В «Бгаґавад-ґіті» Господь стверджує: Його з’ява, народження і дії — все трансцендентне, і той, хто насправді збагне їх, стає гідний перенестися до духовного світу. З’ява, або народження, Господа не схоже на народження звичайної людини, що змушена приймати матеріальне тіло згідно зі своєю попередньою діяльністю. Причину з’яви Господа з’ясовано в другому розділі: Він приходить задля власної насолоди. Коли Господеві настав час з’явитись, усі сузір’я розташувалися якнайсприятливіше. Астрологічну ситуацію визначав вплив зірки, яка зветься Рохіні. Ту зірку вважають за дуже сприятливу. Рохіні перебуває під безпосереднім наглядом самого Брахми. Астрологія каже, що крім розташування зірок дуже важливо ще, яке є положення різноманітних планетних систем — сприятливе чи несприятливе. Проте під час народження Крішни планетні системи самі собою розташувалися якнайсприятливіше.

Тоді скрізь — на сході, заході, півдні й півночі запанували мир і спокій. На небі було видно сприятливі сузір’я, і повсюди — в містах, селах, на пасовищах, а також в розумі людей з’явилися добрі знаки. Спокійно плинули повноводі річки, на озерах квітли чудові лотоси. В лісах було безліч павичів і веселого птаства. Бриніли чудесні співи птахів, павичі танцювали з павами. Легіт розносив навколо пахощі квітів, і дотик його давав велику насолоду. Брахмани, які за звичаєм виконують вогняні жертвопринесення, помітили, що їхні домівки зробились дуже сприятливі для жертвопринесень. Через переслідування від царів-демонів жертвопринесення на вогняний вівтар в домах брахман припинилися, але тепер, побачили вони, можна спокійно запалити жертовне вогнище. Від того, що заборонено жертвопринесення, діяльність брахман розладналася, їхні розум та інтелект були пригнічені, але саме коли мав з’явитися Крішна, вони сповнилися радощів, бо почули в небі гучні трансцендентні вібрації, які сповіщали про з’явлення Верховного Бога-Особи.

Жителі планет Ґандгарва й Кіннара почали співати, а жителі Сіддгалоки й планет чаран — підносити молитви до Бога-Особи, так служачи Богові-Особі. Ангели на вищих планетах, а також їхні дружини й апсари взялись танцювати.

Вдоволені, мудреці й півбоги сипали з неба на землю квіти. Стиха накочувались на берег хвилі, а над морем у хмарах приємно гуркотіли громи.

Коли все отак злагодилося, Господь Вішну, що перебуває в серці кожної живої істоти, серед ночі з’явився як Верховний Бог-Особа перед Девакі, що здавалась однією з півбогинь. Господь Вішну з’явився наче повний місяць, що теж з’явився на сході. Тут хтось може заперечити: Крішна з’явився восьмого дня убутного місяця, тому повного місяця бути не могло. Скажемо на відповідь, що Господь Крішна прийшов у династії, яка бере початок від Місяця. А що Місяць був прародителем династії, в якій з’явився Господь, то Місяць переповнився радости і, хоча тої ночі мав бути неповним, милістю Крішни з’явився повен.

Розташування сузір’їв під час з’яви Господа Крішни детально описано в астрологічному трактаті «Кгаманік’я». Він стверджує: дитина, що народилася тої сприятливої миті, була Верховний Брахман, Абсолютна Істина.

Васудева побачив чудо-дитя, яке в чотирьох Своїх руках тримало мушлю, булаву, диск і лотос. Дитина мала на Собі знак Шріватси, на шиї — коштовне намисто з каменем Каустубгою. Вбране у жовтий шовк, дитя випромінювало сліпуче сяєво, а кольором тіла нагадувало темну хмару; Його голову прикрашав шолом, оздоблений каменем вайдур’я, коштовні браслети, сережки та інші прикраси і густе волосся. Васудева аж занімів у подиві. Щоб новонароджена дитина мала такі оздоби, то річ небачена. Васудева зрозумів, що це з’явився Господь Крішна, і від того в ньому піднявся цілий вихор почуттів. Сповнений смирення, Васудева дивувався, бо він — звичайна жива істота, що зумовлена матеріальною природою та до того ж Камсин в’язень, а всепроникаючий Бог-Особа Вішну, Крішна, народився в його домі і появив Свою первинну форму. Жодне земне дитя не народжується з чотирма руками, у прикрасах й чудовому вбранні, маючи всі ознаки Верховного Бога-Особи. Васудева знов і знов позирав на свою дитину, обмірковуючи, як відсвяткувати таку радісну подію. «Коли народжується хлопчик, — думав він, — зазвичай влаштовують урочисте свято. І хоча я ув’язнений, Верховний Бог-Особа з’явився на світ у моєму домі. Тож я маю відсвяткувати цю подію в мільйон разів бучніше проти звичайного!»

Дивлячись на новонароджене маля, Васудева, якого звуть також Анакадундубгі, почувався таким щасливим, що прагнув подарувати брахманам тисячі корів. У ведичному суспільстві цар-кшатрія, коли в його палаці відбувається якась святкова подія, роздає багато дарів, і брахманам та мудрецям прийнято давати корів у золотих оздобах. Васудева теж хотів влаштувати святкову церемонію з приводу з’явлення Крішни, але то було неможливо, бо він був за мурами Камсиної в’язниці в кайданах. Але подумки він роздав брахманам тисячі корів.

Перепевнившись, що новонароджений — то Сам Верховний Бог-Особа, Васудева віддав Йому поклон і, молитовно склавши руки, підніс Господеві свої молитви. На ту хвилю Васудева перебував в трансцендентному стані, а тому його страх перед Камсою геть зник. До того ж сяєво від новонародженого заливало всю кімнату, де він щойно з’явився.

Васудева почав молитися: — Любий Господи, я знаю, хто Ти є. Ти — Верховний Бог-Особа, Наддуша всіх живих істот і Абсолютна Істина. Ти з’явився у Своїй вічній формі, і ми зараз споглядаємо її. Я знаю, Ти прийшов звільнити мене від страху перед Камсою. Ти не належиш до матеріального світу. Ти — та особа, що створює космічне проявлення, просто кинувши погляд на матеріальну природу.

Можливо, хтось заперечить, що, мовляв, хіба може Верховний Бог-Особа, який єдиним Своїм поглядом створює цілий космос, увійти в лоно Девакі, Васудевиної дружини. І тут Васудева спростовує цей сумнів, кажучи:

— Любий Господи, то не диво, що Ти з’явився в лоні Девакі, — адже так само виникає творіння. Як Маха-Вішну Ти лежиш в Причиновому Океані, і коли Ти видихаєш, з’являються незліченні всесвіти. Тоді Ти входиш у кожний всесвіт як Ґарбгодакашаї Вішну. Далі знов поширюєш Себе як Кшіродакашаї Вішну, входячи в серце кожної живої істоти й навіть у кожний атом. Так само можна зрозуміти, в який спосіб Ти ввійшов у лоно Девакі. Здається, ніби Ти увійшов до її лона, але Ти водночас залишаєшся тим, хто пронизує все. Ти входиш і не входиш — зрозуміти, як це може бути, допоможуть матеріальні приклади. Вся сукупність матеріальної енерґії, навіть поділена на шістнадцять елементів, лишається бездіяльною. Матеріальне тіло — це лише поєднання п’яти грубих елементів: землі, води, вогню, повітря й ефіру. Здається, що ці елементи щоразу, коли з’являється нове тіло, створюються наново, але насправді вони завжди існують поза тілом. Так само і Ти, хоча з’явився як дитина в лоні Девакі, існуєш також і зовні. Завжди перебуваючи в Своїй обителі, Ти водночас поширюєш Себе в мільйони форм.

Щоб збагнути природу Твоєї з’яви, треба мати розвинений інтелект, бо відомо, що матеріальна енерґія також виходить із Тебе. Ти — первісне джерело матеріальної енерґії, як сонце — джерело сонячного світла. Сонячному світлу не вкрити сонця, і так само матеріальній енерґії, що Ти її випромінюєш, не вкрити Тебе. Здається, ніби Ти перебуваєш у трьох ґунах матеріальної природи, але насправді ґуни матеріальної природи вкрити Тебе не можуть. Філософи з високорозвиненим інтелектом розуміють це. Іншими словами, хоча й здається, що Ти перебуваєш в матеріальній енерґії, вона ніколи Тебе не вкриває.

З Вед ми знаємо, що все навкруги освітлене тому, що Верховний Брахман являє Своє сяйво. Як пояснює «Брахма-самхіта», тіло Верховного Господа випромінює брахмаджйоті, тобто сяйво Брахмана, і з того сяйва Брахмана виникає творіння. «Бгаґавад-ґіта» вказує далі, що основою, на якій існує сяйво Брахмана, також є Верховний Господь. Він — корінь, першопричина всього. Але нерозумні вважають, що, приходячи в матеріальний світ, Верховний Бог-Особа набуває матеріальних якостей. Ті судження незрілі, їх висувають малорозумні люди.

Верховний Бог-Особа прямо чи непрямо існує скрізь; Він перебуває поза матеріальним творінням і водночас всередині нього. Він перебуває в матеріальному творінні не лише як Ґарбгодакашаї Вішну — Господь присутній і в кожному атомі. Все існує завдяки Його присутності, поза Ним буття немає. Ведичні настанови скеровують шукати Наддушу, корінь усього, бо окремо від Верховного Господа не існує нічого. Отже, матеріальне проявлення є однією з видозмін Його енерґії. І нежива матерія, і життєдайна сила, душа, еманують з Нього. Самі лише невігласи можуть вважати, що, з’являючись, Верховний Господь потрапляє під владу матеріальних умов. Навіть якщо здається, ніби Він з’являється в матеріальному тілі, впливові жодних матеріальних умов Він не влягає. Отже, Крішна прийшов Сам, щоб спростувати всі недосконалі теорії щодо з’яви й зникнення Верховного Господа.

— Мій Господи, Твої з’ява, існування й зникнення непідвладні впливові матеріальних якостей. В Тобі немає нічого неймовірного чи суперечливого, адже Твоя Господня Милість — володар усього і основа для Верховного Брахмана. Як Ти сказав, матеріальна природа діє під Твоїм наглядом, наче той чиновник, що працює згідно з наказами свого керівника. Діяльність підлеглих не впливає на Тебе. Верховний Брахман і весь доступний чуттєвому сприйняттю світ існує в Тобі, і Твоя Господня Милість панує над усім, що відбувається в матеріальній природі.

Тебе звуть шуклам. Шуклам, тобто біле — символ Абсолюної Істини, що непідвладна впливові матеріальних якостей. Господь Брахма зветься ракта, червоний, бо представляє страсть, творчі якості. Господь Шіва знищує космос — отже, він є владика темряви. Космічне проявлення творить, знищує і підтримує дія Твоїх енерґій, однак якості тих енерґій на Тобі не позначаються. Веди стверджують: харір хі нірґун̣ах̣ са̄кша̄т — Верховний Бог-Особа вільний від усіх матеріальних якостей. Також сказано, що страсти й невігластва у Верховному Господеві не існує.

Мій Господи, Ти — верховний владця, Бог-Особа, Ти найвищий з-поміж великих! Ти той, хто дає лад усьому космічному проявленню. Хоча й верховний володар, Ти ласкаво з’явився в моєму домі. Твій намір — знищити тих, хто тримають з безбожними правителями світу, які, увібравшись у царські шати, насправді є просто демони. Я певен, Ти знищиш їх разом з усіма їхніми прибічниками та воїнами.

Я знаю, що Ти з’явився вбити нелюда Камсу і його посіпак. Але він заздалегідь, знаючи, що Ти прийдеш убити його разом з усіма його послідовниками, вже вбив усіх Твоїх братів, що народилися перед Тобою. Тепер він чекає на звістку про Твоє народження. Тільки-но вона прийде, Камса при повній зброї з’явиться убити Тебе.

Васудева скінчив моління. І тоді піднесла молитву Девакі, мати Крішни. Від братових злодійств вона терпіла великий страх. Девакі сказала:

— Любий Господи, Твої вічні форми — Нараяна, Господь Рама, Хаяшірша, Вараха, Нрісімха, Вамана, Баладева й мільйони інших втілень, що походять з Господа Вішну, описані у Ведах як первинні. Ти є первинний, бо всі форми, в яких Ти приходиш, поза матеріальним творінням. Ти у Своїй формі існував до творення космосу. Твої форми вічні й всепроникаючі. Вони самосяйні й незмінні, і матеріальні якості їх не забруднюють. Ці форми вічні, всесвідомі й сповнені блаженства; вони, що перебувають у трансцендентному добрі, завжди занурені в свої розваги. Ти не обмежений якоюсь певною формою, і всі Твої вічні трансцендентні форми є самодостатні. Я знаю, що Ти — Верховний Господь Вішну.

Як спливе багато мільйонів років, життя Брахми закінчується, і тоді настає знищення космічного прояву. По тому п’ять елементів — земля, вода, вогонь, повітря й ефір — входять у махат-таттву. Час примушує махат-таттву своєю чергою увійти в непроявлену матеріальну енерґію, сукупна матеріальна енерґія входить у джерело енерґії прадгану, а прадгана входить у Тебе. Отже, після знищення космічного прояву лишаєшся тільки Ти, Твоє трансцендентне ім’я, форма, якості й оточення.

Мій Господи, я складаю Тобі шану, бо Ти — володар сукупної непроявленої енерґії й первинне джерело матеріальної природи. Мій Господи! Під впливом часу, що виявляється як період від миті і до року, перебуває все космічне проявлення. Все діє під Твоїм наглядом. Ти — первинний управитель усього, джерело всіх могутніх енерґій.

Зумовленій душі не врятуватись від народжень і смертей, що постійно переслідують її, хоча вона й тікає від переслідувачів з одного тіла в інше, з планети на планету. Але, прийшовши до Твоїх лотосових стіп, жива істота, що терпіла великий страх, може взяти притулок Твоїх стіп і так повністю позбутися страху перед грізною смертю.

Цю думку Девакі підтверджує Сам Господь у «Бгаґавад-ґіті». Господь каже, що навіть той, хто, тікаючи від народження, смерти, хвороб і старости, пройде всім усесвітом від Брахмалоки до Паталалоки, їх не уникне. Але той, каже Господь, хто увіходить в царство Боже, повертатися до матеріального світу вже не мусить.

— Тому благаю, мій Господи, врятуй мене від сина Уґрасени, Камси, що не знає жалю. Молю Твою Милість, вирятуй мене з того жаху — адже Ти завжди радо захищаєш Своїх відданих.

Господь підтверджує це в «Бгаґавад-ґіті», запевняючи Арджуну : « Можеш проголосити всьому світові : Мій відданий не загине».

Молячи в Господа порятунку, мати Девакі не могла сховати материнських почуттів до Господа:

— Я знаю, що це Твоя трансцендентна подоба, яку споглядають у медитації великі мудреці, однак все одно боюся, що Камса, щойно дізнається про Твою з’яву, заподіє Тобі якесь зло. Тому прохаю: до певного часу зробися невидимим для матеріального людського ока. — Іншими словами, Девакі прохала Господа прибрати вигляду звичайної дитини. — Я боюсь мого брата Камсу лише через те, що з’явився Ти. Господи Мадгусудано, можливо, Камса ще не знає, що Ти народився. Тому прохаю Тебе, сховай чотирируку форму Твоєї Господньої Милости, що тримає чотири символи Вішну — мушлю, диск, булаву і лотос. Любий Господи, по загладі космічного прояву Ти заховуєш у Своєму лоні весь усесвіт, однак Своєю щирою ласкою Ти з’явився в моєму лоні. Задля вдоволення Своїх відданих Ти імітуєш діяльність звичайних людських істот — і це сповнює мене подивом.

Вислухавши моління Девакі, Господь відповів:

— Люба матінко, за часів Сваямбгуви Ману Мій батько Васудева жив як один з Праджапаті. Тоді його звали Сутапа, а ти була його дружина Прішні. За тих часів Брахма, прагнучи залюднити всесвіт, попросив вас народити нащадка. Ви виконували суворі аскези і цілковито опанували свої чуття. Виконуючи йоґічні дихальні вправи, ти і твій чоловік навчилися терпіти дію всіх матеріальних законів, — дощі, бурі, палюче проміння сонця. Ви додержували всіх релігійних засад. Це допомогло вам очистити свої серця і вийти з-під впливу матерії. Тримаючи аскезу, ви їли саме листя дерев, яке впало на землю. По тому ви, вже маючи стійкий розум і підкоривши собі статевий потяг, почали молитися до Мене, прохаючи чудесного благословення. Ви виконували суворі аскези дванадцять тисяч років за літочисленням півбогів, і протягом всього часу ваш розум був завжди зосереджений на Мені. Ви дуже втішили Мене своєю відданістю та служінням і ще тим, що в своєму серці постійно плекали думки про Мене. О непорочна мати, твоє серце завжди чисте. Тоді Я з’явився перед тобою в цій самій формі, щоб виконати твоє бажання, і запитав, чого б ти хотіла. Ти попрохала, щоб Я народився твоїм сином. І хоча ти бачила Мене віч-на-віч, замість прохати повного звільнення від кайданів матерії, ти під впливом Моєї енерґії попрохала, щоб Я став тобі сином.

Іншими словами, Господь, саме щоб з’явитись у матеріальному світі, обрав собі батька й матір — Прішні й Сутапу. Хоч би де з’являвся Господь у подобі людини, хтось має стати Йому за батька й матір; тож Він обрав Собі за батька й матір Прішні з Сутапою. Ні Прішні, ні Сутапа не просили в Господа звільнення. Звільнення нічого не важить, якщо його порівняти до трансцендентного любовного служіння Господеві. Господь міг негайно дарувати Прішні й Сутапі звільнення, але Він, як з’ясовують дальші вірші, обрав лишити їх у матеріальному світі задля Своїх майбутніх з’явлень. Отримавши від Господа благословення стати Його батьком і матір’ю, Прішні й Сутапа облишили аскези й жили як чоловік і дружина, щоб їхньою дитиною став Сам Верховний Господь.

Належного часу Прішні завагітніла й народила дитину.

— Тоді Мене називали Прішніґарбга, — казав далі Господь до Девакі й Васудеви. — Наступної епохи ви народилися як Адіті й Каш’япа, а Я став вашим сином Упендрою. Тоді Я мав подобу карлика, і звали мене Ваманадева. Моє благословення вам було таке, що я народжуватимуся вашим сином тричі. Вперше Я був Прішніґарбга, народжений від Прішні й Сутапи, наступного разу Я прийшов як Упендра, син Адіті й Каш’япи, а нині, втретє, народився як Крішна від вас, Девакі й Васудеви. Я появив форму Вішну, щоб переконати вас: Я, той самий Верховний Бог-Особа, народився знов. Я міг з’явитися наче звичайне дитя, але тоді ви б не повірили, що з вашого лона народився Верховний Бог-Особа. Любі батько й мати, ви багато разів ростили Мене як свою дитину з великою ніжністю й любов’ю, і тому я дуже вдоволений з вас і зобов’язаний перед вами. Запевняю вас, що тепер ви, досконало виконавши свою місію, повернетеся додому, назад до Бога. Я знаю, ви дуже турбуєтеся за Мене і боїтеся Камси. Тому наказую негайно віднести Мене до Ґокули й обміняти на доньку, що народилася в Яшоди.

Сказавши так Своєму татові й матері, Господь перемінився в звичайну дитину і вже не сказав і слова.

Отримавши наказ Верховного Бога-Особи, Васудева взяв сина на руки, щоб винести його з кімнати, де Він народився. Саме тоді у Нанди з Яшодою народилася донька. То була Йоґамайа, внутрішня енерґія Господа. Під впливом тої внутрішньої енерґії, Йоґамайі, всіх мешканців Камсиного палацу, і вартових першими, зборов міцний сон: двері палацу порозчинялися, хоча їх було замкнено на ключ, а до замків припасовано залізні ланцюги. Ніч була непроглядна, але Васудева з Крішною на руках бачив усе наче в яскравому сонячному світлі.

В «Чайтан’я-чарітамріті» сказано, що Крішна — наче сонячне світло, і там, де Він, немає місця ілюзорній енерґії, яку порівнюють до темряви. Коли Васудева ніс Крішну, нічна темрява розсіялась. Двері в’язниці розчинилися самі собою. У небі гуркотів грім, була страшна злива. Коли Васудева виніс свого сина Крішну під ту зливу, Господь Шеша в подобі змія простер над Васудевиною головою Свого каптура, щоб дощ не був Васудеві завадою. Прийшовши на берег Ямуни, Васудева побачив, що її хвилі з ревом б’ються в берег, а всю річку вкриває піна. Однак хоча річка несамовито лютувала, води її розступилися, зробивши прохід для Васудеви, як великий Індійський Океан відкрив шлях Господу Рамі, коли Він будував міст через затоку. Васудева перейшов Ямуну. Діставшись на другий бік, він пішов просто в Ґокулу до палацу Нанди Махараджі. Прийшовши в Ґокулу, він побачив, що всі пастухи міцно сплять. Скориставшись з нагоди, він тихесенько ввійшов до Яшодиного будинку і там без ніяких ускладнень поміняв свого сина на новонароджену дівчинку. Помінявши хлопчика на дівчинку, Васудева так само тихесенько вийшов і повернувся до Камсиної в’язниці, там обережно поклав дівчинку на коліна Девакі і назад замкнув на собі кайдани, щоб Камса не здогадався, що тої ночі трапилося стільки подій.

Мати Яшода знала, що народила дитину, але, втомлена від пологів, міцно спала. Прокинувшись, породілля не пам’ятала, кого народила, хлопчика чи дівчинку.