Бґ. 9.29
Devanagari
समोऽहं सर्वभूतेषु न मे द्वेष्योऽस्ति न प्रिय: ।
ये भजन्ति तु मां भक्त्या मयि ते तेषु चाप्यहम् ॥ २९ ॥
ये भजन्ति तु मां भक्त्या मयि ते तेषु चाप्यहम् ॥ २९ ॥
Verse text
само ’хам̇ сарва-бгӯтешу
на ме двешйо ’сті на прійах̣
йе бгаджанті ту ма̄м̇ бгактйа̄
майі те тешу ча̄пй ахам
на ме двешйо ’сті на прійах̣
йе бгаджанті ту ма̄м̇ бгактйа̄
майі те тешу ча̄пй ахам
Synonyms
самах̣ — однаково прихильний; ахам — Я; сарва-бгӯтешу — до всіх живих істот; на — ніхто; ме — Мені; двешйах̣ — ненависний; асті — є; на — не; прійах̣ — дорогий; йе — ті, хто; бгаджанті — виявляють трансцендентне служіння; ту — але; ма̄м — Мені; бгактйа̄ — у відданості; майі — перебувають в Мені; те — такі особистості; тешу — в них; ча — також; апі — неодмінно; ахам — Я.
Translation
Я нікому не заздрю і ставлюсь до всіх без упередження. Я однаково ставлюсь до всіх. Але той, хто віддано служить Мені, той — Мій друг, він в Мені, і Я йому також друг.
Purport
Можна запитати: якщо Кр̣шн̣а однаково ставиться до кожного, і ніхто Йому не є особливо близький друг, то чому ж тоді Він виявляє підвищену зацікавленість стосовно відданих, завжди поглинутих трансцендентним служінням Йому? Однак, це не є упереджене ставлення, це природно. Кожна людина в матеріальному світі може бути дуже схильною до побожних дій, і все ж таки вона виявляє особливий інтерес до своїх дітей. Господь заявляє, що кожна жива істота у будь-якій формі — Його дитя, і Він щедро дарує їй усе необхідне для життя. Він — як та хмара, що поливає дощем усе — і скелі, і землю, і воду. Однак до Своїх відданих Він виявляє особливу прихильність. Такі віддані завжди перебувають в свідомості Кр̣шн̣и, і тому в духовному розумінні вони завжди з Ним. Сам вислів «свідомість Кр̣шн̣и» стосується тих, хто має таку свідомість — чистих трансценденталістів, що перебувають у Ньому. Господь зрозуміло каже тут: майі те — «вони в Мені». І цілком природно, що Господь також перебуває в них. Це — взаємно. Слова йе йатга̄ ма̄м̇ прападйанте та̄м̇с татгаіва бгаджа̄мй ахам — «до якої міри людина вручає себе Мені, настільки і Я піклуюсь про неї» також пояснюють це. Така трансцендентна взаємність існує завдяки тому, що і Господь, і відданий мають свідомість. Якщо діамант помістити в оправу золотого персня, він матиме ще кращий вигляд. Таким чином і золото, і діамант прикрашають одне одного. І Господь, і жива істота вічно сяють, і коли в живої істоти з’являється схильність служити Господу, вона уподібнюється золоту; Господь — діамант, і це сполучення чудове. Живих істот в їхньому чистому стані називають відданими. Верховний Господь стає відданим Своїх відданих. Якщо нема стосунків взаємності між відданим і Господом, то як можна говорити про персоналістську філософію. В філософії імперсоналістів немає взаємних стосунків між Верховним Господом і живою істотою, проте вони є в персоналістській філософії.
Господа часто порівнюють з деревом бажань, і чого б не побажала людина від цього дерева, Господь дає їй. Але тут зміст ще глибший. Як сказано в цьому вірші, Господь виявляє особливу прихильність до Своїх відданих. У цьому — вияв особливої милості Господа до них. Не слід думати, що взаємність Господа зумовлена законом карми. Вона належить до трансцендентного стану, в якому діють Господь і віддані. Віддане служіння Господеві не належить до матеріального світу, воно — частина духовного світу, де правлять вічність, блаженство і знання.