добру нагоду, може Мною зацікавитись. Ті ж, котрі пишаються із своїх достатків, ніколи не користаються з нагоди усвідомити Мене, навіть якщо їм запропоновано товариство відданих. Іншими словами, Я цікавий бідним людям, а багатим ні. Тому, Я гадаю, ти зробила не дуже вдалий вибір. Батько й брат так виховали тебе, що ти здаєшся вельми розумною, але, обравши Мене чоловіком, ти припустилася великої помилки.

Але то нічого. Краще пізно, ніж ніколи. Ти вільна обрати гідного чоловіка, що був би насправді рівний тобі на якостях, походженні, багатстві, вроді, освіті — на всьому. Забудь за колишні помилки і обери правильний шлях у житті. Так повелося, що ніхто не бере шлюбу з людиною, що посідає вище або нижче становище. Люба Моя Рукміні, дочко царя Відарбги, гадаю, ти недобре розважила перш як віддатися і тому, обравши Мене за чоловіка, зробила поганий вибір. Ті оповіді за Мої піднесені якості — неправда, Я жебрак жебраком. Ніколи не бачивши Мене, не знавши Мого справжнього становища, Ти обрала Мене собі за чоловіка просто з чужих слів. Це було не дуже правильно. Тому Я раджу тобі: обери собі нового супутника у житті — одного з великих царевичів-кшатрій. А Мене ліпше покинь. Краще пізно, ніж ніколи.

Коли Крішна запропонував Рукміні розлучитися з Ним, вона вже мала багато дорослих дітей. Взагалі Крішнина пропозиція була вельми несподівана, бо ведична культура не дозволяє розлучення чоловіка з дружиною. До того ж не пристало Рукміні, що була вже у поважному віці і мала одружених синів, обирати собі іншого чоловіка. Кожна Крішнина пропозиція здавалася Рукміні безглуздою, вона дивувалася, як може Крішна казати таке. А що була простодушна, її занепокоєння від того, що можливо доведеться розлучитися з Крішною, дедалі більшало.

Крішна казав далі:
— Зрештою, тобі слід підготуватися до наступного життя. Тому раджу: обери такого, хто поможе тобі в цьому житті і в майбутньому теж, бо від Мене сподіватися допомоги годі. Люба Моя чарівна царівно, ти знаєш, що всі царевичі, і Шішупала, і Шалва з Джарасандгою й Дантавакрою, і навіть твій старший брат Рукмі — вороги Мені. Я їм анітрохи не подобаюся. Вони ненавидять Мене цілим серцем. Всі ті царі дуже пишаються своїми земними багатствами й тому до кожного ставляться з погордою. Я погодився викрасти тебе, як ти хотіла, щоб провчити їх. А так ти Мені не люба, хоча сама й полюбила Мене ще до нашого весілля.

Я вже казав тобі, що сімейне життя чи любовні стосунки між чоловіком і дружиною Мене не дуже цікавлять. Я з природи не дуже прихильний до сімейного життя, дружини, дітей, дому й багатств. Мої віддані цілковито нехтують ці мирські надбання, Я теж такий самий. Насправді Мене цікавить лише самоусвідомлення — воно, а не сімейне життя, дає Мені втіху.
На цьому Господь Крішна раптом замовк.

Великий знавець духовної науки Шукадева Ґосвамі пояснив, що Крішна майже весь час проводив із Рукміні, і від того, що Крішна не покидає її і на хвилю, Рукміні трохи загордувала своїм щастям. Однак Крішні гордощі не до вподоби. Тільки відданий загордує, Крішна зараз знаходить якийсь спосіб ту гординю розбити. І тут так само: Крішна наговорив Рукміні стільки прикрого! Єдиний висновок, який вона зробила, був, що хоч як вона гордує, а Крішна може покинути її кожної миті.

Рукміні усвідомлювала, що чоловік її не звичайна людська істота, що Він Верховний Бог-Особа, володар трьох світів. Він говорив, вона ж, боячись розлуки з Господом, бо ніколи доти не чула від Крішни таких жорстоких слів, заціпеніла, а її серце закалатало. Не кажучи до Крішни ні слова, вона, вкрай збентежена, заливалася сльозами, наче занурилася в океан горя. Рукміні мовчала, шкрябаючи підлогу нігтями ноги, від яких на землю падав червонуватий відсвіт. З очей їй крапали сльози і, змішуючись з чорною косметикою і змиваючи кункуму й шафран з її грудей, падали долі рожеві. Задихаючись у величезнім горі й тузі, вона не могла вимовити й слова і стояла нерухома, наче статуя, втупивши в землю очі. Від страху і журби вона втратила здатність розважати, сили покинули її, вся вона аж схудла так, що браслети зіслизнули з зап’ясть. Чамара, що нею обмахувала Крішну, випала з її руки. Коси її розплелися, думки і пам’ять змішались, і вона, знепритомнівши, впала опукою, як падає стята ураґаном бананова пальма.

Господь Крішна побачив, що Рукміні не сприйняла Його слів за жарт. Для неї все це було надзвичайно серйозно, і від великого страху розлуки з Ним вона знепритомніла. Природа Господа Крішни така, що Він дуже любить Своїх відданих. Тому коли Він зрозумів стан Рукміні, серце Його пом’якшало, а Його суворість зникла як не було. Крішна з Рукміні пов’язані стосунками Лакшмі-Нараяни, тому Він з’явився перед нею у Своєму чотирирукому проявленні Нараяни. Він спустився з ложа, взяв її за руки, торкнувся прохолодними долонями її обличчя, пригладив волосся на голові. Господь Крішна власною рукою осушив мокрі від сліз Рукмініні груди. Збагнувши, як серйозно кохає Його Рукміні, Він пригорнув її до серця.

Верховна Особа дуже вправний представляти речі зрозумілими для будь-кого. І тут Він теж зробив спробу спростувати все, що сказав був перед тим. Для відданих Він єдина надія, і Він добре знає, як задоволити Своїх чистих відданих. Крішна розумів, що Рукміні не взяла Його слів у жарт. Щоб розвіяти її тривогу, Він знов заговорив:

— Люба дочко царя Відарбги, Моя кохана Рукміні, прошу, зрозумій Мене правильно і не будь до Мене жорстока. Я знаю, що Ти щиро усім серцем кохаєш Мене і є Моя вічна супутниця. Слова, що тебе уразили, не є правда. Я просто хотів трохи подратувати тебе, сподіваючись рішучої відсічі на Мої жарти. На жаль, ти взяла Мої слова до серця, і Я тепер дуже жалкую, що сказав їх. Я сподівався, що твої червоні вуста затремтять від гніву, почувши таке від Мене, думав, що Ти станеш вичитувати Мене. О досконалосте любови, Я ніколи не припускав, що Мій жарт скінчиться так. Я гадав, що ти будеш кліпати очима від гніву, і сподівався побачити твоє прекрасне обличчя сердитим.

Моя прекрасна дружино, ти знаєш, що ми, домогосподарі, завше заклопотані, занурені в безліч сімейних справ. А найвища розрада в подружньому житті — що ми часом тішимося, жартуючи одне з одним. Насправді чоловік і дружина тяжко працюють день і ніч, але коли вони зустрічаються, втома йде геть, і вони у безліч способів насолоджуються одне одним.
Господь Крішна хотів виставити Себе за звичайного домогосподаря, якому в насолоду жартувати з дружиною. Тому Він знов і знов прохав в Рукміні не брати Його слів близько до серця.

Так Господь Крішна заспокоював Рукміні милою мовою, і нарешті вона зрозуміла, що того, що Він їй наговорив, насправді в думках не держить. Просто Він хотів втіхи і насолоди обом. Слухаючи Крішну, вона заспокоїлася і за якийсь час забула, що боялася розлуки з Ним. Весело, з притаманною їй усмішкою Рукміні подивилася Йому в очі і сказала:
— Любий мій лотосоокий Господи, Ти сказав правду: я не рівня Тобі, бо хіба Мені зрівнятися з Тобою — джерелом всіх якостей, необмеженим Верховним Богом-Особою! Хіба Я тобі пара? Нікому не зрівнятися з Тобою, хто є володар усієї величі, повелитель трьох ґун і той, кого шанують великі півбоги, як ось Брахма й Господь Шіва. Що до мене, я є породженням трьох ґун матеріальної природи і тому знай спотикаюся на шляху відданого служіння. Хіба я Тобі пара? Любий чоловіче, Ти сказав правду, що зі страху перед царями Ти сховався серед морських вод. Але хто ті царі матеріального світу? Як на мене, то насправді царі матеріального світу — не ті, хто належить до так званих «царських династій». Царі матеріального світу — то три ґуниматеріальної природи. Справжні володарі вони. Ти перебуваєш у кожному серці, в самій його глибині, де лишаєшся незаторкуваний ґунами матеріальної природи.

Ти кажеш, що весь час ворогуєш з царями світу. Але хто ті царі? Думаю, царі над світом — це чуття. Вони незборимі, їм підвладні усі. І Ти запевно з цими матеріальними чуттями ворогуєш. Ти не влягаєш владі чуттів, Ти радше володар чуттів, Хрішікеша. 

Любий Господи, Ти казав, що не маєш царської влади. Це теж правильно. Не лише Ти не володарюєш у матеріальному світі, навіть слуги Твої — ті, хто хоч трохи прив’язаний до Твоїх лотосових стіп, відкидають високе становище у матеріальному світі, вважаючи його за непроглядний морок, бо воно є перепоною на шляху до духовного просвітлення. Слуги Твої не люблять вищости в матеріальному світі, а за Тебе годі й казати. Любий Господи, Ти твердив, що дієш не як звичайна людина, що має певну ціль в житті, і це теж чиста правда. Навіть Твої великі віддані й слуги, всі великі мудреці й святі живуть так, що нікому не з’ясувати цілі їхнього життя. Людське суспільство має їх за циніків та божевільних. Мета їхнього життя лишається таємницею для звичайних людей. Ницим людям не пізнати ні Тебе, ні слуг Твоїх. Людині з занечищеним серцем навіть не уявити Твоїх розваг та розваг Твоїх відданих. О необмежений, якщо дії та мотиви Твоїх відданих лишаються таємницею для звичайної людини, то як зрозуміти Тебе і Твої дії? Всі енерґії й багатства світу служать Тобі, водночас Ти є їхнє пристановище.

Ти сказав, що не маєш ні копійки, та це не означає, що Ти бідний. Усе, що існує, це Ти, тому Тобі не треба нічого: Ти Сам є усе. На відміну од решти Тобі не потрібно чогось добувати чи робити якісь зусилля. Ти абсолютний, і тому в Тобі співіснують суперечливі речі: Ти не маєш нічого і водночас немає багатшого за Тебе. В матеріальному світі той, хто нічим не володіє, не може бути багатим. Але Ти, Твоя Господня Милість, є абсолютний, і Ти узгоджуєш цю суперечність: Ти найбагатший, не маючи нічого. Веди кажуть, що хоча в Тебе немає матеріальних рук і ніг, Ти приймаєш усе, що з любов’ю підносять Тобі Твої віддані. Ти не маєш матеріальних вух і очей, однак бачиш і чуєш все і скрізь. Тобі нічого не належить, а проте великі півбоги, яким поклоняються й підносять молитви інші, приходять вклонитися Тобі, аби запобігти Твоєї ласки. То хіба Тебе зарахуєш до вбогих?

Мій любий Господи, Ти ще додав, ніби Тебе не вшановують люди, які складають найбагатші шари суспільства. Правильно й це, адже люди, що надимаються з матеріального багатства, думають лише про те, як використати своє майно на чуттєву втіху. Коли вбога людина раптом багатіє, вона, не знаючи, на що використати свої тяжко зароблені гроші, будує плани щодо того, як задовольнити чуття. Бувши в полоні зовнішньої енерґії, вона гадає, що гроші слід застосувати на чуттєву втіху, і тому нехтує трансцендентним служінням Тобі. Любий мій Господи, Ти сказав, що ті, хто нічого не мають, дуже дорогі Тобі, бо Твій відданий зрікається усього, прагнучи тільки Тебе. Отже бачу, що великі святі, такі як Нарада Муні, не мають ніякої матеріальної власности, але дуже любі Тобі. І таких людей цікавиш тільки Ти, Твоя Господня Милість.

Любий Господи, Ти сказав, що добрим є такий шлюб, в якому поєднуються люди одного соціального стану, рівні на вроді, багатстві, силі, впливовості й зреченості. Але це можливе лише Твоєю ласкою. Ти — найвище досконале джерело всіх багатств і чеснот. І хоч яким багатством володіє людина, отримує його вона від Тебе. У «Веданта-сутрі» сказано: джанма̄дй асйа йатах̣ — Ти верховний, з якого все походить, джерело всієї насолоди. Тому обдаровані знанням люди прагнуть досягти лише Тебе. Вони відкидають усе, навіть трансцендентне усвідомлення Брахмана, заради Твоєї ласки. Ти є Верховний, найвища мета життя. Ти Той, на кого скеровані всі устремління живих істот. Кожна добра істота прагне лише Тебе, і задля того, щоб прийти до Тебе, вона відкидає геть усе і так стає гідною Твого товариства. В свідомості Крішни, в громаді слуг і того, кому всі служать, радощі і страждання матеріального суспільства, рушійною силою якого є статева прив’язаність, ні над ким не владні. Кожному, чоловік він чи жінка, слід шукати товариства Твоїх слуг і того, кому служити. Ти — Верховний Бог-Особа. Ніхто не перевищує Тебе і не стає на один з Тобою рівень. Тому досконалий соціальний устрій є такий, де Ти перебуваєш в центрі, а всі служать Тобі як Усевишньому. В такому досконалому суспільстві всі щасливі й вічно блаженні.

Мій Господи, Ти сказав, що славу Тобі підносять лише жебраки, і то щира правда. Але хто ті жебраки? Ті жебраки всі піднесені віддані, звільнені особи й ті, хто перебуває у стані зречення. Кожен з них — велика душа і відданий, життя якого присвячене на те, щоб прославити Тебе. Такі великі душі прощають навіть найгіршу образу. Ці так звані жебраки прямують шляхом духовного поступу й терпеливо зносять усі нещастя матеріального світу. Любий чоловіче, не думай, що я обрала Тебе через недосвідченість, бо насправді я йшла стопами цих великих душ. Наслідуючи цих великих жебраків, я вирішила віддати своє життя Твоїм лотосовим стопам.

Ти сказав, що не маєш геть нічого, і це теж правда, бо Ти віддав Себе всього тим великим душам і відданим. Добре за це знаючи, я навіть не припускала гадки мати за чоловіка хоч і велику особистість — Господа Брахму чи царя Індру. Мій Господи, могутній чинник часу кориться лише Тобі. Чинник часу такий величний і могутній, що його руйнівному впливові підвладне будь-що у творінні. Враховуючи це все, я вважаю, що Джарасандга, Шішупала й всі такі царевичі, що прагнули одружитися зі мною, просто комашня проти Тебе.

Любий мій всемогутній сине Васудеви, Твої слова, що Ти прийняв притулок серед океанських вод, бо боявся великих царів, можливо й слушні, але я знаю інше. Я сама бачила, як Ти викрав мене з-перед очей усіх тих царевичів. Прибувши на мою весільну церемонію, Ти лише торкнув тятиву Свого лука — і одразу всі вони повтікали, а мене Ти ласкаво прихистив біля Своїх лотосових стіп. І подосі до дрібниць пам’ятаю це: Ти вкрав мене як лев, що порухом брови проганяє решту менших тварин, силою відбираючи здобич.

Любий лотосоокий Господи, я не годна зрозуміти Твого твердження, що дні жінок та інших людей, що прийняли притулок Твоїх лотосових стіп, сповнені самої скорботи. Світова історія наводить нам імена великих царів: Анґа, Прітгу, Бгарата, Яяті й Ґайа. Всі вони були великими імператорами світу, і піднесеністю становища рівних їм немає. Але вони зреклися всього й пішли до лісу виконувати аскези й покути, щоб знайти милість Твоїх лотосових стіп. Вони добровільно поставили себе у таке становище, прийнявши Твої лотосові стопи за вищі над усе; але хіба це означає, що то для них тяжка втрата і причина для скорботи?

Любий Господи, Ти порадив мені обрати іншого чоловіка, якогось царя, а з Тобою розлучитися. Але я достеменно знаю, що Ти — джерело всіх добрих якостей. Єдиним заняттям для великих святих, як-от Нарада Муні, є уславлювати Твої трансцендентні якості. Якщо людина просто обере своїм притулком такого святого, вона цілковито очиститься від матеріальної скверни. А коли вона безпосередньо служить Тобі, богиня процвітання погоджується обдарувати її всіма благословеннями. То чи є така жінка, щоб, раз почувши з достовірних джерел за Твою славу й вже звідавши нектарного аромату Твоїх лотосових стіп, погодилася, нерозумна, стати дружиною комусь з тих, хто належить до матеріального світу, хто завжди боїться смерти, хвороб, старости й дальших народжень? Отже, я обрала Твої лотосові стопи своїм притулком не бездумно. То було зріле й виважене рішення. Любий мій Господи, Ти — володар трьох світів. Ти на силі виконати всі бажання Своїх відданих в цьому світі й поза ним, адже Ти — Верховна Душа в кожному. Тому я й обрала за чоловіка Тебе, бо крім Тебе не бачу нікого гідного. Ти можеш вкинути мене у будь-яку форму життя відповідно до наслідків моєї кармічної діяльности — це мене не турбує. Єдине, чого я прагну, це завжди триматися Твоїх лотосових стіп, бо Ти можеш звільнити Своїх відданих з ілюзії матеріального існування і завжди готовий віддати Себе Своїм відданим.

Мій любий Господи, Ти порадив мені обрати одного з царевичів — Шішупалу, Джарасандгу, Дантавакру чи ще когось; але яке їхнє становище в матеріальному світі? Все життя вони тяжко працюють день у ніч, наче воли на маслобойні, аби утримувати свої сім’ї. Вони наче ті в’ючні тварини — віслюки, а безславні, наче пси, страждають же наче коти. Вони продали себе своїм дружинам у рабство. Такого чоловіка може обрати лише нещасна жінка, що ніколи не чула за Твою славу, але та, що знає про Тебе, про Твою славу, що її оспівують не лише в цьому світі, а й у палацах великих півбогів — Господа Брахми і Господа Шіви, ніколи не погодиться піти ні за кого іншого, тільки за Тебе. Будь-який чоловік у матеріальному світі — просто мертве тіло. Живу істоту просто вкрито цим тілом, а воно ж звичайна шкіряна торба, а вся її «краса» — борода й вуса, волосся на тілі, нігті на пальцях і волосся на голові. Всередині торби жмути м’язів, купи кісток, згустки крови, все перемішане з випорожненнями, сечею, слизом, жовчю і нечистим повітрям, і тим усім розкошують всілякі комахи й черва. Лише немудра може прийняти таке мертве тіло за чоловіка і щиро кохати своє «любе подружжя». Це можливе лише тому, що таким жінкам не довелося скуштувати вічноблаженного нектару Твоїх лотосових стіп.

Мій лотосоокий коханий чоловіче, Ти самодостатній. Тобі байдуже, чи вродлива я, чи доброї вдачі. Тебе це ніяк не обходить. Тому те, що Ти не прив’язаний до мене, не вражає; це природно. Жодній жінці не привабити Тебе, хоч яка піднесена й вродлива вона буде. Але прив’язаний Ти до мене чи ні, хай мої відданість і увага завжди слугують Твоїм лотосовим стопам. Матеріальну ґуну страсти теж сотворив Ти, тому коли Ти з пристрастю дивишся на мене, це для мене вершина життя. Лише таких щасливих хвилин я прагну усім єством.

Крішна вислухав Рукмініні слова та її пояснення до кожного Його слова, кинутого, щоб збурити в ній гнів, і тоді сказав:
— Кохана моя цнотлива дружино, люба царівно, Я знав, що ти будеш так усе пояснювати, а жартував лише щоб обманути тебе. Своєї мети Я досяг. Твої чудові пояснення на кожне Моє слово цілком правдиві, і Я схвалюю їх. О найпрекрасніша Рукміні, найдорожча Моя дружино, Я дуже задоволений бачити, як палко ти Мене кохаєш. Прошу, не сумнівайся, що Я назавжди твій слуга і буду задовольняти всі твої прагнення та бажання і робити все, чого ти від Мене сподіваєшся. То щира правда, що Мої віддані, Мої найдорожчі друзі й слуги завжди вільні від матеріальної скверни, навіть якщо і не прохають в Мене такого звільнення. Мої віддані ніколи нічого від Мене не хочуть, єдине їхнє бажання — завжди служити Мені. А що вони повністю залежать від Мене, то навіть коли прохають чогось від Мене, то не матеріального. Прагнучи та бажаючи, вони не заплутуються в тенетах матеріального світу, а навпаки, звільнюються.

Моя вірна й доброчесна дружино, Я випробовував, чи вірна ти Мені і чи сильно любиш свого чоловіка, і ти витримала цей іспит якнайкраще. Я зумисне тебе дражнив, наговорив такого, що не має ніякого стосунку до тебе, а коли побачив твою непохитну відданість Мені, був невимовно вражений. Люба Моя дружино, Я можу дати будь-яке благословення, навіть звільнення з матеріального світу, можу покласти край матеріальному існуванню людини, забравши її додому, назад до Бога. Той, чия відданість Мені не є чиста, поклоняється Мені заради матеріальної користи, заради того, щоб щасливо жити в матеріальному світі, де найвища насолода — статеве життя. І той, хто виконує суворі аскези й покути на те лише, щоб досягнути матеріального щастя, напевно перебуває під чаром Моєї зовнішньої енерґії. Люди, що вдаються до відданого служіння Мені лише заради матеріального зиску й чуттєвого задоволення, певно нерозумні, тому що матеріальне щастя, за основу якому править статеве життя, приступне навіть свиням і собакам — найогиднішим формам життя. Немає чого іти до Мене по таке щастя, яке має навіть той, хто живе в пекельних умовах життя. Для людей, що прагнуть матеріального щастя, найкраще лишатися серед тих пекельних умов.

Матеріальна скверна така потужна, що заради матеріального щастя кожен тяжко працює день крізь ніч. А позірні релігійність, аскези, гуманізм, філантропізм, покути, політика, наука — все націлене на певну матеріальну користь. Назагал заради негайної матеріальної користи матеріалісти вшановують різноманітних півбогів, а подеколи, спонукувані матеріальними схильностями, вдаються і до відданого служіння Господу. Буває проте й так, що людина служить Господу щиро і водночас заховує матеріальні устремління, і тоді Господь дуже милостиво відбирає в неї джерело матеріального щастя. Тоді, нездатний знайти втіхи у матеріальному щасті, відданий цілковито поринає у чисте віддане служіння.

Господь Крішна казав далі:
— Моя найкраща, найлюбіша царице, Мені зрозуміло, що матеріальних прагнень ти не маєш. У тебе єдина мета — служити Мені, і ти вже віддавна служиш Мені з бездомісною відданістю. Таке взірцеве бездомісне служіння не лише звільнює відданого з матеріального світу, але й підносить його до світу духовного, щоб там він вічно служив Мені. Ті ж, кого матеріальні бажання зв’язують надто міцно, такого служіння виконувати нездатні. Жінки, чиї серця занечищені й повні матеріальних бажань, винаходять безліч засобів задовольняти свої чуття, водночас видаючи себе за великих відданих.

Люба моя всечесна дружино, Я маю тисячі дружин, однак, думаю, ніхто з них не любить Мене сильніше від тебе. До нашого одруження ти Мене не бачила, а просто чула за Мене від інших, однак так вірила в Мене, що не обрала жодного з численних царевичів, а всі вони були доброї вдачі, багаті і вродливі. Ти прагнула лише Мене — і це є доказ, що твоє становище надзвичайне. Ти знехтувала всіх присутніх царевичів і люб’язно надіслала Мені потаємного листа, прохаючи тебе викрасти. І от Я краду тебе, а твій старший брат, Рукмі, чинить опір і викликає Мене на герць. Я безжально перемагаю, тоді спотворюю його. Під час весілля Аніруддги, через суперечку знов відбувається сутичка з твоїм братом Рукмі, і тоді Мій старший брат Баларама нарешті вбиває його. Я був справді вражений, бо ти не зронила навіть слова протесту. Ти так боїшся розлучитися зі Мною, що витерпіла все, не зронивши й слова. Цим ти назавжди підкорила Мене, і відтак Я вічно в твоїй владі. Ти послала до Мене посланця з проханням викрасти тебе, Я ж трохи припізнився — і тоді весь світ перетворився для тебе на пустку. Тоді ти вирішила, що ніхто не гідний торкатися твого прекрасного тіла, і, думаючи, що Я не прийду, вже хотіла накласти на себе руки. Люба Рукміні, Я завжди зберігатиму в серці образ твого піднесеного кохання, але віддячитись тобі за твою бездомісну відданість Я не на силі.

Верховному Богові-Особі Крішні бути чиїмось чоловіком, сином чи батьком певно ні до чого, бо все належить Йому і все Йому підвладне. Щоб бути задоволеному, Він не потребує нічиєї допомоги. Він атмарама,задоволений Сам у Собі; Він може тішитись Собою без нічиєї допомоги. Але коли Господь сходить на Землю в образі людини, Він перебирає на Себе роль чоловіка, сина, друга чи ворога і виконує її досконало. Отак для цариць, а насамперед для Рукмініджі, Він виступав у ролі досконалого чоловіка і повно й досконало тішився подружнім коханням.

Ведична культура дозволяє мати багато дружин, але за умови, що жодної не обійдено увагою. Інакше сказати, ідеальний домогосподар брати собі багато дружин може лише якщо здатний їх усіх рівно задовольняти; інакше цього не дозволено. Господь Крішна — вчитель для всього світу, тому хоча Йому не треба жодної дружини, Він поширив Себе у стільки форм, скільки мав дружин, і жив з ними як ідеальний домогосподар, дотримуючи всіх реґулівних засад і правил. Він виконував обов’язки домогосподаря згідно з ведичними настановами, законами та звичаями суспільства. Кожну із Своїх 16108 дружин Крішна водночас утримував в окремому палаці, в кожному з тих палаців були різні порядки, різний настрій. Отак Господь, хоча Він єдиний, поширив Себе у 16108 ідеальних домогосподарів.