Бґ. 4.29
Текст
пра̄н̣е ’па̄нам̇ татга̄паре
пра̄н̣а̄па̄на-ґатı̄ руддгва̄
пра̄н̣а̄йа̄ма-пара̄йан̣а̄х̣
апаре нійата̄ха̄ра̄х̣
пра̄н̣а̄н пра̄нешу джухваті
Послівний переклад
апа̄не—у повітрі, що йде донизу; джухваті—пропонують; пра̄н̣ам—повітря, що діє зовні; пра̄н̣е—в повітрі, що йде назовні; апа̄нам—повітря, що йде вниз; татга̄—як і; апаре—інші; пра̄н̣а— повітря, що йде назовні; апа̄на—повітря, що йде вниз; ґатı̄—рух; руддгва̄—тамуючи; пра̄н̣а̄-а̄йа̄ма—транс, викликаний припиненням дихання; пара̄йан̣а̄х̣—схильні до цього; апаре—інші; нійата—опановуючи; а̄ха̄ра̄х̣—їжа; пра̄н̣а̄н—повітря, що виходить назовні; пра̄н̣ешу—у повітрі, що виходить назовні; джухваті—жертвопринесення.
Переклад
Інші схильні затримувати дихання заради досягнення трансу. Вони затримують видих на переході у вдихання, і вдихання на переході у видих, і такою офірою, врешті-решт, досягають трансу, припинивши всяке дихання. Ще інші обмежують себе в їжі й пропонують як жертву повітря, що видихають.
Коментар
Систему йоґи, що дозволяє опанувати процес дихання, називають пра̄н̣а̄йа̄мою, і її виконують спочатку в системі хат̣га-йоґи за допомогою різноманітних сидячих поз. Пра̄н̣а̄йа̄му рекомендовано для того, щоб опанувати чуття і йти далі шляхом духовного осягнення. Така практика керування тілесними повітряними потоками цілком змінює напрямок їхнього проходження. Повітря апа̄на йде вниз, а повітря пра̄н̣а йде вгору. Пра̄н̣а̄йама-йоґи практикують дихання в протилежних напрямках, доки повітряні струми не врівноважуються в пӯраці. Перехід видоху у вдих називають речакою. Коли обидва повітряні потоки повністю зупиняються, це називають кумбгака-йоґою. Практикуючи її, можна збільшити тривалість свого життя для того, щоб вдосконалювати себе на шляху духовного поступу. Мудрий йоґ зацікавлений у тому, щоб досягнути досконалості за одне життя, не сподіваючись на наступне. Практика кумбгака-йоґи збільшує тривалість життя на багато-багато років. Однак, в свідомості Кр̣шн̣и людина завжди перебуває в стані трансцендентного любовного служіння Господеві і природним чином опановує свої чуття. Її чуття не приваблює ніщо інше, — тільки любовне служіння Кр̣шн̣і, і тому вона не намагається забезпечити собі довголіття, бо наприкінці життя її чекає трансцендентний світ Господа Кр̣шн̣и. Вона одразу ж стає вільною, як це стверджує Бгаґавад-ґı̄та̄ (14.26):
бгакті-йоґена севате
са ґун̣а̄н саматı̄тйаіта̄н
брахма-бгӯйа̄йа калпате
«Той, хто присвячує себе чистому безкорисливому служінню Господеві, — стає непідвладним ґун̣ам матеріальної природи й одразу ж сягає духовності». Досягши трансцендентного рівня свідомості Кр̣шн̣и, він вже ніколи не втрачає такої свідомості. Тому він не зазнає падіння і наприкінці без перешкод вступає в Господню обитель. Також, коли людина їсть тільки кр̣шн̣а-праса̄дам, або їжу, спочатку запропоновану Господеві, її харчування обмежується природним чином. Обмеження процесу харчування дуже допомагає опановувати чуття, бо, не володіючи чуттями, неможливо вибратись із матеріальних пут.