Бґ. 6.30

Людина в свідомості Кр̣шн̣и неодмінно бачить Господа Кр̣шн̣у всюди і бачить усе в Кр̣шн̣і. Може здаватися, що така людина бачить лише якісь окремі проявлення матеріальної природи, однак у кожнім випадку вона усвідомлює Кр̣шн̣у, бо розуміє, що все суще є вияв енерґії Кр̣шн̣и. Без Кр̣шн̣и нічого не може існувати, Кр̣шн̣а є Господь усього сущого — ось головна підвалина свідомості Кр̣шн̣и. Свідомість Кр̣шн̣и означає розвиток любові до Кр̣шн̣и, і стан цей перевершує будь-яке звільнення від матеріального. За цього стану свідомості Кр̣шн̣и, вищому від рівня самоусвідомлення, відданий досягає єдності з Кр̣шн̣ою в тому розумінні, що відданий у всьому бачить Кр̣шн̣у і сповнюється любові до Нього. Відтоді між Господом та відданим виникають близькі особистісні взаємостосунки. На цьому ступені жива істота досягає безсмертя, і Бог-Особа ніколи не зникає з очей відданого. Злитись з Кр̣шн̣ою означає духовно знищити себе. Відданий не наражає себе на таку небезпеку. В Брахма-сам̇гіті (5.38) стверджується:

«Я поклоняюсь одвічному первинному Господеві Ґовінді, якого завжди бачить відданий, чиї очі зволожені бальзамом любові. Господь проявляється у Своєму вічному образі Ш́йа̄масундари, образі, який перебуває в серці відданого».

На такій стадії відданий завжди бачить перед собою Господа Кр̣шн̣у й Господь також не відвертає од нього Своїх очей. Те ж саме стосується і йоґа, який бачить Господа у вигляді Наддуші всередині свого серця. Такий йоґ перетворюється на чистого відданого й не може прожити жодної миті, щоб не бачити Господа у собі.