Діставши Камсин наказ, демон Кеші прибрав подоби жаского коня. Він ускочив у Вріндавану, риючи землю копитами. Його довга грива маяла на вітріч. Від іржання його зжахнувся світ. Крішна побачив, що Вріндаваною, наганяючи іржанням на всіх страх, бігає демон, задерши величезного, як хмара, хвоста. Крішна зрозумів, що Кеші викликає Його на бій. Господь прийняв виклик і з’явився перед демона. Крішна крикнув коню ставати до бою, і той кинувся на Нього, ревучи, наче лев. Кеші мчав на Крішну щодуху, щоб розтоптати Його дужими, міцними й твердими наче камінь копитами. Однак Крішна зараз цупко вхопив демона за ноги і зупинив. Дещо розгніваний, Крішна почав двома руками крутити коня навколо себе, а після кількох обертів Він відкинув демона за сотню кроків, як Ґаруда велику змію. Коли Крішна кинув огиря, той знепритомнів, але швидко очуняв і, несамовитий, чимдуж кинувся на Крішну знов, цього разу роззявивши пащу. Але щойно демон наблизився, Крішна застромив йому у рот Свою ліву руку. Демон відчув страшний біль: Крішнина рука пекла, наче розпечений на вогні прут, і в демона зразу повилітали зуби. Рука Крішни почала швидко збільшуватися і перекрила Кеші горло. Жеребець почав задихатися, тіло вкрилось потом, ноги сіпались; конаючи, він качався у власних випорожненнях і сечі, його очі вилізли з очниць, і нарешті життєва сила пішла з демона. Коли жеребець випустив дух, його рот розкрився, і Крішна легко добув назад Свою руку. Йому було зовсім не дивно, що вбити демона Кеші вдалось так легко, однак півбоги були вражені. З великою втіхою вітаючи звитяжного Крішну, вони осипали Його квітами.

Після того Нарада, великий відданий, прийшов до Крішни побачитись з Ним наодинці:

— Ти безмежна Наддуша, — сказав Нарада, — найвищий владика містичних сил, Господь усесвіту, всепроникаючий Бог-Особа. В Тобі перебуває все космічне проявлення, Ти — Господь Своїх відданих і пан над усіма. Любий Господи, Ти — Наддуша всіх живих істот. Ти містишся в серцях наче той вогонь, що захований у кожній трісочці. Ти — свідок учинків усіх живих істот і верховний повелитель в їхніх серцях. Ти самодостатній. Існуючи до творення, Ти Своєю енерґією створив увесь матеріальний всесвіт. Це за Твоїм досконалим накреслом ґуни матеріальної природи, взаємодіючи між собою, створили матеріальний світ, і підтримуєш і знищуєш його саме Ти. Ти — вічний верховний владика, і Твоя діяльність Тебе не зв’язує. Мій Господи, Ти прийшов на Землю убити так званих царів, які насправді є демони. Ці перевертні-монархи обманюють людей. Ти зійшов здійснити, що обіцяв: захистити релігійні засади й знищити негідників. Тому я впевнений, мій Господи, що вже післязавтра побачу, як демони Чанура, Муштіка, решта борці й слони, і навіть сам Камса загинуть від Твоєї руки. Я побачу це на власні очі. А потім сподіваюся побачити, як Ти вб’єш інших демонів — Шанкгу, Явану, Муру й Наракасуру. І ще побачу, як Ти забереш з небесного царства квітку паріджату і завдаш поразки самому цареві небес.

Любий Господи, — вів далі Нарада Муні, — я побачу, як завдяки кшатрійській силі Ти звитяжно здобудеш Собі у подружжя царівен, дівчат лицарського роду.

Якщо кшатрія прагне одружитися з донькою великого царя, яка є вродлива й володіє усіма чеснотами, він мусить завоювати її в бою з суперниками, і винагородою йому рука царівни.

— І ще я побачу, як Ти вирятуєш з пекельних умов царя Нріґу, — сказав Нарада Муні. — Тоді Ти вже житимеш у Двараці. Я також стану свідком того, як Ти отримаєш дружину з каменем С’ямантакою на додачу і як повернеш брахмані сина, що на той час, померши, вже піде на іншу планету. Потім Ти вб’єш демона Паундраку й пустиш з вогнем царство Каші. Я матиму змогу бачити й те, як у великій битві, змагаючись на боці Махараджі Юдгіштгіри, Ти вб’єш царя Чеді й Дантавакру, і ще багато інших Твоїх звитяжних подвигів за Твого царювання у Двараці. Діяння, що їх Ти явиш зі Своєї ласки, оспівуватимуть усі поети всіх часів. У битві на Курукшетрі Ти візьмеш участь як колісничий Арджуни і, наче втілення нездоланної смерти — вічний час, знищиш усіх воїнів, що зберуться там. Я побачу, як на цьому полі битви загине велика кількість військових сил. Мій Господи, я шанобливо вклоняюся до Твоїх лотосових стіп. Твоє становище цілком трансцендентне, Ти перебуваєш у довершеному знанні й блаженстві. Повний Сам у Собі, Ти поза будь-якими жаданнями. Появляючи Свою внутрішню енерґію, Ти Сам покладаєш усе впливові майі. Жодному не виміряти Твоїх необмежених енерґій. Любий Господи, Ти верховний владика. Ти дієш у Своїй внутрішній енерґії, і вважати Тебе залежним від будь-кого з Твоїх створінь вкрай немудро.

Ти народився в династії Яду, або Врішні. Те, що Ти з’явився на Землі в Своїй первинній формі вічного блаженного знання — Твоя розвага. Ти залежиш тільки від Себе Самого. Тому я шанобливо вклоняюся Твоїм лотосовим стопам.

Нарада Муні прагнув загострити увагу на повній незалежності Крішни. Коли Крішна з’являється в родині Яду або товаришує з Арджуною, Він діє не через бажання насолоджуватися плодами. Це все — Його розваги, і всі вони для Нього просто гра, проте для нас вони реальні й сповнені найглибшого смислу.

Віддавши Господеві Крішні шанобливі поклони, Нарада Муні з Крішниного дозволу залишив Його.

А Крішна, вбивши демона Кеші, повернувся до Своїх друзів пасти корови в лісі, наче нічого не сталося. Крішна постійно заглиблений у Свої трансцендентні розваги з друзями-пастушками й ґопі у Вріндавані, але іноді, вбиваючи всіляких демонів, Він появляє могутність Верховного Бога-Особи.

Цього самого ранку Крішна з друзями пішов бавитися на пагорб Ґовардгану. Вони гуляли у козаки-розбійники. Дехто з хлоп’ят стали за козаків, інші — за розбійників, а ще дехто були за ягнята, яких мали вкрасти. Вони тішилися собі дитячими забавами, а тимчасом поблизу з’явився демон на ім’я Вйомасура, «той, хто літає у небі». Він доводився сином іншому великому демонові — Майі. Такі демони здатні показувати дивовижні магічні трюки. Вйомасура приєднався до хлоп’ят, що стали за розбійників, і вкрав багатьох дітей, які були в грі за ягнята. Він покрав одного по однім усіх хлоп’ят і позаносив їх у гірські печери, а входи привалив камінними брилами. Крішна, збагнувши підступи демона, схопив його, наче лев ягня. Демон спробував вивільнитися, вирісши до розмірів гори, але Крішна хватки не послабив. Він зі страшною силою кинув демоном об землю і одразу вбив його, наче тварину в різниці. Вбивши демона Вйому, Крішна визволив усіх Своїх друзів з гірських печер, і друзі разом з півбогами взялись підносити Йому хвалу за Його дивовижні вчинки. Разом з друзями й коровами Крішна повернувся назад до Вріндавани.