Skip to main content

Бґ. 5.2

Текст

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
саннйа̄сах̣ карма-йоґаш́ ча
ніх̣ш́рейаса-кара̄в убгау
тайос ту карма-саннйа̄са̄т
карма-йоґо віш́ішйате

Послівний переклад

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; саннйа̄сах̣—відречення від роботи; карма-йоґах̣—служіння Господу; ча—також; ніх̣ш́рейаса-карау—що приводить до звільнення; убгау—обидва; тайох̣—з двох; ту—але; карма-саннйа̄са̄т—порівняно з відреченням від роботи задля наслідків; карма-йоґах̣—служіння Господу; віш́ішйате—краще.

Переклад

Бог-Особа відповів: Як відречення від діяльності, так і діяльність з відданістю Мені сприяють звільненню. Але діяти з відданістю все ж таки краще, ніж зректись діяльності.

Коментар

Кармічна діяльність (тобто діяльність з прагненням чуттєвого задоволення) є причина матеріального рабства. Доки людина виконує діяльність, що має на меті поліпшення умов тілесного існування, вона буде переходити до різних типів тіл і, отже, вічно залишатиметься в матеріальному рабстві. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (5.5.4 – 6) підтверджує це таким чином:

нӯнам̇ праматтах̣ куруте вікарма
йад індрійа-прı̄тайа а̄пр̣н̣оті
на са̄дгу манйе йата а̄тмано ’йам
асанн апі клеш́а-да а̄са дехах̣
пара̄бгавас та̄вад абодга-джа̄то
йа̄ван на джіджн̃а̄сата а̄тма-таттвам
йа̄ват крійа̄с та̄вад ідам̇ мано ваі
карма̄тмакам̇ йена ш́арı̄ра-бандгах̣
евам̇ манах̣ карма-ваш́ам̇ прайункте
авідйайа̄тманй упадгı̄йама̄не
прı̄тір на йа̄ван майі ва̄судеве
на мучйате деха-йоґена та̄ват

«Люди несамовито прагнуть чуттєвої втіхи і не відають, що їхнє теперішнє тіло, що сповнене злигоднів, є наслідок їхньої ж минулої кармічної діяльності. Хоча це тіло й минуще, воно завжди приносить багато турбот. Тому нема рації працювати задля чуттєвого задоволення. Вважають, що людина живе марно, поки вона не почне дізнаватись про свою істинну сутність. Доки вона не зрозуміє своєї істинної тотожності, вона працюватиме заради плодів своєї діяльності, щоб задовольняти свої чуття, а доки свідомість людини занурена в почуттєві задоволення, вона змушена переселятись з одного тіла до іншого. Але навіть якщо розум охоплений прагненням кармічної діяльності і потьмарений невіглаством, людина повинна розвивати в собі любов до відданого служіння Ва̄судеві. Лише тоді вона отримає можливість звільнитись із рабства матеріального існування».

Таким чином, джн̃а̄ни (або знання про те, що істота не є матеріальним тілом, а духовною душею) недостатньо для звільнення. Необхідно діяти, відчуваючи себе духовною душею, бо інакше немає порятунку від матеріальних кайданів. Діяльність у свідомості Кр̣шн̣и, проте, не є користолюбною. Дії, що сповнені духовного розуміння, зміцнюють людину в її поступові до істинного знання. Сама лише відмова од кармічної діяльності без свідомості Кр̣шн̣и не очищує по-справжньому серце обумовленої душі. А доки серце не очистилось, людина неминуче працюватиме на кармічному рівні. Проте, діяльність у свідомості Кр̣шн̣и приводить до того, що корисливість зникає сама по собі, і людина більше не опускається на матеріальний рівень. Отже, діяльність у свідомості Кр̣шн̣и безперечно вище за відречення, яке завжди таїть у собі ризик падіння. Відречення без свідомості Кр̣шн̣и неповне, що й підтверджує Ш́рı̄ла Рӯпа Ґосва̄мı̄ в своїй Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу (1.2.258):

пра̄пан̃чікатайа̄ буддгйа̄
харі-самбандгі-вастунах̣
мумукшубгіх̣ парітйа̄ґо
ваіра̄ґйам̇ пгалґу катгйате

«Коли ті, хто прагне звільнення, відмовляються од речей, що пов’язані з Верховним Богом-Особою, вважаючи їх матеріальними, їхнє відречення називають неповним». Повне відречення полягає в усвідомленні того факту, що все, що існує, належить Господеві і тому ніхто не може претендувати на володіння чим-небудь. Треба зрозуміти, що насправді ніхто нічим не володіє. Чого ж тоді зрікатися? Той, хто знає, що все належить Кр̣шн̣і, завжди перебуває у відреченні. І якщо всім володіє Кр̣шн̣а, то й використовувати все слід на служіння Кр̣шн̣і. Ця досконала форма діяльності в свідомості Кр̣шн̣и набагато перевершує будь-яке штучне відречення саннйа̄сі школи ма̄йа̄ва̄дı̄.