Skip to main content

ГЛАВА ВОСЬМА

Осягнення Всевишнього

Текст

арджуна ува̄ча
кім̇ тад брахма кім адгйа̄тмам̇
кім̇ карма пурушоттама
адгібгӯтам̇ ча кім̇ проктам
адгідаівам̇ кім учйате

Послівний переклад

арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; кім—що; тат—те; брахма— Брахман; кім—що; адгйа̄тмам—«я»; кім—що; карма—кармічна діяльність; пуруша-уттама—Верховна Особа; адгі-бгӯтам—матеріальне проявлення; ча—і; кім—що; проктам—називають; адгідаівам—напівбоги; кім—що; учйате—називають.

Переклад

Арджуна спитав: О мій Господи, о Вища Особо, що таке Брахман? Що таке «я»? Що таке кармічна діяльність? Що становить собою матеріальне проявлення? Хто такі напівбоги? Будь ласка, поясни мені все це.

Коментар

У даній главі Господь відповідає на різні питання Арджуни, починаючи з питання «що є Брахман?». Господь також роз’яснює тут поняття карми (діяльності задля плодів), відданого служіння й елементів йоґи, а також відданого служіння в його чистому вигляді. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам пояснюється, що Вища Абсолютна Істина відома як Брахман, Парама̄тма̄ й Бгаґава̄н. Окрім того, живу істоту, індивідуальну душу, також називають Брахманом. Арджуна ще розпитує про значення слова а̄тма̄, що стосується тіла, душі та розуму. Згідно з ведичним словником, слово а̄тма̄ стосується розуму, душі, тіла, а також чуття.

Арджуна звертається до Верховного Господа як до Пурушоттами, Верховної Особи, і це означає, що він задає питання не просто своєму другові, але Верховній Особі, розуміючи, що Кр̣шн̣а — найвищий авторитет, здатний дати чіткі відповіді на його питання.

Текст

адгійаджн̃ах̣ катгам̇ ко ’тра
дехе ’смін мадгусӯдана
прайа̄н̣а-ка̄ле ча катгам̇
джн̃ейо ’сі нійата̄тмабгіх̣

Послівний переклад

адгійаджн̃ах̣—Господь жертвопринесень; катгам—як; ках̣—хто; атра—тут; дехе—у тілі; асмін—у цьому; мадгусӯдана—о Мадгусудано; прайа̄н̣а-ка̄ле—в момент смерті; ча—і; катгам—як; джн̃ейах̣ асі—Тебе можна пізнати; нійата-а̄тмабгіх̣—той, хто володіє собою.

Переклад

Хто є Владикою жертвопринесень, і яким чином Він живе в тілі, о Мадгусӯдано? І як можуть ті, що вдаються до відданого служіння, пам’ятати Тебе під час смерті?

Коментар

Визначення «Володар усіх жертвопринесень» може стосуватись або Індри, або Вішн̣у. Вішн̣у — глава основних напівбогів, включно з Брахмою і Ш́івою, а Індра — головний серед напівбогів, яких наділено виконавчою владою. Як Індрі, так і Вішн̣у поклоняються, відправляючи йаджн̃и. А тут Арджуна запитує, хто ж по суті є володар йаджн̃и (жертвопринесення), і яким чином Господь перебуває в тілі живої істоти.

Арджуна звертається до Господа і називає Його Мадгусӯданою, бо колись Кр̣шн̣а убив демона Мадгу. Насправді такі питання, що виражають сумнів, не могли постати перед Арджуною, бо Арджуна — відданий, який усвідомлює Кр̣шн̣у. Такі сумніви подібні до демонів, а що Кр̣шн̣а майстерно знищує демонів, то Арджуна і звертається до Нього як до Мадгусӯдани, сподіваючись, що Кр̣шн̣а знищить й ці демонічні сумніви, що зринули в його мозку.

У цьому вірші дуже важливим є слово прайа̄н̣а-ка̄ле, оскільки все, що ми робили у житті, вивіряється під час смерті. Арджуну хвилює питання про тих, хто постійно перебуває в свідомості Кр̣шн̣и. Яким буде їхнє становище під кінець? В момент смерті функції тіла повністю порушуються, й розум не може діяти належним чином. За такого розладнаного тілесного стану людина, можливо, не зможе згадати Верховного Господа. Великий відданий Маха̄ра̄джа Кулаш́екгара молився: «Мій любий Господи, зараз я цілком здоровий, тож краще було б, якби я вмер негайно, так, щоб лебідь мого розуму зміг знайти доступ до стебла Твоїх лотосних стіп». Цю метафору вжито тут тому, що лебідь, водоплавний птах, знаходить задоволення у тім, що заривається в лотосове квіття, жартома намагаючись зануритись в квітку лотоса. Маха̄ра̄джа Кулаш́екгара й каже Господеві: «Зараз мій розум несхвильований і я цілком здоровий. Якщо я помру негайно, думаючи про Твої лотосні стопи, тоді я можу бути впевненим, що досягну досконалості в своєму відданому служінні Тобі. Але якщо мені доведеться чекати природної смерті, то я не знаю, що трапиться тоді, бо на той час тілесні функції будуть порушені, мене мучитиме ядуха, й, можливо, я не зможу промовляти Твоє ім’я. Дозволь мені краще вмерти зараз же». Арджуна питає, як саме в такий відповідальний час людина може зосередити свій розум на лотосних стопах Кр̣шн̣и.

Текст

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
акшарам̇ брахма парамам̇
свабга̄во ’дгйа̄тмам учйате
бгӯта-бга̄водбгава-каро
вісарґах̣ карма-сам̇джн̃ітах̣

Послівний переклад

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; акшарам—незруйновний; брахма—Брахман; парамам—трансцендентний; свабга̄вах̣—вічна природа; адгйа̄тмам—«я»; учйате—називають; бгӯта-бга̄ва-удбгава-карах̣—виробляє матеріальні тіла живих істот; вісарґах̣—творіння; карма—кармічна діяльність; сам̇джн̃ітах̣—називають.

Переклад

Верховний Господь сказав: Непідвладну знищенню, трансцендентну живу істоту називають Брахманом, а її вічна природа носить назву адгйа̄тми, «я». Дії, що стосуються розвитку матеріальних тіл, називають кармою, або діяльністю заради плодів.

Коментар

Брахман не підвладний знищенню й вічносущий, і його природа ніколи не змінюється. Але вище од Брахмана стоїть Парабрахман. Поняття Брахмана стосується живої істоти, а Парабрахман означає Верховного Бога-Особу. Вічне природне становище живої істоти відмінне від її становища в матеріальному світі. Обумовлена матеріальною свідомістю, вона природним чином намагається панувати над матерією, але в духовній свідомості, свідомості Кр̣шн̣и, її становище полягає в служінні Всевишньому. Якщо істота має матеріальну свідомість, вона змушена прибирати різні матеріальні тіла в матеріальному світі. Це називають кармою, або мінливістю творіння, причиною якої є матеріальна свідомість.

У ведичній літературі живу істоту називають джı̄ва̄тмою і Брахманом, але її ніколи не називають Парабрахманом. Жива істота (джı̄ва̄тма̄) займає різні позиції: іноді вона занурюється в пітьму матеріальної природи й ототожнює себе з матерією, а іноді вона ототожнює себе з вищою, духовною природою. Тому її називають межовою енерґією Верховного Господа. Жива істота приймає матеріальне або ж духовне тіло залежно від того, з якою природою вона себе ототожнює: з матеріальною, чи з духовною. В матеріальній природі вона може мати тіло, що відповідає одному з 8 400 000 видів життя, але в духовній природі вона має лише одне тіло. Занурена в матеріальну природу, вона іноді стає людиною, напівбогом, твариною, звіром, птахом тощо, згідно із своєю кармою. Інколи жива істота виконує жертвопринесення (йаджн̃и) для того, щоб досягнути райських матеріальних планет й насолодитися сприятливими тамтешніми умовами життя, але, вичерпавши свої заслуги, вона знову повертається на Землю в людській подобі.

Чга̄ндоґйа Упанішада описує спосіб ведичного жертвопринесення. На жертовному вівтарі підношення п’яти різновидів покладають на п’ять різного роду вогнищ. П’ять вогнищ уособлюють собою райські планети, хмари, Землю, чоловіка й жінку, а п’ять різновидів жертовних підношень — це відповідно: віра, той, хто насолоджується життям на Місяці, дощ, злаки і сім’я.

Під час жертвопринесення жива істота приносить певні жертви, щоб досягти відповідних райських планет і зрештою потрапляє туди. Коли заслуги, що здобуті жертвопринесенням, вичерпуються, жива істота спускається на Землю у вигляді дощу, далі набуває форми зерна, зерно з’їдає чоловік, в якому воно перетворюється на сім’я, яке запліднює жінку, й відтак жива істота знов якось досягає людської форми життя, щоб приносити жертвопринесення і знову повторювати цей самий цикл. Таким чином жива істота блукає туди й сюди дорогами матеріального життя. Але свідома Кр̣шн̣и особистість уникає таких жертвопринесень. Вона безпосередньо звертається до свідомості Кр̣шн̣и й належним чином готується повернутись до Бога.

Коментатори Бгаґавад-ґı̄ти імперсоналістського толку безпідставно вважають, що Брахман прибирає форми джı̄ви в матеріальному світі, і щоб обґрунтувати це, посилаються на сьомий вірш п’ятнадцятої глави Ґı̄ти. Але в даному вірші Господь також каже про живу істоту: «Моя вічна фраґментарна частка». Часточка Бога, жива істота, може впасти донизу, в матеріальний світ, але Верховний Господь (Ачйута) ніколи не падає. Тому припущення, що Верховний Брахман набуває форми джı̄ви, є неприйнятним. Слід пам’ятати, що ведична література відрізняє Брахмана (живу істоту) од Парабрахмана (Верховного Господа).

Текст

адгібгӯтам̇ кшаро бга̄вах̣
пурушаш́ ча̄дгідаіватам
адгійаджн̃о ’хам ева̄тра
дехе деха-бгр̣та̄м̇ вара

Послівний переклад

адгібгӯтам—фізичне проявлення; кшарах̣—той, що постійно змінюється; бга̄вах̣—природа; пурушах̣—всесвітня форма, яка включає в себе таких напівбогів, як напівбоги Сонця й Місяця; ча— і; адгідаіватам — називають адгідаіва; адгійаджн̃ах̣ — Наддуша; ахам—Я (Кр̣шн̣а); ева—неодмінно; атра—у цьому; дехе—у тілі; деха-бгр̣та̄м—втіленого; вара—о кращий.

Переклад

О кращий із втілених істот, фізичну природу, що постійно змінюється, називають адгібгӯтою (матеріальним проявленням). Всесвітня форма Господа, яка включає в себе всіх напівбогів, таких, як напівбоги Сонця й Місяця, носить назву адгідаіви. А Мене, Верховного Господа, що представлений як Наддуша в серці кожної втіленої істоти, називають адгійаджн̃ею (Володарем жертвопринесень).

Коментар

Фізична природа постійно змінюється. Матеріальні тіла загалом проходять шість етапів розвитку: вони народжуються, ростуть, існують протягом деякого часу, виробляють якісь бічні продукти, виснажуються й зникають. Цю фізичну природу називають адгібгӯтою. Її створено в певний момент і в належний момент буде знищено. Концепцію всесвітньої форми Верховного Господа, яка містить у собі всіх напівбогів і різні планети, на яких вони живуть, називають адгідаіватою. В тілі, поряд з індивідуальною душею, перебуває й повновладний представник Господа Кр̣шн̣и, Наддуша. Наддушу називають Парама̄тмою, або адгійаджн̃ою, і міститься вона в серці. Слово ева, зокрема, важливе в контексті даного вірша, бо цим Господь підкреслює, що Парама̄тма̄ не відрізняється від Нього Самого. Наддуша, Верховний Бог-Особа, перебуває поруч індивідуальної душі й є свідком усієї її діяльності, а також джерелом різніх станів свідомості душі. Наддуша дає індивідуальній душі можливість вільно діяти, а Сама спостерігає за її діяльністю. Призначення всіх різноманітних виявів Верховного Господа само по собі одкривається чистому відданому, що перебуває в свідомості Кр̣шн̣и й служить Господеві на трансцендентному рівні. Неофіт, який не може сприймати Верховного Господа як Наддушу, споглядає грандіозну всесвітню форму Господа, що її називають адгідаіватою. Неофіту радять споглядати всесвітню форму Господа, яку називають віра̄т̣-пурушею, ногами якої вважають нижчі планети, очима — Сонце і МіNext »сяць, а головою — вищі планетні системи.

Текст

анта-ка̄ле ча ма̄м ева
смаран муктва̄ калеварам
йах̣ прайа̄ті са мад-бга̄вам̇
йа̄ті на̄стй атра сам̇ш́айах̣

Послівний переклад

анта-ка̄ле—наприкінці життя; ча—також; ма̄м—Мене; ева—неодмінно; смаран—пам’ятаючи; муктва̄—залишаючи; калеварам— тіло; йах̣—той, хто; прайа̄ті—йде; сах̣—він; мат-бга̄вам—Моєї природи; йа̄ті—досягає; на—не; асті—є; атра—тут; сам̇ш́айах̣— сумнів.

Переклад

І кожен, хто наприкінці життя покидає тіло, пам’ятаючи лише про Мене одного, одразу ж досягає Моєї природи. Це безсумнівно.

Коментар

У цьому вірші підкреслено важливість свідомості Кр̣шн̣и. Кожний, хто залишає своє тіло, перебуваючи в свідомості Кр̣шн̣и, одразу ж переноситься в трансцендентну природу Верховного Господа. Верховний Господь — найчистіший з чистих. Тому, кожний, хто завжди усвідомлює Кр̣шн̣у, також є найчистіший із чистих. Важливим тут є слово смаран («пам’ятаючи»). Душа, що не очистилась за допомогою відданого служіння в свідомості Кр̣шн̣и, не здатна пам’ятати про Кр̣шн̣у. Тому слід практикувати свідомість Кр̣шн̣и з самого початку свого життя. Той, хто бажає досягнути успіху наприкінці життя, повинен зрозуміти, наскільки це важливо — завжди пам’ятати про Кр̣шн̣у. Тому слід постійно повторювати маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе. Господь Чаітанйа радив бути терплячим, як дерево (тарор іва сахішн̣уна̄). Стільки перешкод може постати перед людиною, яка оспівує Харе Кр̣шн̣а! Однак вона, терпеливо зносячи усі труднощі, повинна продовжувати виспівувати Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, щоб скористатись наприкінці життя всіма вигодами свідомості Кр̣шн̣и.

Текст

йам̇ йам̇ ва̄пі смаран бга̄вам
тйаджатй анте калеварам
там̇ там еваіті каунтейа
сада̄ тад-бга̄ва-бга̄вітах̣

Послівний переклад

йам йам—що б не; ва̄ апі—взагалі; смаран—пам’ятаючи; бга̄вам— природу; тйаджаті—покидаючи; анте—наприкінці; калеварам— тіло; там там—подібний; ева—неодмінно; еті—одержує; каунтейа—син Кунтı̄; сада̄—завжди; тат—те; бга̄ва—стан буття; бга̄вітах̣—пам’ятаючи.

Переклад

Про який би стан буття не пам’ятала людина, покидаючи своє тіло, о сину Кунтı̄, того стану вона неодмінно й досягає.

Коментар

The process of changing one’s nature at the critical moment of death is here explained. A person who at the end of his life quits his body thinking of Kṛṣṇa attains the transcendental nature of the Supreme Lord, but it is not true that a person who thinks of something other than Kṛṣṇa attains the same transcendental state. This is a point we should note very carefully. How can one die in the proper state of mind? Mahārāja Bharata, although a great personality, thought of a deer at the end of his life, and so in his next life he was transferred into the body of a deer. Although as a deer he remembered his past activities, he had to accept that animal body. Of course, one’s thoughts during the course of one’s life accumulate to influence one’s thoughts at the moment of death, so this life creates one’s next life. If in one’s present life one lives in the mode of goodness and always thinks of Kṛṣṇa, it is possible for one to remember Kṛṣṇa at the end of one’s life. That will help one be transferred to the transcendental nature of Kṛṣṇa. If one is transcendentally absorbed in Kṛṣṇa’s service, then his next body will be transcendental (spiritual), not material. Therefore the chanting of Hare Kṛṣṇa, Hare Kṛṣṇa, Kṛṣṇa Kṛṣṇa, Hare Hare/ Hare Rāma, Hare Rāma, Rāma Rāma, Hare Hare is the best process for successfully changing one’s state of being at the end of one’s life.

Текст

тасма̄т сарвешу ка̄лешу
ма̄м анусмара йудгйа ча
майй арпіта-мано-буддгір
ма̄м еваішйасй асам̇ш́айах̣

Послівний переклад

тасма̄т—тому; сарвешу—у всі; ка̄лешу—у часи; ма̄м—Мене; анусмара — продовжуй пам’ятати; йудгйа — бийся; ча — також; майі—Мені; арпіта—упокоривши; манах̣—розум; буддгіх̣—інтелект; ма̄м—Мене; ева—неодмінно; ешйасі—ти досягнеш; асам̇ш́айах̣— без сумніву.

Переклад

Тому, Арджуно, ти повинен завжди думати про Мене в образі Кр̣шн̣и й водночас виконувати визначений тобі обов’язок — воювати. Присвятивши Мені всі свої дії і зосередивши на Мені свій розум та інтелект, ти, безперечно, досягнеш Мене.

Коментар

Ця настанова, яку було дано Арджуні, є дуже важливою для всіх людей, що занурені в матеріальну діяльність. Господь не каже, що людині треба залишити визначені їй обов’язки та справи. Можна продовжувати виконувати їх й водночас, виспівуючи Харе Кр̣шн̣а, думати про Кр̣шн̣у. Таким способом людина звільниться від матеріальної скверни і її розум заполонить Кр̣шн̣а. Повторюючи імена Кр̣шн̣и, істота, безсумнівно, перейде на верховну планету Кр̣шн̣алоку.

Текст

абгйа̄са-йоґа-йуктена
четаса̄ на̄нйа-ґа̄міна̄
парамам̇ пурушам̇ дівйам̇
йа̄ті па̄ртга̄нучінтайан

Послівний переклад

абгйа̄са-йоґа—практикою; йуктена—заглиблений у медитацію; четаса̄ — розумом та інтелектом; на анйа-ґа̄міна̄ — не відхиляючись; парамам — Всевишнього; пурушам — Бога-Особи; дівйам — трансцендентного; йа̄ті—досягає; па̄ртга—син Пр̣тги; анучінтайан— постійно думаючи про.

Переклад

Той, хто медитує на Мене як на Верховного Бога-Особу, завжди пам’ятаючи про Мене, і не відхиляється од цього шляху, той, о Па̄ртго, неодмінно досягне Мене.

Коментар

У цьому вірші Господь Кр̣шн̣а підкреслює, наскільки важливо пам’ятати про Нього. Пам’ять про Кр̣шн̣у оживає від повторення маха̄-мантри Харе Кр̣шн̣а. Коли людина відтворює і слухає звукову вібрацію Верховного Господа, звучання святого імені заповнює її слух, мову і розум. Така містична медитація зовсім нескладна і вона допомагає досягти Верховного Господа. Пурушам означає «той, хто насолоджується». Хоча живі істоти належать до межової енерґії Верховного Господа, матерія опоганює їх. Вони вважають, що насолоджуються, але їм недоступні насолоди Всевишнього. Тут ясно сказано, що найвищої насолоди зазнає тільки Верховний Бог-Особа у Своїх різних виявах й повновладних експансіях, таких як На̄ра̄йан̣а, Ва̄судева тощо.

Відданий, повторюючи Харе Кр̣шн̣а, може постійно думати про об’єкт свого поклоніння, Верховного Господа, у будь-якому Його образі: На̄ра̄йан̣и, Кр̣шн̣и, Ра̄ми тощо. Такі заняття очистять його, і, наприкінці свого життя, завдяки постійному оспівуванню святих імен, він перейде до Господнього царства. Практика йоґи полягає в медитації — мисленному спогляданні Наддуші всередині себе; таким же робом завдяки оспівуванню Харе Кр̣шн̣а людина може постійно зосереджувати розум на Верховному Господеві. Розум мінливий, і тому треба силоміць заполонити його думками про Кр̣шн̣у. Часто наводять приклад гусениці, яка думає, що перетворюється на метелика і стає метеликом в цьому-таки житті. Так само, якщо ми постійно думаємо про Кр̣шн̣у, то наприкінці нашого життя ми неодмінно отримаємо тіло, подібне до тіла Кр̣шн̣и.

Текст

кавім̇ пура̄н̣ам ануш́а̄сіта̄рам
ан̣ор ан̣ı̄йа̄м̇сам анусмаред йах̣
сарвасйа дга̄та̄рам ачінтйа-рӯпам
а̄дітйа-варн̣ам̇ тамасах̣ параста̄т

Послівний переклад

кавім—того, хто знає все; пура̄н̣ам—найстарішого; ануш́а̄сіта̄рам—того, хто контролює все; ан̣ох̣—ніж атом; ан̣ı̄йа̄м̇сам—меншого; анусмарет—завжди пам’ятає; йах̣—той, хто; сарвасйа—про все; дга̄та̄рам—того, хто підтримує; ачінтйа—незбагненне; рӯпам—чия форма; а̄дітйа-варн̣ам—світлосяйного, немов сонце; тамасах̣—до темряви; параста̄т—трансцендентного.

Переклад

Треба думати про Верховного Бога-Особу як про всевідаючого, найдревнішого, хто править усім, хто менший від найменшого, хто підтримує все суще й перебуває поза будь-якими матеріальними уявленнями, хто незбагненний і завжди є Особою. Світлосяйний, мов сонце, Він трансцендентний і перебуває поза матеріальною природою.

Коментар

У цьому вірші описано спосіб мислення про Верховного Господа. Найголовнішим є те, що Він не безособистісний і Він — не порожнеча. Неможливо розмірковувати про порожнечу або про щось безособистісне. Це дуже важко. Але спосіб роздумів про Кр̣шн̣у дуже простий, і саме його описано тут. Насамперед, Господь — пуруша, особа, адже ми думаємо про Ра̄му і про Кр̣шн̣у як про особистостей. Розмірковуючи про Ра̄му або про Кр̣шн̣у, ми уявляємо Їх такими, як Їх описано в цьому вірші Бгаґавад-ґı̄ти. Господь є каві, це означає, що Він знає минуле, теперішнє і майбутнє, і, отже, знає все. Він — найдревніша особистість, бо Він — джерело всього, з Нього походить усе. Він також — верховний правитель всесвіту й підтримує існування людства та наставляє його на правильний шлях. Він менший од найменшого. Жива істота за своїми розмірами дорівнює одній десятитисячній частині кінчика волосини, але Господь настільки незбагненно малий, що входить у серце цієї часточки. Тому Його називають меншим від найменшого. Він є Верховний, і тому Він у вигляді Наддуші може увійти в атом і в серце найдрібнішого створіння й контролювати його. Бувши настільки дрібним, Він, проте, проникає в усе і все підтримує. Він є опертя всіх планетних систем. Ми часто дивуємося, яким чином величезні планети можуть плавати в просторі? Тут стверджується, що Верховний Господь Своєю незбагненною енерґією підтримує всі ці великі планети і галактичні системи. В зв’язку з цим дуже важливим є слово ачінтйа («незбагненний»). Енерґія Бога перебуває поза нашими уявленнями, поза сферою нашого мислення, і тому її називають незбагненною (ачінтйа). Хто стане заперечувати це? Кр̣шн̣а пронизує матеріальний світ, і все ж таки Він — поза цим світом. Ми не можемо осягнути навіть цього матеріального світу, зовсім незначного в порівнянні із світом духовним, — як же тоді збагнути те, що перебуває поза його межами? Ачінтйа означає — «те, що перебуває поза матеріальним світом», те, перед чим безсилі наші докази, логіка та філософські роздуми, те, що є незбагненним. Тому особистостям, яких наділено інтелектом, слід уникати марних суперечок та мудрування й сприйняти те, що кажуть ш́а̄стри, такі, як Веди, Бгаґавад-ґı̄та̄ і Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, й дотримуватись встановлених ними принципів. Це приведе до розуміння.

Текст

прайа̄н̣а-кале манаса̄чалена
бгактйа̄ йукто йоґа-балена чаіва
бгрувор мадгйе пра̄н̣ам а̄веш́йа самйак
са там̇ парам̇ пурушам упаіті дівйам

Послівний переклад

прайа̄н̣а-ка̄ле—в момент смерті; манаса̄—розумом; ачалена—без відхилень; бгактйа̄—з цілковитою відданістю; йуктах̣—зайнятий; йоґа-балена—силою містичної йоґи; ча—також; ева—неодмінно; бгрувох̣—двох брів; мадгйе—між; пра̄н̣ам—повітря життя; а̄веш́йа—встановлюючи; самйак—повністю; сах̣—він; там—того; парам—трансцендентного; пурушам—Бога-Особи; упаіті—досягає; дівйам—в духовнім царстві.

Переклад

Той, хто в момент смерті концентрує своє життєве повітря в міжбрів’ї і, силою йоґи зосереджуючи розум, із цілковитою відданістю спрямовує свої думки до Верховного Господа, — той неодмінно осягне Верховного Бога-Особу.

Коментар

З цього вірша стає зрозумілим, що в момент смерті треба перейнятись відчуттям відданості до Верховного Бога-Особи і зосередити на Ньому свій розум. Тим, хто практикує йоґу, радять підняти життєву силу до міжбрів’я (до а̄джн̃а̄-чакри). Тут запропоновано практику шат̣-чакра-йоґи, що включає в себе медитацію на шість чакр. Чистий відданий не вдається до такої йоґи, але, завдяки своїй постійній активності в свідомості Кр̣шн̣и і з милості Верховного Бога-Особи, в момент смерті він зможе пам’ятати про Нього. Це буде пояснено в чотирнадцятому вірші.

У даному вірші важливим є специфічне слово йоґа-балена, адже, не практикуючи йоґу, чи то шат̣-чакра-йоґу, чи бгакті-йоґу, не можна прийти до такого трансцендентного стану буття в момент смерті. В час смерті ніхто не здатний раптом згадати про Верховного Господа, — для цього треба практикувати одну з систем йоґи, найкраще — бгакті-йоґу. Розум людини під час смерті зовсім розладнується, і тому трансцендентну практику йоґи треба здійснювати впродовж усього життя.

Текст

йад акшарам̇ веда-відо ваданті
віш́анті йад йатайо віта-ра̄ґа̄х̣
йад іччганто брахмачарйам̇ чаранті
тат те падам̇ сан̇ґрахен̣а правакшйе

Послівний переклад

йат—той, що; акшарам—склад ом̇; веда-відах̣—особистості, що обізнані з Ведами; ваданті — промовляють; віш́анті — входять; йат—в якого; йатайах̣—великі мудреці; вı̄та-ра̄ґа̄х̣—що живуть у відреченні; йат—той, хто; іччгантах̣—бажаючи; брахмачарйам— целібат; чаранті—практикує; тат—те; те—тобі; падам—становище; сан̇ґрахен̣а—стисло; правакшйе—Я поясню.

Переклад

Люди, які добре знають Веди і вимовляють склад «ом̇ка̄ра», великі мудреці, що провадять життя у відреченні, входять в Брахман. Бажаючи такої досконалості, людина дотримується целібату. Зараз Я окреслю тобі той шлях, яким ти зможеш прийти до спасіння.

Коментар

Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а порадив Арджуні практикувати шат̣-чакра-йоґу, в якій життєве повітря приміщується в міжбрів’ї. Припускаючи, що Арджуна може і не знати, як практикувати таку йоґу, Господь пояснює цей спосіб в дальших віршах. Кр̣шн̣а каже, що хоча Брахман один й іншого немає, він має різні вияви і риси. Для імперсоналістів, зокрема, акшара, або ом̇ка̄ра — склад ом̇ — тотожний Брахману. Кр̣шн̣а тут пояснює природу безособистісного Брахмана, в якого входять мудреці, що живуть у відреченні.

Згідно з ведичною системою освіти, учнів, що живуть разом з духовним вчителем, дотримуючись обітниці безшлюбності, з самого початку навчають викликати вібрацію ом̇ й досліджувати природу вищого безособистісного Брахмана. Таким чином вони осягають дві риси Брахмана. Ця практика дуже важлива для духовного поступу учня, але в наш час життя брахмача̄рı̄ (неодруженої людині, яка уникає статевих стосунків) майже неможливе. Структура суспільства в світі настільки змінилась, що жити, від початку учнівства дотримуючись целібату, практично неможливо. По всьому світі існує безліч учбових закладів з різних галузей знання, але немає жодної офіційної установи, де учнів виховували б на засадах брахмача̄рı̄. Доки людина не дотримується целібату, їй дуже важко рухатись вперед у духовнім житті. Тому Господь Чаітанйа, згідно з приписами священних ш́а̄стр для віку Калі, проголосив, що в цю епоху усвідомити Всевишнього неможливо ніяким іншим способом, окрім оспівування священних імен Господа Кр̣шн̣и: Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе.

Текст

сарва-два̄ра̄н̣і сам̇йамйа
мано хр̣ді нірудгйа ча
мӯрдгнй а̄дга̄йа̄тманах̣ пра̄н̣ам
а̄стгіто йоґа-дга̄ран̣а̄м

Послівний переклад

сарва-два̄ра̄н̣і—усі ворота тіла; сам̇йамйа—контролюючи; манах̣— розум; хр̣ді—в серці; нірудгйа—зачинивши; ча—також; мӯрдгні— на голові; а̄дга̄йа—утримуючи; а̄тманах̣—душі; пра̄н̣ам—життєве повітря; а̄стгітах̣—розташований; йоґа-дга̄ран̣а̄м—у стані йоґи.

Переклад

Йоґа означає відречення від будь-якої чуттєвої діяльності. Зачинивши двері всіх чуттів, зосередивши розум на серці і життєве повітря — на маківці голови, людина стверджується в йозі.

Коментар

Щоб практикувати йоґу, як запропоновано тут, людина перш за все має замкнути двері для всіх почуттєвих насолод. Таку практику називають пратйа̄ха̄рою — відверненням чуттів од об’єктів чуттєвого сприймання. Органи чуття, що призначені для здобування знань, — очі, вуха, ніс, язик і органи дотику — треба повністю контролювати, не дозволяти їм діяти задля власного задоволення. Таким чином розум зосереджується на Парама̄тмі в серці, а життєва сила підіймається до маківки голови. У шостій главі цей процес було описано в подробицях. Але, як уже згадувалося раніше, така практика є недійовою за наших часів. Найкращий метод — це свідомість Кр̣шн̣и. Якщо людина завжди здатна утримувати свій розум на Кр̣шн̣і і віддано служити Йому, то їй неважко залишатись в стані непотривоженого трансцендентного трансу, або сама̄дгі.

Текст

ом̇ ітй ека̄кшарам̇ брахма
вйа̄харан ма̄м анусмаран
йах̣ прайа̄ті тйаджан дехам̇
са йа̄ті парама̄м̇ ґатім

Послівний переклад

ом̇—сполучення букв ом̇ (ом̇ка̄ра); іті—таким чином; ека-акшарам—один цей склад; брахма—абсолютний; вйа̄харан—вібруючи; ма̄м—Мене (Кр̣шн̣у); анусмаран—пам’ятаючи; йах̣—кожен, хто; прайа̄ті—залишає; тйаджан—покидаючи; дехам—тіло; сах̣—він; йа̄ті—досягає; парама̄м—вищого; ґатім—призначення.

Переклад

Якщо, оволодівши такою практикою йоґи і промовляючи священний склад «ом̇», вище поєднання звуків, індивід думає про Верховного Бога-Особу і з такими думками покидає своє тіло, він неодмінно досягне духовних планет.

Коментар

Тут сказано, що ом̇, Брахман і Господь Кр̣шн̣а є одне й те ж саме. Імперсональний звуковий образ Кр̣шн̣и — це ом̇, але й звучання Харе Кр̣шн̣а містить в собі ом̇. Недвозначно стверджується, що в цю епоху слід оспівувати Харе Кр̣шн̣а мантру. Отже, якщо наприкінці життя, істота покидає тіло, повторюючи Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, вона безумовно досягає однієї з духовних планет, залежно від способу свого поклоніння. Віддані Кр̣шн̣и потрапляють на Ґолоку Вр̣нда̄вана, планету Кр̣шн̣и. Для персоналістів також існує безліч інших планет в духовному небі, які відомі під назвою Ваікун̣т̣г, імперсоналісти ж залишаються в брахмаджйоті.

Текст

ананйа-чета̄х̣ сататам̇
йо ма̄м̇ смараті нітйаш́ах̣
тасйа̄хам̇ сулабгах̣ па̄ртга
нітйа-йуктасйа йоґінах̣

Послівний переклад

ананйа-чета̄х̣ — не відхиляючись розумом; сататам — завжди; йах̣—кожен, хто; ма̄м—Мене (Кр̣шн̣у); смараті— пам’ятає; нітйаш́ах̣—реґулярно; тасйа—для нього; ахам—Я є; су-лабгах̣—той, кого дуже легко досягти; па̄ртга—син Пр̣тги; нітйа—реґулярно; йуктасйа—зайнятого; йоґінах̣—для відданого.

Переклад

Той, хто завжди пам’ятає про Мене, не відхиляючи свій розум, о сину Пр̣тги, може легко досягти Мене, тому що він постійно служить Мені.

Коментар

У цьому вірші, зокрема, описано кінцевий стан, якого досягають чисті безкорисливі віддані, що служать Верховному Богові-Особі в бгакті-йозі. У попередніх віршах згадувалося чотири типи відданих: ті, що страждають, допитливі, ті, що прагнуть матеріальних набутків і спекулятивні філософи. Було також описано різні способи вивільнення з матеріального рабства: карма- йоґу, джн̃а̄на-йоґу і хат̣га-йоґу. До засад усіх цих систем йоґи домішувалась певна частка бгакті, але в даному вірші згадано саме про чисту бгакті-йоґу, без будь-яких домішок джн̃а̄ни, карми або хат̣ги. Як вказує слово ананйа-чета̄х̣, в чистій бгакті-йозі відданий не бажає нічого, окрім Кр̣шн̣и. Чистий відданий не бажає ні піднестись до небесних планет, ні розчинитись у брахмаджйоті, не бажає він і спасіння, тобто звільнення з матеріального рабства. Чистий відданий не бажає нічого. У Чаітанйа-чаріта̄мр̣ті чистого відданого названо нішка̄мою, це означає, що він не шукає якоїсь вигоди для самого себе. Цілковите вмиротворення доступне лише йому, а не тим, хто прагне особистої вигоди. Джн̃а̄на-йоґ, карма- йоґ та хат̣га-йоґ переслідують своєкорисливі інтереси, тоді як досконалий відданий не бажає нічого, окрім того, щоб вдовольнити Верховного Бога-Особу. Тому Господь каже, що Його з легкістю досягне кожен, хто неухильно відданий Йому.

Чистий відданий постійно служить Кр̣шн̣і або будь-якій іншій з Його численних особистісних форм. Кр̣шн̣а виявляє Себе в таких різних повновладних експансіях та втіленнях, як Ра̄ма й Нр̣сім̇ха, і відданий може за своїм вибором зосередити розум на любовному служінні будь-якій з цих трансцендентних форм Верховного Господа. В такого відданого не виникає проблем, що мучать послідовників інших систем йоґи. Бгакті-йоґа дуже проста і чиста, й легка у виконанні. Почати можна з простого виспівування Харе Кр̣шн̣а. Господь дуже милостивий до всіх, але, як ми вже з’ясували, особливо прихильний Він до тих, хто неухильно служить Йому. Господь різними способами допомагає таким відданим. Як сказано в Ведах (Кат̣га Упанішада 1.2.23): йам еваіша вр̣н̣уте тена лабгйас / тасйаіша а̄тма̄ вівр̣н̣уте танум̇ сва̄м — «той, хто повністю вручив себе Верховному Господеві й присвятив себе відданому служінню Йому, зможе пізнати Бога таким, яким Він є. Як стверджується в Бгаґавад-ґı̄ті (10.10): дада̄мі буддгі-йоґам̇ там — «Господь наділяє такого відданого інтелектом, достатнім, щоб наприкінці життя той зміг досягти Господа в Його духовному царстві».

Особливою якістю чистого відданого є те, що він завжди думає про Кр̣шн̣у, незалежно від часу і місця й ніщо на може завадити цьому. Він здатний продовжувати своє служіння де завгодно і в будь-який час. Дехто каже, що відданим слід залишатись в таких святих місцях, як Вр̣нда̄вана, або в якомусь іншому священному місті, де жив Господь, але чистий відданий може жити де завгодно і створювати там атмосферу Вр̣ндава̄на своїм відданим служінням. Ш́рı̄ Адваіта сказав Господу Чаітанйі: «Де б Ти не був, о Господи, там — Вр̣ндава̄на».

Як на те вказують слова сататам і нітйаш́ах̣, що означають «завжди», «реґулярно» або «щодня», чистий відданий постійно пам’ятає про Кр̣шн̣у і медитує на Нього. Такі особливі якості властиві чистому відданому, який швидше від усіх досягає Господа. Ґı̄та̄ каже, що система бгакті-йоґи — найкраща і радить вдатись саме до неї. Взагалі, бгакті-йоґи виконують віддане служіння п’ятьма різними способами: 1) ш́а̄нта-бгакта віддано служить Господу в нейтральних стосунках; 2) да̄сйа-бгакта — зайнятий відданим служінням як слуга; 3) са̄кгйа-бгакта — служить як друг; 4) ва̄тсалйа-бгакта — служить як батько чи мати; 5) ма̄дгурйа-бгакта — як кохане подружжя Верховного Господа. На кожному з цих шляхів чистий відданий завжди з любов’ю трансцендентним чином служить Верховному Господеві і не може забути Його, і Господь легко досяжний для нього. Чистий відданий не може забути Верховного Господа ні на мить, так само і Верховний Господь й на мить не забуває Свого чистого відданого. Таким є велике благословення, що його досягають на шляху усвідомлення Кр̣шн̣и завдяки оспівуванню маха̄-мантри Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе.

Текст

ма̄м упетйа пунар джанма
дух̣кга̄лайам аш́а̄ш́ватам
на̄пнуванті маха̄тма̄нах̣
сам̇сіддгім̇ парама̄м̇ ґата̄х̣

Послівний переклад

ма̄м—Мене; упетйа—досягаючи; пунах̣—знову; джанма—народження; дух̣кга-а̄лайам—в місці злигоднів; аш́а̄ш́ватам—тимчасовому; на—ніколи; а̄пнуванті—досягає; маха̄-а̄тма̄нах̣—великі душі; сам̇сіддгім—досконалість; парама̄м—кінцеву; ґата̄х̣—досягнувши.

Переклад

Досягши Мене, великі душі, віддані Мені йоґи, ніколи не повертаються назад у цей тимчасовий, сповнений страждань світ, бо вони сягнули вищої досконалості.

Коментар

П О Я С Н Е Н Н Я : Скороминущий матеріальний світ сповнюють страждання, що пов’язані з народженням, старістю, хворобами та смертю, і тому природно, що той, хто досяг найвищої досконалості, піднявшись на верховну планету Кр̣шн̣алоку, Ґолоку Вр̣ндава̄на, не бажає повертатись звідти. У ведичній літературі верховну планету описано як авйакту, акшару та парама̄ ґаті; іншими словами, ця планета перебуває поза нашим матеріальним баченням, вона незбагненна, але вона є найвищою метою, тим місцем, куди потрапляють маха̄тми (великі душі). Маха̄тми сприймають трансцендентне послання од відданих, які пізнали себе, й відтак, поступово вдосконалюючи своє віддане служіння в свідомості Кр̣шн̣и, досягають таких трансцендентних вершин, що більше не бажають піднятись ні на жодну матеріальну планету ба й навіть на жодну планету духовного світу. Вони бажають лише Кр̣шн̣и й спілкування з Ним. В цьому полягає вища досконалість життя. В даному вірші описано саме тих відданих-персоналістів, які вшановують Верховного Господа Кр̣шн̣у. Такі віддані в свідомості Кр̣шн̣и досягають найвищої досконалості життя. Іншими словами, вони є найдосконалішими душами.

Текст

а̄-брахма-бгувана̄л лока̄х̣
пунар а̄вартіно ’рджуна
ма̄м упетйа ту каунтейа
пунар джанма на відйате

Послівний переклад

а̄-брахма-бгувана̄т—до планет Брахмалоки; лока̄х̣—планетні системи; пунах̣—знов; а̄вартінах̣—ті, що повертаються; арджуна—о Арджуно; ма̄м—Мене; упетйа—досягаючи; ту—але; каунтейа— син Кунтı̄; пунах̣ джанма—повторне народження; на—ніколи; відйате—відбувається.

Переклад

Починаючи з найвищої планети матеріального світу й до найнижчої, всі вони є місцем злигоднів, де повторюються народження і смерть. Але той, хто досягає Моєї обителі, о сину Кунтı̄, більше не народжується в матеріальному світі.

Коментар

Усі йоґи, перш ніж зможуть відправитись до обителі Кр̣шн̣и й ніколи не повертатися звідти, повинні, зрештою, досягнути відданості й досконалості в бгакті-йозі, тобто в свідомості Кр̣шн̣и. Ті, хто досягає найвищих матеріальних планет, планет напівбогів, знову й знову підлягають повторюваним народженням і смерті. Так само, як люди з Землі підіймаються на вищі планети, люди з вищих планет, якими є Брахмалока, Чандралока та Індралока, падають на Землю. Здійснення жертвопринесення, яке називають пан̃ча̄ґні-відйею і котре рекомендовано в Чга̄ндоґйа Упанішаді, дозволяє досягти Брахмалоки, але якщо на Брахмалоці людина не розвиває свідомість Кр̣шн̣и, то їй доведеться повернутись на Землю. Той же, хто розвивається далі в свідомості Кр̣шни, проживаючи на райських планетах, поступово підіймається на ще вищі планети, аж поки під час спустошення всесвіту не перейде до вічного духовного царства. Ш́рı̄дгара Сва̄мı̄ у своєму коментарі до Бгаґавад-ґı̄ти наводить такого вірша:

брахман̣а̄ саха те сарве
сампра̄пте пратісан̃чаре
парасйа̄нте кр̣та̄тма̄нах̣
правіш́анті парам̇ падам

«Коли знищується матеріальний всесвіт, Брахма̄ та його віддані, які постійно перебувають в свідомості Кр̣шн̣и, переносяться в духовний всесвіт, на відповідні духовні планети, згідно зі своїми бажаннями».

Текст

сахасра-йуґа-парйантам
ахар йад брахман̣о відух̣
ра̄трім̇ йуґа-сахасра̄нта̄м̇
те ’хо-ра̄тра-відо джана̄х̣

Послівний переклад

сахасра — тисяча; йуґа — епохи; парйантам — той, що вміщує; ахах̣—день; йат—той, котрий; брахман̣ах̣—Брахми; відух̣—вони знають; ра̄трім — ніч; йуґа — епохи; сахасра-анта̄м — обмежений тисячею; те—ті; ахах̣-ра̄тра—день і ніч; відах̣—хто розуміє; джана̄х̣—люди.

Переклад

За земним літочисленням, тисяча епох (йуґ), разом узятих, складають один день Брахми. І так само довго триває його ніч.

Коментар

Тривалість існування матеріального всесвіту обмежена. Вона вимірюється в циклах калп. Калпа — це день Брахми, а один день Брахми складається з тисячі циклів по чотири йуґи: Сатйа, Трета̄, Два̄пара і Калі. Сатйа-йуґу характеризує праведність, мудрість, релігійність, відсутність невігластва та інших вад й триває ця йуґа 1 728 000 років. У Трета-йузі з’являються перші вади, і ця йуґа триває 1 296 000 років. У Двапара-йуґу праведність й релігійність занепадають ще більше, збільшується кількість вад, й триває ця йуґа 864 000 років. І зрештою настає Калі-йуґа, (та, що триває останні 5 000 років і за якої ми зараз живемо), щедра на суперечки, невігластво, безбожність та гріх, Калі-йуґа, в яку практично відсутні справжні чесноти, триває 432 000 років. У Калі-йуґу настільки поширюється кривда, що наприкінці цієї йуґи з’являється Сам Верховний Господь в образі Калкі авата̄ри, знищує демонів, рятує Своїх відданих й починає нову Сатйа-йуґу. Потім цей самий цикл повторюється знову. Чотири йуґи, повторювані тисячу разів, складають один день Брахми і стільки ж триває складає його ніч. Брахма̄ живе сто таких «років» і потім вмирає. Ці сто «років» складають 311 трильйонів і 40 мільярдів земних років. На підставі таких обчислень життя Брахми здається фантастично довгим, безконечним, але з погляду вічності воно не довше, ніж спалах блискавки. В Причинному океані існує безліч таких Брахм, що з’являються й зникають, як бульбашки в Атлантичному океані. Брахма̄ та його творіння — це частина матеріального всесвіту, і тому вони постійно перебувають у русі.

В матеріальному всесвіті навіть Брахма̄ не вільний від необхідності народжуватись, старіти, хворіти та вмирати. Але Брахма̄, керуючи всесвітом, безпосередньо служить Верховному Господеві, і тому він одразу ж досягає звільнення. Саннйа̄сі, що досягли високого ступеня духовного розвитку, підносяться саме на планету Брахми, Брахмалоку, найвищу планету матеріального всесвіту, яка існує довше, ніж усі райські планети у верхній сфері всесвіту, але на Брахму та усіх мешканців Брахмалоки також чекає смерть згідно із законами матеріальної природи.

Текст

авйакта̄д вйактайах̣ сарва̄х̣
прабгавантй ахар-а̄ґаме
ра̄трй-а̄ґаме пралı̄йанте
татраіва̄вйакта-сам̇джн̃аке

Послівний переклад

авйакта̄т—з непроявленого; вйактайах̣—живі істоти; сарва̄х̣— усі; прабгаванті—проявляються; ахах̣-а̄ґаме—на початку дня; ра̄трі-а̄ґаме—коли настає ніч; пралı̄йанте—знищуються; татра— там; ева—неодмінно; авйакта—невиявленим; сам̇джн̃аке—у тому, що називають.

Переклад

На початку дня Брахми всі живі істоти проявляються з невиявленого стану, і потім, коли настає ніч, вони знову поринають у непроявленість.

Текст

бгӯта-ґра̄мах̣ са ева̄йам̇
бгӯтва̄ бгӯтва̄ пралı̄йате
ра̄трй-а̄ґаме ’ваш́ах̣ па̄ртга
прабгаватй ахар-а̄ґаме

Послівний переклад

бгӯта-ґра̄мах̣—сукупність усіх живих істот; сах̣—той; ева—неодмінно; айам—цей; бгӯтва̄ бгӯтва̄—народжуючись повторно; пралı̄йате—знищується; ра̄трі—ночі; а̄ґаме—з приходом; аваш́ах̣— само по собі; па̄ртга — син Пр̣тги; прабгаваті — проявляється; ахах̣—вдень; а̄ґаме—з приходом.

Переклад

Знову й знову настає день Брахми, і знову й знову всі живі істоти розпочинають своє існування, а коли настає ніч Брахми, вони, безпорадні, знищуються.

Коментар

Не дуже розумні люди, які намагаються залишитися в матеріальному світі, можуть підійматися до вищих планет, але потім їм доводиться знову спускатись на цю планету, Землю. Впродовж дня Брахми вони виявляють свою діяльність на вищих та нижчих планетах матеріального світу, але, коли настає ніч Брахми, всіх їх буде знищено. Вдень вони отримують різні тіла для матеріальної діяльності, але вночі вони, безтілесні, перебувають в ущільненому стані в тілі Вішн̣у. Потім, коли настає день Брахми, вони знову проявляються. Бгӯтва̄ бгӯтва̄ пралı̄йате — вдень вони проявляються, а вночі знову знищуються. Зрештою, наприкінці життя Брахми, всі вони знищуються і залишаються в невиявленому стані впродовж мільйонів й мільйонів років. Коли ж Брахма̄ знову народжується свого часу іншої епохи, знову проявляються й вони. Таким способом вони потрапляють у полон звабливого матеріального світу. Але люди, що мають зрілий розум, звертаються до свідомості Кр̣шн̣и й повною мірою використовують людську форму життя для того, щоб віддано служити Господу, оспівуючи маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе. Так вони переносяться, навіть ще за цього життя, на духовну планету Кр̣шн̣и й, уникаючи кругообігу перероджень, досягають там вічного блаженства.

Текст

парас тасма̄т ту бга̄во ’нйо
’вйакто ’вйакта̄т сана̄танах̣
йах̣ са сарвешу бгӯтешу
наш́йатсу на вінаш́йаті

Послівний переклад

парах̣—трансцендентний; тасма̄т—до цього; ту—але; бга̄вах̣— природа; анйах̣—інший; авйактах̣—невиявлений; авйакта̄т—до невиявленого; сана̄танах̣—вічний; йах̣ сах̣—той, що; сарвешу— усього; бгӯтешу—проявлення; наш́йатсу—у знищенні; на—ніколи; вінаш́йаті—знищується.

Переклад

Але існує інша невиявлена природа, вічна й трансцендентна щодо проявленої та непроявленої матерії. Ця природа — вища й ніколи не знищується. Коли все в цьому світі знищується, та частина залишається незмінною.

Коментар

Вища духовна енерґія Кр̣шн̣и трансцендентна і вічна. Її не торкаються ніякі зміни матеріальної природи, що відповідно проявляється і знищується з приходом дня або ночі Брахми. Вища енерґія Кр̣шн̣и за своїми якостями цілком протилежна матеріальній природі. Вищу й нижчу природи описано в сьомій главі.

Текст

авйакто ’кшара ітй уктас
там а̄хух̣ парама̄м̇ ґатім
йам̇ пра̄пйа на нівартанте
тад дга̄ма парамам̇ мама

Послівний переклад

авйактах̣—непроявлений; акшарах̣—непогрішимий; іті—так; уктах̣—названий; там—той; а̄хух̣—відомий; парама̄м—кінцеву; ґатім—призначення; йам—який; пра̄пйа—здобуваючи; на—ніколи; нівартанте—повертається; тат—те; дга̄ма—царство; парамам— верховне; мама—Моє.

Переклад

Те, що веда̄нтисти описують, як невиявлене й вільне од скверни гріха, те, що відоме як місце вищого призначення, досягнувши якого, жива істота ніколи не повертається назад — це і є Моя верховна обитель.

Коментар

Верховну обитель Бога-Особи, Кр̣шн̣и, описано в Брахма-сам̇гіті як чінта̄ман̣і-дга̄му, місце, де здійснюються всі бажання. Верховна обитель Господа Кр̣шн̣и, відома як Ґолока Вр̣ндава̄на, усіяна безліччю палаців, зроблених з філософського каменю. Там також ростуть дерева, що їх називають «деревами бажань», вони дають їжу, яку лише побажаєш; там живуть корови сурабгі, що дають молоко в необмеженій кількості. В цій обителі Господу служать сотні тисяч богинь процвітання (Лакшмı̄), а Його Самого називають Ґовіндою, бо Він — одвічний Господь, причина всіх причин. Господь звичайно грає там на Своїй флейті (вен̣ум̇ кван̣антам). Його трансцендентна форма — найпрекрасніша в усіх трьох світах: Його очі подібні до пелюсток лотосу, а тіло Його своїм кольором нагадує хмару. Він настільки привабливий, що Його краса перевершує вроду тисячі купідонів. На Ньому одяг шафранового кольору й ґірлянда на шиї, а волосся прикрашає павичеве перо. В Бгаґавад-ґı̄ті Господь Кр̣шн̣а лише натякає про Свою обитель, Ґолоку Вр̣ндава̄на, яка є найвищою планетою духовного царства. Яскравий опис її дано в Брахма-сам̇гіті. Ведична література (Кат̣га Упанішада 1.3.11) твердить, що немає нічого, що перевершувало б обитель Верховного Бога, і що обитель ця є кінцевою метою: пуруша̄н на парам̇ кін̃чіт са̄ ка̄шт̣га̄ парама̄ ґатіх̣. Той, хто досягає її, ніколи не повертається в матеріальний світ. Верховна обитель Кр̣шн̣и і Сам Кр̣шн̣а — це одне й те ж саме, якісно вони не відмінні. На нашій Землі, за дев’яносто миль на південний схід від Делі, є Вр̣ндава̄на, копія верховної планети Ґолоки Вр̣ндава̄на, що перебуває в духовному небі. Коли Кр̣шн̣а прийшов на Землю, Він розважався саме там — у Вр̣ндава̄ні, площа якої становить 168 квадратних миль в окрузі Матгура̄, в Індії.

Текст

пурушах̣ са парах̣ па̄ртга
бгактйа̄ лабгйас тв ананйайа̄
йасйа̄нтах̣-стга̄ні бгӯта̄ні
йена сарвам ідам̇ татам

Послівний переклад

пурушах̣—Верховна Особа; сах̣—Він; парах̣—Верховний, що вищий од усіх; па̄ртга—син Пр̣тги; бгактйа̄—відданим служінням; лабгйах̣—той, якого досягають; ту—але; ананйайа̄—чистий, неухильний; йасйа—котрого; антах̣-стга̄ні—всередині; бгӯта̄ні—усе матеріальне проявлення; йена—ким; сарвам—усе; ідам—що ми можемо бачити; татам—просякнуте.

Переклад

Верховного Бога-Особу, найвизначнішого з-поміж усіх, досягають шляхом чистої неподільної відданості. Хоча Він і не залишає Своєї обителі, Він — всюдисущий і все міститься в Ньому.

Коментар

Тут ясно сказано, що обитель Кр̣шн̣и, Верховної Особи, — це верховна мета, місце вищого призначення, звідки нема необхідності вертатись в матеріальний світ. Брахма-сам̇гіта̄ описує цю верховну обитель як а̄нанда-чінмайа-раса, місце, де все сповнене духовного блаженства. Там немає нічого матеріального — все розмаїття, що проявлене там, духовне і блаженне за своїми якостями. Це духовне розмаїття поширюється скрізь як духовна експансія Самого Верховного Бога, — все проявляється там виключно за допомогою духовної енерґії, про що пояснювалося в сьомій главі. Що стосується цього матеріального світу, то, хоча Господь і перебуває завжди в Своїй верховній обителі, Він проникає всюди у вигляді Своєї матеріальної енерґії. Таким чином, через посередництво Своїх духовних та матеріальних енерґій Він присутній скрізь як у матеріальному, так і в духовному всесвітах. Йасйа̄нтах̣-стга̄ні означає, що в Ньому, в Його духовній або матеріальній енерґіях, все знаходить опору. Господь за допомогою цих двох енерґій проникає в усе.

Увійти до верховної обителі Кр̣шн̣и або на одну з безлічі планет Ваікун̣т̣г можна лише через бгакті, віддане служіння, на що тут ясно вказує слово бгактйа̄. Ніяким іншим шляхом не можна досягнути тієї верховної обителі. Веди (Ґопа̄ла-та̄панı̄ Упанішада 1.21) також описують Верховного Бога-Особу та Його верховну обитель. Еко ваш́ı̄ сарва-ґах̣ кр̣шн̣ах̣. «В цій обителі є лише один Верховний Бог-Особа, ім’я якому — Кр̣шн̣а». Він є верховне милосердне Божество, і хоча Він — один, Він поширює Себе в мільйонах й мільйонах повновладних експансій. Веди порівнюють Господа з деревом, яке, хоча й лишається нерухомим, розпросторює гілля з численними різноманітними плодами, квітами й мінливою листвою. Повновладні експансії Господа, які правлять Ваікун̣т̣га планетами, мають по чотири руки, й відомі під різними іменами: Пурушоттама, Трівікрама, Кеш́ава, Ма̄дгава, Аніруддга, Хр̣шı̄кеш́а, Сан̇каршан̣а, Прадйумна, Ш́рı̄дгара, Ва̄судева, Да̄модара, Джана̄рдана, На̄ра̄йан̣а, Ва̄мана, Падмана̄бга тощо.

Брахма-сам̇гіта̄ (5.37) також підтверджує, що, хоча Господь завжди перебуває на Ґолоці Вр̣ндава̄на, Своїй верховній обителі, Він всюдисущий, і тому все йде своєю чередою в повній злагоді (ґолока ева нівасатй акгіла̄тма-бгӯтах̣). Як стверджується в Ведах (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 6.8), пара̄сйа ш́актір вівідгаіва ш́рӯйате / сва̄бга̄вікı̄ джн̃а̄на-бала-крійа̄ ча — «Його енерґії настільки обширні, що вони невпинно й бездоганно керують усім, що відбувається в космічному проявленні, хоча Сам Господь перебуває далеко-далеко в Своїй обителі».

Текст

йатра ка̄ле тв ана̄вр̣ттім
а̄вр̣ттім̇ чаіва йоґінах̣
прайа̄та̄ йа̄нті там̇ ка̄лам̇
вакшйа̄мі бгаратаршабга

Послівний переклад

йатра—в якому; ка̄ле—час; ту—і; ана̄вр̣ттім—без повернення; а̄вр̣ттім—з поверненням; ча—також; ева—неодмінно; йоґінах̣— містики різного роду; прайа̄та̄х̣ — відходячи; йа̄нті — досягає там—той; ка̄лам—час; вакшйа̄мі—Я опишу; бгарата-р̣шабга— кращий з Бгарат.

Переклад

О кращий з Бга̄рат, зараз Я опишу тобі різні моменти часу, за яких йоґи залишають цей світ, щоб повернутись або не повернутись назад.

Коментар

Чисті віддані Верховного Господа, цілковито впокорені душі, що беззастережно вручили себе Йому, не турбуються, як і коли вони залишать тіло. Вони в усьому довіряються Кр̣шн̣і, й відтак легко і з радістю повертаються до Бога. Але ті, хто не є чистими безкорисливими відданими, а натомість покладаються на такі способи духовної реалізації, як карма-йоґа, джн̃а̄на-йоґа, хат̣га-йоґа тощо, повинні залишити тіло у відповідний момент, щоб бути певними, чи повернуться вони знову в цей світ народження й смерті, чи ні.

Якщо йоґ досяг досконалості, він може вибрати час й обставини, за яких йому найліпше залишити матеріальний світ. Але якщо він недостатньо досвідчений, то його успіх залежатиме від його фортуни — чи відійде він у слушний момент, чи ні. В дальшому вірші Господь описує найбільш придатні моменти для того, щоб залишити тіло і не вернутись назад. За твердженням А̄ча̄рйі Баладеви Відйа̄бгӯшан̣и, санскритське слово ка̄ла, що вжите тут, стосується верховного божества часу.

Текст

аґнір джйотір ахах̣ ш́уклах̣
шан̣-ма̄са̄ уттара̄йан̣ам
татра прайа̄та̄ ґаччганті
брахма брахма-відо джана̄х̣

Послівний переклад

аґніх̣—вогонь; джйотіх̣—світло; ахах̣—день; ш́уклах̣—два тижні молодого місяця; шат̣-ма̄са̄х̣—шість місяців; уттара-айанам—коли Сонце проходить північною стороною; татра—там; прайа̄та̄х̣—ті, хто залишає своє тіло; ґаччганті—йдуть; брахма—до Абсолюту; брахма-відах̣—той, хто пізнав Абсолют; джана̄х̣—особи.

Переклад

Ті, що знають Верховного Брахмана, досягають того Всевишнього, залишаючи цей світ у час, коли переважає вплив бога вогню, в світлі години, в сприятливий момент дня, на протязі двох тижнів місяця-молодика, а також на протязі тих шести місяців, коли Сонце рухається на північ.

Коментар

Коли згадують вогонь, світло, день і місячні фази, то мають на увазі, що всіма ними керують різні божества, які створюють певні умови для переходу душі. Під час смерті розум переносить нас на шлях до нового життя. Якщо залишити тіло у визначений вище момент, випадково чи підготувавшись до цього, то можна досягти безособистісного брахмаджйоті. Містики, тобто досконалі йоґи, можуть заздалегіть вибрати час і місце, щоб залишити тіло. Інші люди не можуть керувати цим — лише випадковий відхід із тіла в сприятливий момент не повертає їх до кругообігу народжень та смерті, в протилежнім випадку повернення назад неминуче. Однак, чистий відданий, який перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, не боїться повернутися назад, незалежно від того, залишає він тіло у сприятливий чи несприятливий момент, випадково або зумисно.

Текст

дгӯмо ра̄тріс татга̄ кр̣шн̣ах̣
шан̣-ма̄са̄ дакшін̣а̄йанам
татра ча̄ндрамасам̇ джйотір
йоґı̄ пра̄пйа нівартате

Послівний переклад

дгӯмах̣—туман; ра̄тріх̣—ніч; татга̄—також; кр̣шн̣ах̣—два тижні старого місяця; шат̣-ма̄са̄х̣—шість місяців; дакшін̣а-айанам—коли Сонце проходить південною стороною; татра—там; ча̄ндрамасам—планети Місяць; джйотіх̣—світло; йоґı̄—містик; пра̄пйа— досягши; нівартате—повертається.

Переклад

Містик, який покидає цей світ в туман, вночі, на протязі двох тижнів старого місяця, а також під час шести місяців, коли Сонце рухається на південь, — він досягає планети Місяць, але потім знову повертається назад.

Коментар

В третій книзі Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам Капіла Муні згадує, що люди, які досвідчені в кармічній діяльності та у виконанні різноманітних жертвопринесень на Землі, відправляються після смерті на Місяць. Ці великі душі живуть на Місяці близько 10 000 років (за літочисленням напівбогів) й насолоджуються життям, смакуючи напій сома-раса. Але зрештою вони повертаються на Землю. Це означає, що Місяць населяють живі істоти вищої природи, хоча ми можемо і не сприймати їх нашими недосконалими чуттями.

Текст

ш́укла-кр̣шн̣е ґатı̄ хй ете
джаґатах̣ ш́а̄ш́вате мате
екайа̄ йа̄тй ана̄вр̣ттім
анйайа̄вартате пунах̣

Послівний переклад

ш́укла—світло; кр̣шн̣е—і темрява; ґатı̄—способи виходу; хі—неодмінно; ете—ці два; джаґатах̣—матеріального світу; ш́а̄ш́вате Вед; мате—на думку; екайа̄—одним; йа̄ті—йде; ана̄вр̣ттім—до безвороття; анйайа̄—іншим; а̄вартате—повертається; пунах̣— знов.

Переклад

На думку Вед, є два шляхи, які ведуть з цього світу: один при світлі, а другий у пітьмі. Той, хто відходить при світлі, більше не повертається назад, той же, хто залишає цей світ у темряві, повертається знову.

Коментар

Такий самий опис відходу з цього світу й повернення в нього цитує а̄ча̄рйа Баладева Відйа̄бгӯшан̣а із Чга̄ндоґйа Упанішади (5.10.3 – 5). Кармічні працівники та спекулятивні мислителі, з давніх-давен безперервно то залишають цей світ, то повертаються в нього. Вони не досягають остаточного спасіння, бо не вручають себе Кр̣шн̣і.

Текст

наіте ср̣тı̄ па̄ртга джа̄нан
йоґı̄ мухйаті каш́чана
тасма̄т сарвешу ка̄лешу
йоґа-йукто бгава̄рджуна

Послівний переклад

на—ніколи; ете—ці два; ср̣тı̄—різні шляхи; па̄ртга—син Пр̣тги; джа̄нан—навіть, якщо він знає; йоґı̄—відданий Господа; мухйаті— збентежиться; каш́чана—будь-хто; тасма̄т—тому; сарвешу ка̄лешу—завжди; йоґа-йуктах̣—залучений до свідомості Кр̣шни; бгава—просто стань; арджуна—о Арджуно.

Переклад

Хоча віддані й знають обидва ці шляхи, о Арджуно, вони не турбуються про них. Тому завжди будь непохитно відданим Мені.

Коментар

Тут Кр̣шн̣а радить Арджуні не турбуватись про ці різні шляхи, якими душа може залишити матеріальний світ. Відданому Верховного Господа не треба зумисно готуватись до такого моменту, або надіятись на випадок. Йому слід бути непохитним в свідомості Кр̣шн̣и й виспівувати Харе Кр̣шн̣а. Йому треба знати, що турбуватись про ці шляхи — клопітка справа. Найлегший спосіб цілковитої заглибленості в свідомість Кр̣шн̣и є діяти в дусі служіння Кр̣шн̣і; це зробить шлях в духовне царство безпечним, надійним і прямим. Слово йоґа-йукта особливо важливе в цьому вірші. Хто укріпився в йозі, той всю свою діяльність виконує в свідомості Кр̣шн̣и. Ш́рı̄ Рӯпа Ґосва̄мı̄ радить: ана̄сактасйа вішайа̄н йатга̄ргам упайун̃джатах̣ — «людині не слід прив’язуватись до матеріальної діяльності, а треба робити все в свідомості Кр̣шн̣и». Йдучи таким шляхом, що називається йукта-ваіра̄ґйа, індивід досягає досконалості. Тому відданий спокійно ставиться до описаного тут, бо знає, що віддане служіння Господу забезпечує йому доступ до верховної обителі.

Текст

ведешу йаджн̃ешу тапах̣су чаіва
да̄нешу йат пун̣йа-пгалам̇ прадішт̣ам
атйеті тат сарвам ідам̇ відітва̄
йоґı̄ парам̇ стга̄нам упаіті ча̄дйам

Послівний переклад

ведешу—у вивченні Вед; йаджн̃ешу—в здійсненні йаджн̃и, жертвопринесення; тапах̣су—вдаючись до різного роду аскез; ча—також; ева—неодмінно; да̄нешу—даючи милостиню; йат—той, хто; пун̣йа-пгалам—наслідок благочестивої праці; прадішт̣ам—те, що випадає на долю; атйеті — перевершує; тат сарвам — усі ті; ідам— це; відітва̄—знаючи; йоґı̄—відданий; парам—верховного; стга̄нам—обителі; упаіті—досягає; ча—також; а̄дйам—одвічного.

Переклад

Той, хто став на шлях відданого служіння, не втрачає плодів вивчення Вед, здійснення жертвопринесень та аскетизму, роздачі милостині або філософських занять та кармічної діяльності. Просто присвятивши себе відданому служінню, він здобуває все це і зрештою досягає верховної вічної обителі.

Коментар

Цей вірш підсумовує зміст сьомої та восьмої глав, які докладно описують саме свідомість Кр̣шн̣и й віддане служіння. Людина повинна вивчати Веди під керівництвом духовного вчителя і вести під його опікою аскетичне, сповнене покут життя. Брахмача̄рı̄ має жити в домі духовного вчителя як слуга й повинен ходити від двору до двору, прохаючи подаяння і приносити його духовному вчителеві. Він приймає їжу лише за вказівкою вчителя, і якщо учитель якогось дня не кличе учня до столу, то учень говіє. Такими є деякі з ведичних засад, що їх дотримуються брахмача̄рі.

Вивчаючи Веди під керівництвом учителя з п’ятирічного віку й до двадцяти років, брахмача̄рı̄ може стати людиною високих чеснот. Вивчення Вед призначене не для того, щоб виховати кабінетного мислителя, а на те, щоб сформувати характер. Після такого виховання брахмача̄рı̄ може одружитись і почати сімейне життя. Як сімейна людина, ґріха̄стга, він зобов’язаний здійснювати багато жертвопринесень, щоб досягти дальшого просвітлення. Він також повинен роздавати милостиню згідно з місцевими звичаями, часом й зважаючи на те, хто просить, і вбачати різницю між добродійністю в благочесті, пристрасті та невігластві. Далі, відмовившись од сімейного життя і ставши ва̄напрастгою, він накладає на себе суворі покути: живе в лісі, носить одяг з кори дерев, тривалий час не голиться тощо. Людина, яка пройшла етапи життя брахмача̄рı̄, ґріха̄стги, ва̄напрастги і, зрештою, саннйа̄сі, сягає досконалої стадії життя. Деякі після цього потрапляють до небесних царств і, досягши ще більшої досконалості, дістають перепустку в духовне небо, — або в безособистісне брахмаджйоті, або на планети Ваікун̣т̣ги, або на Кр̣шн̣алоку. Таким є шлях, що окреслений в ведичній літературі.

Однак, привабливість свідомості Кр̣шн̣и полягає в тому, що одним єдиним змахом, просто присвятивши себе відданому служінню, можна отримати плоди всіх ритуалів, що їх виконують на різних ступенях життя.

Слова ідам̇ відітва̄ вказують на те, що слід глибоко усвідомити настанови, які Ш́рı̄ Кр̣шн̣а дав у цій і в сьомій главах Бгаґавад-ґı̄ти. Треба намагатись зрозуміти ці глави не за допомогою ерудиції чи розумувань, а слухаючи та обговорюючи їх у товаристві відданих Господа. Глави з сьомої по дванадцяту — суть Бгаґавад-ґı̄ти. Перші шість та останні шість глав немов прикривають шість середніх, які Господь особливо охороняє. Якщо комусь пощастило зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ту, особливо ці серединні шість глав, у спілкуванні з відданими Господа, — його життя набуває сенсу й окривається славою, незалежно від здійснення покут, жертвопринесень, добродійності, філософських роздумів й т. ін., бо плодів усієї цієї діяльності можна досягти просто перебуваючи в свідомості Кр̣шн̣и.

Той, хто має хоч крихту віри в Бгаґавад-ґı̄ту, повинен вивчати її за допомогою відданого, бо на початку четвертої глави ясно сказано, що Бгаґавад-ґı̄ту можуть зрозуміти лише бгакти; ніхто інший не може збагнути її мети. Тому слід слухати Бгаґавад-ґı̄ту з вуст відданих, а не тих, хто зайнятий розумуваннями. В цьому — ознака віри. Коли людина шукає спілкування з відданим й нарешті знаходить його, вона починає по-справжньому вивчати й розуміти Бгаґавад-ґı̄ту. Завдяки своєму поступові в спілкуванні з відданими, людина залучається до відданого служіння, і на шляху такого служіння розвіюються всі її сумніви щодо Кр̣шн̣и, тобто Бога, Його діяльності, форми, розваг, імені та інших Його ознак. Коли всі побоювання остаточно зникають, людина стверджується в своїх заняттях. Потім у людини з’являється смак до вивчення Бгаґавад-ґı̄ти і її свідомість назавжди заполонює Кр̣шн̣а. І коли людина сягає духовної вершини, її охоплює любов до Кр̣шн̣и. З цього найвищого ступеня досконалості життя відданий безпосередньо переходить до обителі Кр̣шн̣и в духовному небі, до Ґолоки Вр̣ндава̄на, де на нього чекає вічне щастя.

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до восьмої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалося осягнення Всевишнього.