Бґ. 8.15

П О Я С Н Е Н Н Я : Скороминущий матеріальний світ сповнюють страждання, що пов’язані з народженням, старістю, хворобами та смертю, і тому природно, що той, хто досяг найвищої досконалості, піднявшись на верховну планету Кр̣шн̣алоку, Ґолоку Вр̣ндава̄на, не бажає повертатись звідти. У ведичній літературі верховну планету описано як авйакту, акшару та парама̄ ґаті; іншими словами, ця планета перебуває поза нашим матеріальним баченням, вона незбагненна, але вона є найвищою метою, тим місцем, куди потрапляють маха̄тми (великі душі). Маха̄тми сприймають трансцендентне послання од відданих, які пізнали себе, й відтак, поступово вдосконалюючи своє віддане служіння в свідомості Кр̣шн̣и, досягають таких трансцендентних вершин, що більше не бажають піднятись ні на жодну матеріальну планету ба й навіть на жодну планету духовного світу. Вони бажають лише Кр̣шн̣и й спілкування з Ним. В цьому полягає вища досконалість життя. В даному вірші описано саме тих відданих-персоналістів, які вшановують Верховного Господа Кр̣шн̣у. Такі віддані в свідомості Кр̣шн̣и досягають найвищої досконалості життя. Іншими словами, вони є найдосконалішими душами.