Бґ. 2.66

Якщо людина не перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, спокій для неї недосяжний. У п’ятій главі (5.29) підтверджується, що справжнього миру можна досягти лише тоді, коли людина зрозуміє, що саме Кр̣шн̣а насолоджується всіма плодами жертовної діяльності та аскетизму, що Він — володар усіх проявлень всесвіту і справжній друг усіх живих істот. Тому той, хто перебуває поза свідомістю Кр̣шн̣и, не може збагнути кінцевої мети. Неспокій виникає через незнання кінцевої мети, і коли людина впевнюється, що Кр̣шн̣а насолоджується всім, що Він — володар усього і кожному друг — тоді вона зможе, зосередивши свій розум, сповнитись миру. Отже, коли людина вдається до діяльності, що не пов’язана з Кр̣шн̣ою, вона змушена страждати, не маючи спокою, навіть якщо їй і вдається створити видимість миру й духовного поступу в своєму житті. Свідомість же Кр̣шн̣и сама по собі є стан умиротворення, якого можна досягти лише в стосунках з Кр̣шн̣ою.